12. Зміст і види економічних інтересів. Взаємодія потреб та інтересів.

Стан почуття недостачі характерно для будь-якої людини. Спочатку цей стан носить розпливчастий характер, точно неясний причина такого стану, але на наступному етапі воно конкретизується, і стає ясно які саме товари або послуги необхідні. Таке почуття залежить від внутрішнього світу конкретної особистості. В останній входять смакові переваги, виховання, національні, історичні  передумови, географічні умови. Потреби – це потреба в якому-небудь благу, що має корисність для конкретної людини. У такому широкому значенні потреби є предметом дослідження не тільки суспільних, але і природничих наук, зокрема біології, психології, медицини. Біологія, наприклад, вивчає аспект потреб, зв'язаний з обміном речовин у живому організмі і підтримкою його життєдіяльності. Психологія розглядає потреби як особливий психічний стан індивіда, що відчувається їм незадоволеність, що відбиває на психіці людини як результат невідповідності між внутрішніми і зовнішніми умовами діяльності. Суспільні науки вивчають соціально-економічний аспект потреб. Економічна теорія розглядає економічні потреби як ставлення людей до економічних умов життєдіяльності їх, яке характеризується відчуттям нестачі певних благ та послуг, бажанням володіти ними, щоб подолати це відчуття. Отже, потреби мають об'єктивно-суб'єктивний характер. "Люди звикли пояснювати свої дії з свого мислення, замість того щоб пояснювати їх із своїх потреб (які при цьому, звичайно, відображаються в голові, усвідомлюються)..." - зазначав Ф. Енгельс. Для того, щоб полегшити вивчення цієї економічної категорії, були розроблені різноманітні методи класифікації. Насамперед економічні потреби класифікують за суб'єктами та об'єктами. За суб'єктами потреби поділяють на: 1. Індивідуальні. 2. Колективні 3. Суспільні. До індивідуальних потреб можна віднести потреби в їжі, одязі, житлі, які у кожної людини мають свої якісні та кількісні особливості, задовольняються специфічним набором товарів і послуг. Прикладом колективних потреб можуть бути потреби певного трудового колективу в кваліфікованому керівництві, сприятливому психологічному кліматі, відповідних умовах праці. Суспільні потреби - це потреби у зниженні рівня інфляції та безробіття, у забезпеченні конвертованості національної валюти, економічному піднесенні та ін.; Крім того, за  суб'єктами потреби можна розподілити на потреби відносно особливих суб'єктів економіки: 1. Потреби домогосподарств 2. Потреби підприємств 3. Потреби держави. Як власники економічних ресурсів домогосподарства мають потребу в тому, щоб якнайвигідніше ними розпорядитися (продати, здати в оренду чи використовувати самостійно), як споживачі вони мають певні потреби у матеріальних і нематеріальних благах та послугах. Підприємці потребують підвищення конкурентноздатності своєї продукції, зниження витрат виробництва, збільшення прибутків. До потреб держави можна віднести потреби у збільшенні надходжень до державного бюджету, у недоторканості державних кордонів, збереженні держави як єдиного цілого та ін. За об'єктами потреби класифікують на: 1. Породжені існуванням людини як біологічної істоти (фізіологічні потреби в їжі, одязі, житлі) 2. Породжені існуванням людини як соціальної (суспільної) істоти (соціальні потреби - в спілкуванні, в суспільному визнанні та статусі, інформації, освіті та ін.). Фізіологічні потреби передбачають реалізацію об'єктивних умов, необхідних для нормальної життєдіяльності людини. Їх елементарність визначається безпосереднім зв'язком з біологічними функціями організму людини. В той самий час навіть елементарні потреби не можуть розглядатися як чисто біологічні, оскільки реальний спосіб задоволення їх (спосіб виживання) має соціальний характер, отже, позначається на формуванні соціальних потреб. Якщо парною категорією соціальним потребам індивіда є фізіологічні (біологічні) потреби, то соціальним потребам суспільства - потреби економічні. Тому інколи потреби класифікують на 1. Економічні потреби. 