2. Система органів публічного адміністрування в сфері економіки та їх компетенція

В економічній сфері повноваженнями публічного адмі­ністрування наділена значна кількість суб’єктів, серед яких чіль­не місце посідають Кабінет Міністрів України та центральні органи виконавчої влади. Органи виконавчої влади здійснюють організуючу, цілеспрямовану діяльність щодо забезпечення про­порційного розвитку економіки України.

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 116 Консти­туції забезпечує державний суверенітет і економічну самостій­ність України, проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики, рівні умови розвитку всіх форм влас­ності, організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України тощо. Провідним центральним органом виконавчої влади у забезпеченні реалізації єдиної державної політики економічного і соціального розвитку та торгівлі України є Міністерство економічного розвитку і торгівлі Ук­раїни (Мінекономрозвитку України), створене відповідно до Указу Президента України "Про оптимізацію системи централь­них органів виконавчої влади” на базі реорганізованого Мініс­терства економіки України із покладенням на нього функцій у сфері реалізації державної регуляторної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, регулювання цінової політики (крім питань реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). Очолює відповідне міністерство Перший віце-премєр-міністр України — Міністр економічного розвитку і торгівлі України. Через діяльність керівника відпо­відного міністерства спрямовується і координується діяльність Державної служби експортного контролю України, Державної служби статистики України, Державної служби технічного регулюваня України, Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження України, Державного агентства з інвести­цій та управління національними проектами України, Держав­ного агентства резерву України, Державного агентства України з управління державними корпоративними правами та майном тощо.

Мінекономрозвитку України згідно з Положенням про Мі­ністерство економічного розвитку і торгівлі України, затв. Указом Президента України від 31 травня 2011 р. № 634/2011, є цент­ральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямо­вується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мінекономрозвитку України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпе­чення реалізації державної політики економічного і соціального розвитку, цінової, промислової, інвестиційної, зовнішньоеконо­мічної політики, державної політики у сфері торгівлі, державної регіональної політики, державної політики з питань розвитку підприємництва, технічного регулювання та захисту прав спожи­вачів, а також міжвідомчої координації з питань економічного і соціального співробітництва України з Європейським Союзом.

Основними завданнями Мінекономрозвитку України є:

1. формування та забезпечення реалізації:

• державної політики економічного і соціального розвитку;

• державної цінової політики;

• державної промислової політики, науково-технічної полі­тики в промисловості;

• державної політики у сфері торгівлі;

• державної регіональної політики;

• державної політики у сфері розвитку підприємництва;

• державної політики у сфері технічного регулювання (стан­дартизації, метрології, сертифікації, оцінки (підтвердження) відповідності, акредитації органів з оцінки відповідності, управ­ління якістю);

• державної політики у сфері державних закупівель, держав­ного замовлення;

• політики у сфері державно-приватного партнерства;

• державної регуляторної політики, державної політики з питань ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності;

• державної політики у сфері державного ринкового нагляду;

• державної політики у сфері торгівлі та побутових послуг;

• державної політики з питань економічного і соціального співробітництва України з ЄС;

• єдиної зовнішньоекономічної політики, політики інтеграції економіки України у світову економіку, співробітництва із СОТ;

• державної політики у сфері співробітництва з міжнарод­ними фінансовими організаціями та з питань залучення між­народної технічної допомоги;

2. формування державної політики:

• у сфері захисту прав споживачів;

• у сфері статистики;

• з питань державного експортного контролю;

• у сфері інвестиційної діяльності та управління національ­ними проектами (стратегічно важливими проектами, що забез­печують технологічне оновлення та розвиток базових галузей реального сектору економіки України);

• з питань ефективного використання паливно-енергетич­них ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

• у сфері державного матеріального резерву;

• у сфері управління об’єктами державної власності, в тому числі корпоративними правами держави;

3. забезпечення нормативно-правового регулювання у вище­зазначених сферах;

4. забезпечення реалізації в межах своїх повноважень дер­жавної економічної політики у сфері оборони та безпеки;

5. удосконалення в межах своїх повноважень інструментів, процедур та стандартів діяльності органів виконавчої влади.

