
- •2. Законодавче і нормативно-правове забезпечення звітності та мета її складання.
- •3. Місце та роль звітності в діяльності підприємства
- •. Інформаційні потреби користувачів звітності
- •5. Види звітності підприємств.
- •6. Класифікація звітності підприємств
- •7. Склад звітності підприємств.
- •8. Елементи та якісні характеристики фінансової звітності
- •9. Принципи підготовки фінансової звітності та розкриття інформації
- •10. Вибір облікової політики підприємства
- •11.Порядок підготовки облікових даних та складання фінансової звітності
- •12. Порядок підготовки, подання та оприлюднення звітності підприємств
- •13. Порядок і терміни зберігання бухгалтерських фінансів звітів і Балансів.
- •14.Види відповідальності і розміри штрафних санкцій за несвоєчасне подання фін. Звітності.
- •15.Порядок розглядання фінансової звітності різних типів підприємств.
- •16. Поняття бухгалтерського Балансу і його значення в управлінні
- •17. Структура Балансу та вимоги до нього
- •18. Класифікація Балансів
- •19. Взаємозв'язок Балансу і Плану рахунків бухгалтерського обліку
- •20. Порядок визнання та оцінка статей Балансу
- •21. Зміст статей Балансу та методика його складання
- •22.Загальні вимоги до складання Балансу
- •23.Поняття вступного та ліквідаційного Балансів. Методика їх складання
- •24.Визначення категорій та мета складання Звіту про фін результати
- •25. Умови визнання та оцінки доходів і витрат
- •26.Взаємозв'язок Звіту про фінансові результати з видами діяльності під-ва
- •27. Зміст статей та методика заповнення Звіту про фінансові результати
- •28. Обґрунтування необхідності складання звіту про рух грошових коштів
- •29.Визначення термінів та мета складання Звіту про рух грошових коштів
- •30. Призначення звіту про рух грошових коштів
- •31. Структура Звіту про рух грошових коштів
- •32. Зміст статей Звіту про рух грошових коштів та методика його складання
- •33. Розкриття інформації про рух грошових коштів у Примітках до фінансової звітності
- •34. Вимоги п(с)бо 4 до звіту про рух грошових коштів
- •35. Визнач. Вл-го кап-лу, його ф-ії та мета скл-я Звіту про власний капітал
- •36. Обґрунтування необхідності складання Звіту про власний капітал
- •37. Складові власного капіталу (вк)
- •38. Причини збільшення та зменшення вл. Капіталу
- •39. Зміст статей Звіту про вл.Капітал (вк) та методика його складання
- •40.Розкриття інформації про власний капітал у Примітках до фінансової звітності
- •41.Призначення звіту про власний капітал
- •42.Загальні вимоги щодо Приміток до фінансової звітності
- •43.Склад та вимоги до Приміток до річної фінансової звітності
- •44. Правила виправлення помилок у звітності підприємств
- •45. Зміст розділів Приміток до річної фінансової звітності
- •46.Методика складання Приміток до річної фінансової звітності
- •47.Поняття зведеної фінансової звітності.
- •48.Фінансова звітність при об'єднанні підприємств
- •49. Особливості складання Балансу суб'єктами малого підприємництва
- •50. Загальні положення складання та подання податкової звітності
- •51. Нормативно-правове забезпечення статистичної звітності.
- •52. Порядок складання Звіту про товарооборот статистичної звітності
- •53. Порядок складання Звіту про діяльність підприємства оптової торгівлі статистичної звітності
- •54. Порядок складання Звіту з праці статистичної звітності
- •55. Статистична звітність підприємства по продукції
- •56. Порядок складання Звіту про наявність та рух основних засобів, амортизацію ( знос)
- •57. Порядок заповнення розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування
- •58 Звітн до соц страх з тимч втрати працездатності
- •59 Звітність до фонду соц страх на випад безробіття
- •60 Склад розрах відомості до фонду соц страх нещ вип
- •1. Сутність звітності та її значення 1
50. Загальні положення складання та подання податкової звітності
Згідно системи оподаткування в Україні подання податкової звітності до державних податкових органів є важливою складовою взаємовідносин держави з суб'єктами підприємницької діяльності, що здійснюють свою діяльність на території України відповідно діючого законодавства та визнані платниками відповідних податків. Форми податкової звітності визначені відповідними податковими законами та спеціальними Порядками, затвердженими наказами Державної податкової адміністрації України. Згідно Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" основою для ведення податкового обліку та складання податкової звітності є дані бухгалтерського обліку, ведення якого є обов'язковим для всіх суб'єктів підприємницької діяльності юридичних осіб.
