29. Новелістика Василя Стефаника і періоду творчості. Проблематика, поетика.

«Синя книжечка» – перша збірка новел, яка принесла Стефанику визнання. Автор зосередив увагу на трагедії селянства. Всі новели поєднані спільною темою, характерною для творчості письменника першого періоду: злиденна доля галицького селянства. Тема розпаду патріархальних відносин на селі, яка супроводжувалась драмами і трагедіями. Письменник зображує і немовби доводить до довершення ті конфлікти та суперечності на селі. Проблема зубожіння та розорення (“Синя книжечка”), солдатчина (“Виводили з села”, “Стратився”), моральна деградація селян – пияцтво (“Майстер”, “В корчмі”, “Лесева фамілія”). В психологічних новелах Стефаника немає композиційної послідовності. Окремі його новели починаються з найвищого напруження дії – кульмінації, а потім уже йде зав’язка, розвиток дії і розв’язка. Частина новел починається зразу з розв’язки, а далі йде розвиток дії. Так побудована новела “Новина”. Дія в новелі розгортається з величезним драматичним напруженням і являє собою немовби суцільну кульмінацію.

У 1900 р Стефаник видає другу збірку новел «Камінний хрест», для неї характерне посилення громадського пафосу (“Засідання”, «Підпис»). Тут письменник використовує такі засоби зображення, до яких раніше звертався тільки зрідка – сатиру і гумор. В сатиричному плані змальована “сільська влада”, в гумористичному - збір членів виборної ради. Інші теми збірки – одинока старість, трагедія зайвих ротів у бідних селянських родинах.

Третя збірка Стефаника – «Дорога», у цій збірці переважають новели ліро-епічні, безсюжетні («Давнина», «Май», «Сон»). Окремі новели присвячені мистецьким проблемам. Змістом їх стають ліричні роздуми Стефаника про мистецтво взагалі і про власну творчість, свій обов’язок. Порушуються також проблеми з життя міського пролетаріату. У зображенні дійсності Стефаник йде здебільшого від реальних подій до внутрішніх психологічних процесів.

У збірці переважають новели безсюжетні, лірично-емоційного плану.

Четверта збірка «Моє слово» в ній була надрукована новела “Суд”, яка завершує перший період творчості. Новелам “Моє слово” і “Дорога” характерне є використання символів, надзвичайна барвистість, швидка зміна у сприйманні героєм природи і предметів, мінливість і хаотичність настроїв і відчуттів цього героя, невиразність і розпливчастість його характеру.

Головною темою першого періоду творчості став болісний процес розорення селян та його розмаїті драматичні наслідки. Пишучи про селян, Стефаник підніс цю традиційну для вітчизняних письменників тему на новий символічний рівень, переплавивши в своїй манері письма елементи експресіонізму і неореалізму. О.Черненко звертав увагу на те, що Стефаник не зображував типовість українського селянства, він виступав майстром психологізації героїв. А психологізація – це риса експресіонізму, яка розкривається через динамічні діалоги та монологи. Виразну психологічну функцію у новелах відіграє пейзаж (“Палій”, “Сон”, “Лан”) – він імпонує загальному настрою твору або підсилює психологічні переживання героїв. Портрет героїв теж психологічно загострений. Змальовується він стисло, окремими виразними рисами, які завжди допомагають розкрити вдачу персонажа, його характер, умови його життя.