2. Соціальні потреби Крім того, проблеми класифікують на матеріальні потреби (потреби в матеріальних благах та послугах) і духовні (потреби у творчості, самовираженні, самовдосконаленні, вірі); першочергові потреби (ті, що задовольняються предметами першої необхідності (продукти харчування, одяг, житло, громадський транспорт, збереження здоров'я), та непершочергові (потреби, що задовольняються предметами розкоші (парфуми, хутра, яхти), та ступенем реалізації потреби - на абсолютні, дійсні і платоспроможні. Широкого вжитку отримала класифікація відомого економіста А. Маслоу, який запропонував ієрархію потреб відповідно до їх вагомості, що отримала назву „піраміди Маслоу”. Поняття   «формування потреб» населення в теорії і практиці розглядається в двох аспектах: по-перше, як об'єктивний процес їхнього розвитку, по-друге, як визначений вид діяльності суспільства і держави. У першому значенні воно характеризує об'єктивний процес руху потреб, обумовлений законом їхнього узвишшя; у другому – виступає як вид цілеспрямованого впливу суспільства і держави на виховання гармонійно розвитий особистості. При аналізі формування потреб як об'єктивного процесу важливо правильно виявити визначальні його фактори. Фактори формування потреб – умови й обставини, під впливом яких складаються і розвиваються потреби населення. Ці фактори підрозділяють на об'єктивні і суб'єктивні. До об'єктивних факторів відносяться ті, котрі діють незалежно від волі і свідомості людей і є зовнішніми стосовно самої людини як носієві або суб'єктові потреб. До них відносяться соціально-економічні і культурно-побутові умови життя населення в даній країні, від яких безпосередньо залежать ступінь розвиненості потреби і можливості їхнього задоволення; рівень розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, що визначає умови життя населення; рівень суспільного виробництва  і науково-технічного прогресу; інтенсивність його проникнення в сфері особистого споживання; природно-кліматичні умови; статєвіковий склад населення, чисельність родин, їхній склад і т.п. Суб'єктивні фактори залежать від  самого індивіда, психофізіологічних особливостей особистості. Це думки, переваги і смаки людини, його похилості, звички і т.п. Однак, як відомо із соціології, і вони формуються у визначеному соціальному середовищі, що істотно на них впливає. Процес формування і розвитку особистих потреб характеризуються визначеними закономірностями. Розрізняють загальні закономірності  формування і розвитку потреб і специфічні. Загальні закономірності формування потреб властиві будь-якому суспільному ладові і виявляються на всіх етапах розвитку людського суспільства, наприклад ріст загальних розмірів потреб, якісне їхнє узвишшя й удосконалювання. Специфічні характеризують окремі сторони розвитку особистих потреб, у тому числі ті, котрі властиві визначеним суспільно-економічним формаціям. Засобу формування потреб важелі за допомогою яких держава і суспільство цілеспрямоване впливає на процеси розвитку потреб. До них відносяться: виховно-пропагандистська діяльність, рекламні заходи, що мають ціль збудити і сформувати потреба в конкретному товарі і послузі. Використання різних методів впливу на споживача припускає знання мотивів його поводження, смаків переваг. Специфіка сучасного попиту така, що економічно не вигідно випускати товар, розрахований на універсальний рівень вимог. Доцільне створення таких виробів, що відповідали б специфічним вимогам визначеного контингенту споживачів у залежності від демографічних характеристик, умов проживання, кліматичних і побутових особливостей. Наприклад нема рації будувати салон модного одягу в міських нетрах, або продавати кондиціонери на Калимі або на Алясці. Можна досить ефективно використовувати диференційований підхід до вивчення, задоволенню і формуванню попиту різних категорій споживачів на основі так називаної сегментації ринку, що розглядає ринок не як однорідну масу, а як суму сегментів (секторів), у кожному з яких виявляється особливий характер попиту. Сегментація ринку припускає проведення робіт з типології споживачів, тобто виявленню найважливіших типів споживачів і їхніх специфічних вимог у залежності від демографічних, соціально-економічних, психологічних і інших розходжень. Наприклад, дослідження в області формування попиту населення на одяг свідчить про наявність двох основних вікових груп, що пред'являють різні вимоги до сучасного одягу. Так перша група – молодіжна – висуває підвищені вимоги до естетичних параметрів, зовнішньому виглядові предметів одягу, її відповідності моді і т.