7. Предмет фп – найзагальніші право державні закономірності – як визначальний чинник формування її методології. Класифікація таких закономірностей.

Предмет ФП – найзагальніші (гранично загальні) об’єктивні закономірності виникнення, структури й функціонування того явища, яке відображається терміно-поняттям права.

Види об’єктивних закономірностей :

Закономірності виникнення права (генетичні закономірності);

Закономірності побудови, структурування, внутрішньої організації права (структурні закономірності);

Закономірності розвитку (динамічні закономірності).

7. Загальне поняття методології філософії права. Її склад (структура).

Методологія філософії права — це система концептуальних підходів, методів, дослідження, а також вчення про закономірності їх використання стосовно предмета ФП.

Склад, структура МФП:

1. концептуальні підходи. Це заснована на гранично загальних (філософських)категоріях аксіоматична світоглядна ідея, яка визначає:

- стратегію дослідження;

- відбір досліджуваних фактів;

- інтерпретацію результатів дослідження.

2. дослідницькі методи — заснована на певному концептуальному підході система процедур інтерпретації філософських та загально-наукових понять та їх застосування у дослідженні предмета ФП.

3. способи або засоби дослідження — засновані на певному концептуальному підході і відповідному йому методі дослідження, діяльність спрямована на встановлення фактів, які стосуються предмета ФП.

8. Концептуальні підходи у науці філософії права як фундамент її методології (поняття, види, загальна характеристика).

Концептуальні підходи - це заснована на гранично загальних (філософських) категоріях аксіоматична світоглядна ідея, яка визначає:

- стратегію дослідження;

- відбір досліджуваних фактів;

- інтерпретацію результатів дослідження.

Концептуальні підходи:

• Діалектичний і метафізичний;

• Матеріалістичний та ідеалістичний;

• Гностичний та агностичний;

• Біологічний та соціальний;

• Персоналістичний (індивідуалістичний) та комунітарний;

• Психологічний.

Діалектичний. Діалектикою (розвиток, рух) визнається не застиглість, сталість явищ, а те що всі явища змінні. «Все тече, все змінюється». Це об’єктивна характеристика світу.

Закони діалектичного розвитку: (Гегель; розвивав Маркс (в Маркса не ідея, а матерія розвивається)

• Боротьба протилежностей;

• Розвиток відбувається шляхом переходу кількісних змін в якісні (перехід води в пару);

• Розвиток відбувається шляхом заперечення заперечення (ніч—день—ніч);

• Розвиток відбувається спіралеподібно.

Метафізичний. Всі явища є такими, якими вони є зараз, вони мають певну форму, якісні властивості. Їх треба вивчати такими якими вони є зараз.

Матеріалістичний. Вивчає питання: «Що виникло раніше? Матерія чи свідомість (дух)».

Залежно від відповіді на це питання філософи поділяється на матеріалістів та ідеалістів. Спроби об’єднати ці два бачення трансформувалося в матеріалістично-ідеалістичний підхід.

Ідеалістичний. Поділяється на:

• Обєктивно-ідеалістичний. Світ виникає в результаті свідомої діяльності як прояв загальної свідомості. Людська свідомість конкретних людей не може на це вплинути.

• Субєктивно-ідеалістичний. Всі явища є продуктом свідомості людей. Світ існує лише в тій мірі, в якій сприймається органами чуття.

Гностичний. Цей підхід полягає в тому, що світ можна пізнати — принципова пізнавальність світу.

Агностичний. Полягає в тому, що тут заперечується можливість пізнання. Пізнати повністю світ, всі його явища в принципі неможливо.

Біологічний. Людина — вид живих істот, отже вона підпорядковується біологічним законам. Отже, права людини — явище біологічне.

Соціальний. Соціальні явища не можна механічно пояснювати природничими закономірностями.

Персоналістичний. Виникнення, існування права пояснюється від індивіда. Право слід шукати в окремій особі. Людина — джерело і автор права.

Комунітарний. Людина— учасник соціуму. Право слід шукати в соціумі.

Психологічний. Соціальні явища мають бути пояснені з точки зору психології.