2.2 Дескриптивний і конструктивний підходи до визначення системи

Існують два принципово різних підходи до визначення системи: дескриптивний і конструктивний. Дескриптивний підхід грунтується на визнанні того, що системність властива дійсності, що навколишній світ, Всесвіт являє собою деяку сукупність систем, загальну систему систем, що кожна система принципово пізнавана, що всередині системи існує невипадкова зв'язок між її елементами, структурою та функціями, якій ця система виконує.  Звідси дескриптивний підхід до системи полягає в тому, що характер функціонування системи пояснюється її структурою, елементами, що знаходить відображення у визначеннях системи, які називаються дескриптивними. До них належать майже всі визначення, які аналізувалися раніше. Відповідно до дескриптивних підходом, будь-який об'єкт виступає як система, але тільки в тому аспекті, в якому його зовнішній прояв (властивість, функція) задається внутрішнім пристроєм (відношенням, структурою, взаємозв'язками). «Ідеологія цього підходу проста: все в світі є системи, але лише в певному відношенні». Дескриптивний підхід лежить в основі системного аналізу, який полягає в тому, що обгрунтовано виділяється і осмислюється структура системи, з якої виводять її функцію. Схема може бути такою: 

• виділення елементів, що мають деяку просторово-часову визначеність; 

• визначення зв'язків між елементами; 

• визначення системоутворюючих властивостей, зв'язків і відносин;

• аналіз функції системи. 

Конструктивний підхід носить зворотний характер.  У ньому по заданій функції конструюється відповідна їй структура. При цьому використовується не просто функціональний, але і функціонально-цільовий підхід, тому що система повинна відповідати деяким цілям конструювання. Виділення та побудова системи здійснюється так: 

• ставиться мета, яку повинна забезпечити система;

• визначається функція (або функції), що забезпечує досягнення цієї мети; 

• підшукується або створюється структура, що забезпечує виконання функції.

Мета зазвичай виникає з проблемної ситуації, яка не може бути дозволена готівковими коштами. І система виступає засобом вирішення проблеми. І так «система є кінцеве безліч функціональних елементів і відносин між ними, виділяється з середовища, у відповідності із заданою метою в рамках певного часового інтервалу" - це конструктивне визначення системи.

2.3. Сучасна класифікація систем

1. З погляду теорій про системний характер мови, системи бувають:

а) гомогенні – це ті системи, які утворюються однорідними і рівноправними елементами;

б) гетерогенні – це ті системи, що утворюються різнорідними елементами.

2. З погляду зв’язків, які встановлюються між елементами системи:

а) ієрархічні, коли одні елементи підпорядковуються іншим;

б) неієрархічні, коли одні елементи не зазнають підпорядкування іншим ( всі елементи рівноправні).

3. Відносно складності елементів поділяються на:

а ) закриті – системи, що не запускають в себе інші елементи, і не втрачають своїх елементів;

б) відкриті – системи, що досить легко залучають до себе нові елементи і втрачають свої.

4. З погляду можливості зміни у системі:

а ) статичні – не змінюються в часі

б) динамічні – з часом змінюються.