п. Друга група люди старших віків – перевага віддає зручності одягу, застосовуваним матеріалам. У даному випадку варто подбати і про дизайн магазина, віці, полі і зовнішніх даних  продавця. Тобто необхідно прорахувати усі виходячи з потреб тієї частини суспільства з якої має справа магазин, салон або галузь. Деякі види потреб у якому або суспільстві формуються роками. Вони передаються з покоління в покоління й укореняються в підсвідомості членів суспільства. На це впливає безліч факторів, у тому числі і суспільний пристрій, якісь природні ресурси, ідеологія. Мають місце традиції і звичаї. Усе це відноситься до нецінових факторів зміни попиту. Уже не раз я застосовував слово «попит» замість слова «потреби». Близькість цих понять очевидна: припустимо потребу пройшла стадії зародження і терпить стадію розквіту, тоді попит на об'єкт цієї потреби, тобто благо, буде зростати. Але поняття «потреба» набагато ширше і різноманітніше. Методи формування потреб – конкретні способи використання окремих засобів для активного цілеспрямованого впливу на потребі населення. Розрізняють економічні, соціально-психологічні й організаційні засоби і методи формування потреб. До економічних засобів формування потреб відносяться  ті, котрі пов’язані з господарською діяльністю суспільства, окремих підприємств і галузей, а так само індивідів як носіїв потреб. Основним з цих засобів є: виробництво товарів, особливо нових, котре викликає до життя і формує потреби в них; прогресивні зміни так називаної інфраструктури споживання (наприклад газифікація й електрифікація побуту, розвиток автомобільних доріг, комп'ютерних мереж, і інших шляхів сполучення які зв'язують жителів різних районів, і спрощують передачу інформації. Це впливає як на самих споживачів, так і на їхній спосіб життя в цілому. До соціально-психологічних засобів формування потреб відносяться ті, за допомогою яких виявляється вплив на свідомість споживачів. За допомогою цих засобів можна стимулювати розвиток одних потреб, обмежувати соціально-безперспективні, нераціональні потреби . Це в основному реклама, засоби пропаганди й агітації, застосовувані печаткою, радіо, телебаченням, засобами інтернету, а також промисловістю, торгівлею, установами культури, охорони здоров'я утворення і т.д. Організаційні засоби, що пов’язані із самою організацією процесу. До них відносяться виставки-продажі, різного роду перегляди товарів, виставки товарів-новинок, демонстрація моделей одягу. Організаційні засоби використовуються в тісній взаємодії із соціально-психологічними. Існують безліч методів і факторів формування потреб. Діловим людям початківцем діяльність, спрямовану на роботу із суспільством, необхідно докладно вивчити об'єктивні фактори формування потреб цього суспільства, інакше вони можуть стати жертвами своїх же недоліків. Категорія діяльності виражає собою якісно специфічний тип активності живих систем, що характеризується насамперед такою ознакою, як продуктивність, вона носить продуктивний характер. У цьому її специфіка і корінна відмінність від живих систем біологічного рівня. «Істотна відмінність людського суспільства від суспільства тварин полягає в тому, - писав Ф. Енгельс, - що тварина в кращому випадку збирають, тоді як люди роблять. Вже одне це – єдине, але фундаментальне – розходження унеможливлює перенесення, без відповідних застережень, законів тваринних суспільств на людське суспільство» . Взаємозв'язок потреб і виробництва характеризується насамперед впливом виробництва на потреби: 1. Виробництво разом з фантазією створює нові потреби, перетворює їх з одиничних (властивих окремим людям) на масові, тобто забезпечує розширене відтворення потреб; 2. Виробництво створює споживчі блага, отже, забезпечує задоволення потреб. Вплив потреб на виробництво полягає в тому, що, по-перше, задоволення потреб характеризує природну спрямованість виробництва в будь-якому