5. Основні функції філософії права.

Функції – основні напрямки впливу на соціум на людину, на суспільне життя.

1. Світоглядна функція філософії права полягає в формуванні у людини загального погляду на світ права, правову реальність, тобто на існування й розвиток права як одного із способів людського буття; вона певним чином вирішує питання про сутність права і місце у світі, його цінності і значущості в житті людини і суспільства в цілому або, іншими словами, формує правове світогляд людини.

2. Відбивної інформаційна функція забезпечує адекватне відображення права як специфічного об'єкта, виявлення його істотних елементів, структурних зв'язків, закономірностей. Це відображення синтезується в картині правової реальності або «образі права".

3. Аксіологічна функція філософії права полягає в розробці уявлень про правові цінності, наприклад, свобода, рівність, справедливість, а також про правову ідеалі та інтерпретації з позицій цього ідеалу правової дійсності, критика її структури і станів.

4. Виховна функція філософії права реалізується в процесі формування правосвідомості та правового мислення, власне через розробку правових установок, зокрема такого важливого якості культурної особистості, як орієнтація на справедливість і повага до права.

5. Констатуюча – філософія права констатує, встановлює, фіксує наявність тих явищ, які відображаються правом – ця функція спрямована на формування онтології права (ще називається інформаційною функцією);

6. Інтерпретаційна – філософія права, покликана розкривати соціальну сутність тих явищ, які відображаються поняттям „право”;

7. Евристична – філософія права повинна виявляти закономірності існування та розвитку права (відривальна філософія);

8. Прогностична – філософія права покликана передбачати зміни, які вважаються правом;

9. Методологічна – знання філософії і права здатні далі слугувати методом для розвитку нових знань;

6. Як залежить якість (ефективність) професійної діяльності юриста від його філософсько-правових поглядів (знань, уявлень)?

Філософія права допомагає уникнути догматичного ставлення до права, як зазначає В. Кузнєцов у своєму підручнику «Філософія права. Історія і сучасність». Студент має усвідомити, що власне розуміння права можна здобути лише шляхом порівняння правових ідей і концепцій, їх аналізу, пошуків своїх аргументів pro і contra.

Цілком очевидно, що вміння усвідомити високий гуманістичний зміст своєї діяльності, філософськи обґрунтувати свою теоретичну позицію і прийняти практичне рішення є ознакою високого професіоналізму і громадянської чесності юриста. Таке обґрунтування, особливо у сфері практичних рішень, не завжди усвідомлюється, однак воно значною мірою визначається домінуючими установками світогляду юристів, на формування якого покликана впливати філософія права. Спроби вирішувати фундаментальні теоретичні проблеми юриспруденції без філософського обґрунтування призводить, як правило, до релятивізму або догматизації.

Таким чином, необхідність вивчення студентами юридичних вузів філософсько-правових знань визначається насамперед, потребами їхньої майбутньої спеціальності. Вивчення філософії права значною мірою сприяє фундаменталізації освіти майбутніх юристів, їхньому розвиткові як самостійно мислячих, політично незаангажованих громадян. Можна приєднатися до позиції відомого британського філософі права Г. Харріса, який вважає, що філософія права «…не є частиною підготовки юриста як юриста, її існування, я думаю, пов’язано з більш важливою метою – підготовкою юриста як громадянина і громадянина як критика права».

Ця позиція досить чітко пояснює те основне місце, що його посідає філософія прав в системі юридичних та інших гуманітарних наук і навчальних дисциплін, об’єктами вивчення яких є право і держава, а також ту вагу, що приділяється в західних університетах викладанню цієї дисципліни вже протягом багатьох століть.

Хоч філософія права не ставить за мету вирішувати конкретні проблеми правознавства, а лише допомагає досліднику-юристу чіткіше усвідомити власну позицію, впорядкувати знання, по-новому подивитись на свій предмет у світлі більш широкого підходу, проте всі центральні, фундаментальні проблеми правознавства знаходить своє вирішення чи, принаймні, їх обґрунтування саме на філософському рівні. Саме у цьому полягає одна з «загадок» такого феномену, як право, і ця обставина визначає фундаментальну роль філософії права в системі правознавства як загальнометодологічної дисципліни.