
- •1.Винекнення економічної науки та її місце у системі наук про суспільство.
- •2. Основні етапи розвитку економічної теорії
- •3.Предмет основ ринокової економіки (економічної теорії) та еволюція його визначення різними науковими школами.
- •4. Методи і функції економічної теорії
- •5. Економічні закони: суть, об’єктивний характер, проблема пізнання та використання. Економічні і правові закони.
- •6. Економічна теорія і господарська практика. Економіка і політика.
- •7. Внесок українських мислителів до розвитку економічної теорії
- •1.1. Розвиток радянської економічної науки в 30 - 90-ті рр. Хх ст.
- •1.2. Розвиток економічної теорії в Україні в радянський період
- •2. Внесок українських економістів у розвиток політичної економії.
- •9. Основні проблеми організації економічного життя суспільства. Ресурси і чинники виробництва
- •10. Виробничі ресурси і проблема вибору. Крива виробничих можливостей.
- •11. Система потреб. Економічний закон зростання потреб.
- •12. Зміст і види економічних інтересів. Взаємодія потреб та інтересів.
- •13. Формаційний і цивілізаційний підходи до періодизації економічного розвитку
- •14. Зміст, рушійні сили та критерії економічного прогресу
- •15. Еволюція технологічних способів виробництва і становлення нової якості економічного зростання
- •16. Зміст, структура і функції економічної системи суспільства
- •18. Типологізація сучасних економічних систем
- •20. Концепція переходу постсоціалістичних країн до ринкової економіки.
- •22. Основні теорії трансформації економічних систем (в.Ростоу, Дж.Гелбрейт, д.Белл, е.Тофлер, б.Гаврилишин )
- •24. Форми організації суспільного виробництва: натуральне і товарне
- •25. Економічні та неекономічні блага. Товар і його властивості
- •26,27,28. Виникнення, суть і функції грошей. Грошовий обіг та його закони
- •30. Валютні курси. Конвертованість грошей
- •31. Інфляція: суть, причини, види і соціально-економічні наслідки
- •32. Антиінфляційна політика держави
- •33. Суть, функції і структура сучасного ринку. Основні принципи формування ринкової екномічної моделі
- •Класифікація ринкових структур
- •35. Кругообіг ресурсів, продуктів і доходів в умовах ринкової економіки
- •8. Наукові новаторства м.Туган-Барановського та їх вплив на світову економічну науку
- •§ 2. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси
- •23. Ефективність виробництва, її сутність, економічні та соціальні показники
- •Показники соціальної ефективності виробництва
- •34. Основні суб'єкти ринкової економіки
- •§ 4. Держава як суб'єкт ринкового господарства
10. Виробничі ресурси і проблема вибору. Крива виробничих можливостей.
Розвиток виробництва має межі. Вони спричинені тим, ще у кожний момент часу суспільство володіє лише певним обсягом виробничих ресурсів, миттєве збільшення яких є нереальним. Через обмеженість ресурсів суспільство завжди стоїть перед проблемою: як розподілити їх таким чином, щоб досягти найкращого результату, тобто як створити таку
кількість споживчих благ, щоб мати змогу якнайповніше задовольнити потреби?
Перш ніж безпосередньо перейти до розгляду цієї проблеми, домовимось, що поняття «виробничий ресурс» і «фактор виробництва» ми для спрощення вважатимемо тотожними, хоча між ними, безумовно, є певна відмінність. Фактор (від латинського factor - той, що робить), або чинник, є рушієм певного процесу. Ресурс (від французького ressource - цінність, запас, джерело засобів) потенційно може стати фактором.
Пригадаємо, що факторами виробництва, а отже, і виробничими ресурсами є земля, праця, капітал та здатність до підприємництва. Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і не-відтворювані.
До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (грунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси: людина з'являється на світ як біологічна істота і набуває у суспільстві знань та навичок, необхідних для виробничої діяльності.
До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про знищені чорноземи, вирубані ліси, забруднені водойми. Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України, її найбільше багатство - чорноземи - перебувають у жахливому стані, а головну водну артерію - Дніпро - перетинають «мертві моря», створені греблями кількох гідроелектростанцій. Для відтворення цих напівзнищених ресурсів потрібні
загальнонаціональні зусилля і не одне десятиліття.
Виробничі ресурси обмежені, одні - відносно, інші - абсолютно.