Згідно Закону України «Про систему оподаткування» під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Державні цільові фонди — це фонди, які створені відповідно до законів України і формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов'язкових платежів) юридичних осіб незалежно від форм власності та фізичних осіб.
Сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.
Загальні вимоги щодо складання та подання податкової звітності в Україні регулює Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Ним визначені основні терміни та поняття, що використовуються в системі податкової звітності.
Ключовим терміном є Податкова декларація.
Згідно вказаного вище Закону України визначено основні критерії, за якими звітний податковий документ можна визнати як податкову декларацію:
форма податкової декларації повинна бути встановлена законодавством, тобто державними нормативно-правовими актами, включаючи накази ДПАУ та інших офіційних органів;
на підставі податкової декларації має відбутися нарахування та / або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету;
3) у податковій декларації платник зазначає узгоджене податкове зобов'язання.
Узгодженим вважається податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації з дня подання такої податкової декларації.
Особливе значення має другий критерій, згідно положення якого може існувати три види податкових декларацій, на підставі яких:
нараховують і сплачують податкове зобов'язання;
тільки нараховують податкове зобов'язання;
тільки сплачують податкове зобов'язання.
Існують також такі форми податкової звітності, які не відповідають визначенню податкової декларації, але є обов'язковими до складання та подання, або декларації, за якими не визнається податкове зобов'язання і, відповідно, не сплачується. Прикладом останнього є Декларація про валютні цінності, доходи та майно, що належить резиденту України і знаходиться за її межами.
Перелік форм звітності, що відповідають визначенню податкової декларації за Законом № 2181: Податкова декларація з ПДВ, Розрахунок акцизного збору, Звіт про обсяг продажу ввезених (імпортованих) підакцизних товарів (продукції) та розміри одержаних з покупців і перерахованих до бюджету сум акцизного збору (для податкових агентів), Звіт про обсяг переданих товарів, ввезених (імпортованих) в інтересах інших суб'єктів підприємницької діяльності, і утриману суму акцизного збору (для податкових агентів), Звіт про обсяг отриманих підакцизних товарів (продукції), нараховану та сплачену до бюджету суму акцизного збору покупцями (одержувачами) таких підакцизних товарів (продукції), Декларація з податку на прибуток підприємства, Розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства, Декларація про майновий стан і доходи.
Порядок подання податкової декларації та визначення сум податкових зобов'язань передбачені статтею 4 Закону України №2181. Згідно цієї статті, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, яку подає до державних контролюючих органів, перелік яких встановлено в статті 2 Закону України №2181.
Контролюючими органами є: Митні органи; Органи Пенсійного фонду України; Органи фондів загальнообов'язкового держ. соціального страхування; Податкові органи.
Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи прийняти податкову декларацію з будь-яких забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією подати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право:
подати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу;
оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Компетенція контролюючих органів щодо приймання, перевірки, визначення узгодженого податкового зобов'язання та контролю полягає в праві здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, і повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.
Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю; б) календарному кварталу або календарному півріччю; в) календарному року.
Якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.
Платник податків має право не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання декларації, визначеного згідно з Законом, надіслати декларацію (розрахунок) на адресу податкового органу поштою з повідомленням про вручення.
Податкова
звітність може бути надана за добровільним
рішенням платника податків податковому
органу в електронній формі, за умови
реєстрації електронного підпису
підзвітних осіб у порядку, визначеному
законодавством.