суспільстві; по-друге, потреби стимулюють розвиток виробництва. Саме поява нових потреб приводить до появи нових галузей, будівництва нових підприємств, реконструкції існуючих; по-третє, рівень розвитку потреб, їх багатство, різноманітність та місце тих чи інших потреб у структурі людських цінностей характеризують рівень розвитку суспільства в цілому (його багатство, ступінь цивілізованості) і кожної окремої людини (розвинена людина має багаті, різноманітні потреби). Гуманізація виробництва, властива постіндустріальному суспільству, зумовлює підсилення взаємовпливу потреб і виробництва, адже вона передбачає безпосереднє підпорядкування потребам людини як процесу праці, так і його результату. Це означає, з одного боку, що процес праці повинен забезпечити задоволення потреб у творчій праці, інтелектуальній, відповідальній, змістовній діяльності. Задоволення таких потреб вимагає адекватної зміни змісту і характеру праці, а досягнення відповідності результату (продукту) праці потребам людини - визначення потреб ще до початку процесу праці та забезпечення виробництва лише тієї продукції, яка цим потребам відповідає. З другого боку, розвиток змісту і характеру праці та виробництва обумовлює розвиток, збагачення потреб, створює людину, що здатна працювати по-новому і сприймати нові продукти виробництва. Аналіз взаємодії потреб і попиту здійснили представники теоретичної течії, що має назву маржиналізм [marginal - граничний). Зародилась вона в другій половині XIX ст. і залишила глибокий слід у світовій економічній науці (К. Менгер, Ф. Візер, Е. Бем-Ба-верк, А. Маршалл, В. Парето, Д. Хікс). Отже, в умовах сучасного ринкового господарства потреба є і вихідним пунктом, і кінцевою метою виробництва. Виробництво в умовах адміністративно-командної системи ґрунтувалося на плані і спрямовувалося на виконання плану (адже головним було не те, задовольняє чи не задовольняє вироблена продукція потреби людей, а те, виконало чи не виконало підприємство план). Хоч формально планування повинно було ґрунтуватися на визначенні потреб, але фактично воно здійснювалося методом від досягнутого, бо ринковий механізм визначення потреб був відсутній (внаслідок державного ціноутворення). Безпосередньо ж визначити всю гаму суспільних потреб в рамках єдиного центру на певному етапі економічного розвитку стає практично неможливим. У кінцевому підсумку виробництво в умовах адміністративно-командної системи задовольняло суспільні потреби, проте воно задовольняло: 1) лише вузьке коло потреб; внаслідок хронічного дефіциту, властивого цій системі, значна частка потреб взагалі не задовольнялася; 2) лише уніфіковані потреби, адже тільки останні, розраховані на забезпечення лише необхідних потреб пересічної людини, можуть бути закладені в централізований директивний план. Таким чином, виробництво в умовах адміністративно-командної системи гальмувало розвиток широкого спектру потреб, обумовлювало обмеженість їх та уніфікацію. В свою чергу, недостатньо розвинені потреби стримували розвиток виробництва, негативно впливали на можливості економічного зростання: знецінювали працю; низька вартість робочої сили обмежувала можливості для нагромадження національного багатства, хоч і забезпечувала необхідні мінімальні потреби. Наслідком низького рівня потреб було також відтворення нецивілізованого способу споживання (надмірне вживання алкогольних напоїв у ряді регіонів та серед певних прошарків суспільства), що стало великою соціальною проблемою суспільства. Низькі потреби спустошують побут, зводять до мінімуму добровільну працю в сім'ї, сімейне дозвілля. Отже, нерозвинуті потреби є результатом і причиною гальмування суспільного розвитку. Структура економіки України на сучасному етапі значною мірою орієнтована на низькі потреби. Суттєво впливає на потреби глибока економічна криза, що продовжується в Україні. Низький рівень споживання більшості населення в цих умовах не забезпечує відтворення потреб, що вже були сформовані раніше. Наприклад, вже сформувалась потреба в творчій самостійній праці, а існуючий рівень споживання низький. Тим самим деформується, не відтворюється на належному рівні й потреба в праці такого змісту.