Відносна обмеженість існує тому, що потреби випереджають можливості виробництва, а останні обмежені наявними ресурсами. Обмеживши потреби, можна відносно зменшити й обмеженість ресурсів. Проте таке пояснення причин обмеженості ресурсів стосується лише одного боку проблеми. Необхідно також зазначити, що окремі види ресурсів, і насамперед невідтворювані, обмежені самою природою, отже, раніше чи пізніше настане час їх вичерпання. Вчені вже підрахували загальні розміри запасів нафти, газу, вугілля й інших корисних копалин та строки їх вичерпання. Обмеженими є площі чорноземів, лісів, водойм, басейнів річок. Щодо цих ресурсів можемо говорити про їх абсолютну обмеженість.
Обмеженість виробничих ресурсів зумовлює появу цілої низки складних економічних процесів і ситуацій. По-перше, в кожний даний момент при досягнутому рівні науково-технічного прогресу наявні виробничі ресурси обмежують виробничу діяльність. По-друге, виникає потреба в прискоренні виробничу діяльність. По-друге, виникає потреба в прискоренні технічного прогресу, який допомагає вводити в обіг усе нові й нові ресурси. По-третє, виникає необхідність всебічної економії виробничих ресурсів, ефективного і раціонального їх використання. І, по-четверте, актуальною стає проблема вибору виробничих ресурсів і пошуку альтернативних варіантів їх використання. Для характеристики стану використання ресурсів вживають поняття «повна зайнятість» і «повний обсяг виробництва».
Повна зайнятість ресурсів означає, що всі придатні ресурси використовуються у виробництві. Придатність же ресурсів до використання визначається їх фізичним станом і соціальними обставинами. Якщо йдеться про трудові ресурси, тобто про працівників, то придатними до роботи є особи в працездатному віці. Його тривалість, продовження або зменшення
залежать і від суспільства: добробуту, системи охорони здоров'я, державного законодавства. Суспільство також визначає придатність до використання таких ресурсів, як земля, виробничі фонди. Так, частина орних земель свідомо вилучається із сівозміни під пар. Може виникнути потреба в зупинці цеху з метою його технічної реконструкції або на період економічних криз.
Повний обсяг виробництва означає, що виробничі ресурси суспільства використовуються в такій комбінації і на такій технічній основі, що забезпечують найбільший економічний результат.
В умовах обмеженості ресурсів, як зазначалося вище, перед суспільством і окремими виробниками виникає проблема вибору, пошуку альтернативних варіантів використання ресурсів. Вибір альтернативних варіантів полягає у пошуках найефективнішої комбінації ресурсів, а отже, і найраціональнішого їх використання. Соціально-економічні орієнтири цього процесу, тобто його цілі, такі: 1) задоволення потреб людей у тих чи інших споживчих благах, оптимізація процесу споживання; 2) збереження й охорона навколишнього середовища; 3) економія ресурсів; 4) зростання віддачі ресурсів; 5) здешевлення продукції та послуг; 6) удосконалення виробництва; 7) забезпечення перспектив розвитку виробництва і
суспільного споживання.
Загальним орієнтиром у виборі альтернативних варіантів використання ресурсів є досягнення повної їх зайнятості і повного обсягу виробництва.
Економіка є ефективною, якщо суспільство не може збільшити виробництво одного товару, без зменшення виробництва іншого (ілюструє принцип Парето). Ефективна економіка перебуває на межі виробничих можливостей. Виробничі можливості - це можливості суспільства з виробництва економічних благ за умови цілковитого і ефективного використання всіх наявних ресурсів при даному рівні розвитку технології. Для кращого розуміння уявіть собі, що у якийсь певний момент часу країна може вироблятше певну кількість товарів і послуг з її обмежених ресурсів: певну кількість бензину, певну кількість нафти для опалення, певну кількість літаків тощо. Однак більшу кількість одного продукту не можна виробляти без зменшення обсягу виробництва іншого. В економічній науці ми зображаємо цю обмеженість виробничого потенціалу країни кривою виробничих можливостей (КВМ). КВМ відбиває максимальні кількості товарів або послуг, які можуть одночасно вироблятися за даних ресурсів, якщо припустити, що всі ресурси повністю використовуються. Слід зауважити також, що ми розглядаємо економіку за станом на певний момент часу (тим самим передбачаємо постійну кількість ресурсів і незмінну технологію). Припустимо, що повинні вироблятися лише два економічних блага (або види економічних благ). Для більшої наочності можемо взяти гармати і масло, щоб розкрити проблему вибору між воєнними витратами і товарами споживання. Необхідні дані для КВМ наведені у таблиці 1.