Повноваження щодо окремих галузей економіки мають інші міністерства: Міністерство аграрної політики та продовольства України, Міністерство екології та природних ресурсів України, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Міністерство інфраструктури України, Міністерство регіональ­ного розвитку, будівництва та житлово-комунального госпо­дарства України, Міністерство фінансів України тощо. Крім галузевих міністерств, повноваження щодо публічного адмі­ністрування (галузевого та міжгалузевого) економікою мають також деякі інші центральні органи виконавчої влади: Дер­жавна казначейська служба України, Державна митна служба України, державна служба експортного контролю України, Державна служба технічного регулювання України, Державна служба фінансового моніторингу України, Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України, Державне агентство резерву України, Державна фінансова інспекція Ук­раїни тощо.

Повноваження щодо міжгалузевого публічного адміністрування економікою також мають такі центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом, як Фонд державного майна Ук­раїни та Антимонопольний комітет України.

На місцевому рівні у структурі обласних, міських Київської та Севастопольської державних адміністрацій діє Головне управ­ління економічного розвитку та торгівлі обласної, Київської міської державної адміністрації та управління економічного розвитку та торгівлі Севастопольської міської державної адмі­ністрації, які є структурними підрозділами відповідної обласної державної адміністрації, а також територіальні органи міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, що діють на підставі Типового положення, затв. постановою Кабінету Мі­ністрів України від 25 травня 2011 р. № 563.

Безпосереднє адміністрування державних підприємств та орга­нізацій здійснює керівник — генеральний директор (директор), який очолює адміністрацію цього підприємства або організації. Свої функції керівник здійснює відповідно до контракту, укла­деного між ним та Мінекономрозвитку України, а також статуту (положення), затвердженого Мінекономрозвитку України, якщо відповідне підприємство (організація) входять до його сфери адміністрування.

Варто зазначити, що останнім часом спостерігається істотне розширення повноважень місцевих органів щодо публічного адміністрування у сфері економіки у межах певних адміністра­тивно-територіальних одиниць, а також поширення набуває практика делегування відповідних повноважень на місцевому рівні. Окрім того, поширення набула практика укладання догово­рів у форматі державно-приватного партнерства на виконання положень Закону України від 1 липня 2010 р. "Про державно-приватне партнерство". Специфіка відповідних відносин полягає у тому, що відповідне партнерство відбувається між державним партнером (державою, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами (від їх імені діють уповноважені органи держави, Автономної Республіки Крим, органи місцевого само­врядування) і приватним партнером (яким може бути не лише індивідуальний підприємець чи юридична особа, а й їх об’єд­нання без прав юридичної особи) у сфері пошуку, розвідки родовищ корисних копалин та їх видобування; виробництво, транспортування і постачання тепла та розподіл і постачання природного газу; будівництво та (або) експлуатація автострад, доріг, залізниць, злітно-посадкових смуг на аеродромах, мостів, шляхових естакад, тунелів і метрополітенів, морських і річкових портів та їх інфраструктури, машинобудування тощо із використанням фінансових ресурсів приватного партнера та по­зичених в установленому порядку, а також коштів державного партнера (державного та місцевих бюджетів), інших джерел, не заборонених законом, із реалізацією інших ознак відповідного партнерства на практиці, серед яких: забезпечення більш високих технологій, техніко-економічних показників ефективності діяльності, ніж у разі її здійснення державним партнером без залу­чення приватного партнера, значна тривалість відносин (від 5 до 50 років), передача приватному партнеру частини ризиків у процесі здійснення відповідного партнерства, внесення при­ватним партнером інвестицій в об’єкти відповідного партнерства з джерел, не заборонених законодавством, із посиленим контро­лем з боку держави в особі уповноважених органів тощо.