Висновки

Удосконалення механізму реалізації кримінальної відповідальності за злочини проти волі, честі та гідності особи — один з найважливіших напрямів реформи кримінального законодавства, застосування норм які повинні відіграти значну роль у боротьбі із цими злочинами.

Подальший розвиток демократії і становлення правової держави передбачає всеохоплюючу охорону політичних, майнових та інших прав і свобод людини.

Кожен громадянин повинен дотримуватися закону, виконувати свої обов’язки, як перед державою так і перед суспільством, поважаючи права та законні інтереси інших людей. Найбільш тяжкі порушення закону є злочинами - суспільно небезпечними діяннями, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

Кримінально-правова охорона невід’ємних прав людини від злочинних посягань регулюється в спеціальній главі Особливої частини КК України - “Злочини проти життя, здоров’я, свободи і гідності особи”. Серед цієї групи злочинів виділяють злочини проти волі особи.

Родовий об’єкт цієї групи злочинів - воля особи. З об’єктивної сторони дані злочини характеризуються діями або бездіяльністю, що посягає на свободу особи.

Таким чином, до злочинів проти волі особи належать:

- незаконне позбавлення волі;

- захоплення заручників;

- незаконне поміщення до психіатричної лікарні;

- викрадення чужої дитини.

По законодавчій конструкції дані злочини мають формальний і матеріальних склад злочину. З суб’єктивної сторони дані злочини характеризуються умисною виною. Обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони в складі злочину є наявність мети і цілі. Суб’єктами даного злочину можуть бути особи, яким на момент вчинення злочину виповнилося 16 років. Суспільна небезпека цих злочинів полягає в тому, що вони посягають на волю особи, яка оберігається Конституцією, а якщо подібне діяння здійснюється при обтяжуючих обставинах, то додатково ставить в небезпеку життя і здоров’я людини, отже відповідальність буде більша.

Отже для вдосконалення нашої правової держави слід винести нові закони,проводити різні попередження,залякування і профілактику. Можливо тоді рівень злочинності в країні зменшиться.

Також слід зазначити те, що законодавець передбачив, що до кожного злочину буде застосовуватися окрема санкція. Оскільки тема про злочини проти волі, честі та гідності вивчені ще не до кінця вивчена, то законодавство може розробити ще не один закон, який буде регулювати суспільні відносини у цій сфері. Злочини в яких є об'єктом є суспільні відносини щодо честі та гідності особи, як уже було зазначено, дуже рідко відносяться до кримінальних злочинів, а скоріше до адміністративних та цивільних. Отже для вдосконалення нашої правової держави слід винести нові закони,проводити різні попередження,залякування і профілактику. Можливо тоді рівень злочинності в країні зменшиться.

Список використаних джерел

1. Бажанов Н.І. «Кримінальне право України. Загальна частина», підручник. – Київ-Харків, «Юрінком Інтер-Право», 2003. - c. 456.

2. Блюмкин В.А. «Честь, достоинство, гордость». - М.: 1963.

3. Баулін Ю.В. //Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар// К.: Концерн «Видавничий дім «Ін Юре», 2012. – с. 396.

4. Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, подібних до рабства від 7 вересня 1956 р. - с. 46.

5. Джужа О.М. «Курс кримінології. Загальна частина». – К.: «Юрінком Інтер», 2007. - с. 378.

6. Джужа О.М. «Кримінологія». – К.: «Юрінком Інтер», 2008. - с. 578.

7. Закон України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р.;Відомості Верховної Ради. - с. 56.

8. Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 р. Відомості Верховної Ради. - с. 63.

9. Конвенція ООН про боротьбу з торгівлею людьми і експлуатацією проституції третіми особами від 2 грудня 1949 р.- с. 143.

10. Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності від 12 .12. 2000 р. - с. 12.

11. Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р. - с.46.

12. Конвенція про рабство від 25 вересня 1926р.- с. 36.

13. Конституція України від 28 березня 2013 р. Відомості Верховної Ради -с.94.

14. Копєйчіков В.В. «Правознавство», підручник. – К.: «Юрінком Інтер», 2004, с. 659.

15. Кохановська О.В. «Проблеми захисту честі, гідності й ділової репутації особи в Цивільному кодексі України» // Судова практика // Науково-практичний коментар, офіційний сайт Верховного Суду України (http://www.scourt.gov.ua);

16. Кримінальний Кодекс України від 21 квітня 2013 р. Відомості Верховної Ради. - с. 178.

17. Лихолоб В.Г., Філонов В.П. «Криміналогія» - Київ-Донецьк: 2006. - с.512.

18. Мельник М.І., Хавронюк М.І. //Кримінальний кодекс України. Науково-практичний коментар// 4-те видання - К.: Концерн «Юридична думка», 2007. - с. 521.

19. Кримінальне право України. Особлива частина / За ред. М.І.Бажанова, В.В.Сташиса, В.Я.Тація. Київ Харків: Юрінком Інтер, 2003. - с.378.

20. Міжнародна конвенція про боротьбу із захопленням заручників від 17 грудня 1979 р.- с. 59.

21. Патрико Т.Б. «Загальна психологія». – Київ, Видавничій дім «Ін Юре», 2008. - с. 632.

22. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи».

23. Придворов Н.А. «Достоинство личности и социалистическое право».- М.:1977р.- с. 255.

24. Протокол до Конвенції про рабство від 23 жовтня 1953 р.- с. 3.

25. Протокол про запобігання та припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми від 15 листопада 2001 р. - с. 5.

26. Резолюція 47/33 Генеральної Асамблеї ООН від 18 грудня 1992 року "Декларація про захист усіх осіб від насильницького зникнення".- с. 12.

27. Рубан Д.Г. «Теорія і практика психології особистості». –К.: «Діан», 2007. - с. 563.

28. Тофтул М.Г. «Етика», навчальний посібник – К.:Видавничий центр «Академія», 2005. - с. 387.

29. Харитонов Є.О. // Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар // Х.: ТОВ «Одіссей», 2003. - с. 235.

30. Шевченко Я.М. // Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар// «Ін-Юре», 2004. - с. 524.