Табл. 1. Альтернативні можливості виробництва
Альтернативні можливості |
Масло (тисячі) |
Гармати (тисячі) |
А |
0 |
10 |
B |
1 |
9 |
C |
2 |
7 |
D |
3 |
4 |
E |
4 |
0 |
B
A
Y
C
W
D
гармати
масло
E
Рис. 1. Крива виробничих можливостей
Кожна нанесена точка є точним графічним виразом кількісних комбінацій гармат і масла. З двох наборів даних один дає можливе виробництво масла, а інший - можливий випуск гармат. Кожен рівень виробництва масла порівнюється з певною кількістю гармат, які можуть вироблятися за той самий час. Ви можете побачити, що коли кількість виробленого масла зростає, випуск гармат падає. Отже, якщо економіка виробляє 0 одиницю масла, то вона може випустити максимально 10 одиниць гармат. Проте, коли виробництво масла становить 2 одиниці, то можна виробити тільки 7 одиниць гармат.
W – ресурси використовуються неповністю, точка за графіком – Y, недостача ресурсів, вона може бути доступна лише за умови розвитку технології, залучення додаткових ресурсів. Тобто зрушення графіку зумовлюється залученням додаткових ресурсів. Одну з рис ефективності економіки можна проілюструвати за допомогою кривої виробничих можливостей: перебування на КВМ означає, що збільшення виробництва одного товару неминуче вимагає пожертвування іншими. Коли ми виробляємо більше гармат, то ними заміщуємо масло. Заміщення є законом економіки повної зайнятості. Отже, КВМ свідчить, що економіка завжди альтернативна, тобто вона має вибирати між виробництвом різних товарів шляхом перерозподілу ресурсів. Із точок, розташованих на цій кривій, що показують різні можливі поєднання випуску альтернативних товарів, ми маємо вибрати найбажанішу для нас у даний час.
Будь-яка точка не на КВМ, а всередині графіка (точка К) свідчить, що ресурси використовуються не повністю і у суспільства є можливість нарощувати водночас виробництво декількох товарів. Навіть випадкові спостерігачі погодяться, що наше суспільство має невикористані ресурси у вигляді незайнятих робітників, невикористаних земель і завмерлих фабрик. Таким чином, КВМ - графік, що характеризує набір товарів, які можуть бути вироблені економікою за умови повного використання всіх наявних ресурсів. Для більшої наочності цей набір зменшується до двох товарів, один з яких відкладається по горизонтальній, а інший - по вертикальній осі. Точка на кривій показуватиме співвідношення між виробництвом цих двох товарів. КВМ може бути використана не лише для аналізу наявного виробництва, але й для аналізу економічного прогнозування. Якщо точка (Х) наших економічних сподівань знаходиться за межею кривої, це означає, що має місце нереалістичне прогнозування та планування. Такі прогнози не є безневинною справою, як правило, вони обертаються для суспільства марнотратством (підготовчі витрати для робіт, на які не вистачить ресурсів, незавершене будівництво тощо). У наведеному прикладі КВМ показує такий рівень використання виробничих ресурсів, коли існує повна зайнятість і повний обсяг виробництва. Однак ця крива може пересуватися (зміщуватися) як ліворуч, так і праворуч. Зміцнення КВК праворуч означає, що в суспільстві досягнуто економічне зростання за рахунок збільшення та підвищення якості ресурсів, створення нових технологій, участі у міжнародній спеціалізації та розвитку зовнішньої торгівлі. Зміщення КВМ ліворуч означає, що технологічна база в суспільства застаріла; внаслідок політичних та економічних причин використання наявних ресурсів неповне, має місце економічна деградація, скорочення кількості працездатних громадян. До того ж, скорочення виробничих можливостей суспільства пов'язане зі зменшенням кількості ресурсів як внаслідок руйнування господарських зв'язків між країнами, так і через виведення земель та інших природних ресурсів з господарського обігу (як це сталось, наприклад, внаслідок аварії на ЧАЕС в Україні та Білорусії).