36. Гідність людини як фундамент усіх її “природних” прав.

Зростає тенденція до захисту прав людини (зокрема Гідності) як на міжнародному так і на національному рівні. Поняття „гідність людини” часто використовується у різних фундаментальних міжнародних правових актах.

Загальне та абстактне звернення до людської гідності застосовується з метою виділення основних соціальних цінностей і засад функціонування суспільства.

Нормативне таке звернення до людської гідності визначає систему ідеальних або бажаних соціальних звязків, які лежать в основі взаємовідносин між людьми.

Позанормативне:

Людська гідність розглядається як джерело прав людини, тобто підноситься на рівень принципу права.

Людська гідність належить кожному, незалежно від її законодавчого закріплення.

Право людини на гідність випливає з принципу людської гідності.

Існують такі доктринальні інтерпритації категорії гідності людини, котрі залежно від субєкта оцінювання можуть бути позначені як:

• субєктивістський (самооцінка людиною її власної цінності, значущості)

• обєктивістсько-соціальний (соціальна, групова, чи загальносуспільна оцінка гідності людини)

• субєктивістсько-соціальний (самооцінка людиою її соціальної оцінки, сформульованої іншими субєктами)

Гідність людини – це внутрішня оцінка нею власної цінності, яка ґрунтується на схваленій домінуючою частиною суспільства моральній самосвідомості і готовності її охорони за будь-яких умов, а також очікування з цього приводу поваги зі сторони інших.

Об’єктивна сторона гідності – тобто людська гідність, яка притаманна кожній без винятку людині, безвідносно до її індивідуальних особливостей.

Суб’єкт гідності – кожна особа.

Об’єкт гідності – змістовна сторона гідності: моральні, розумові, фізичні якості, риси характеру, зовнішній вигляд, предметна діяльність та її результати, поведінка людини, місце у системі взаємин з навколишнім світом.

Людська гідність є першочерговою та визначальною для всіх інших соціальних, а також правових цінностей.

37. Зміст і обсяг прав людини як їх, відповідно, якісна й кількісна характеристики.

Зміст прав людини — це умови та засоби які складають можливості людини необхідні для задоволення її потреб, існування та розвитку. Це є якісні показники.

Кількісний показник — це обсяг прав людини визначений у певній одиниці виміру. Характер таких одиниць виміру зумовлений змістом можливостей, які відображають відповідні права, а також особливості носіїв цих прав, також специфіка об’єктів цих прав. Одиниці виміру прав людини не можуть бути універсальними.

Звуження змісту прав людини неодмінно тягне за собою звуження їхнього обсягу. Зміна ж обсягу не завжди викликає зміни змісту прав людини. Обсяг прав людини це суттєва властивість, яка відображає показники відповідних можливостей виражена у певних одиницях виміру. Конституції.

Стаття 22. Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.