31. Особливості постмодерністської поетики творів Дж. Фаулза.

Аналізуючи поетику Дж. Фаулза, не можна не вказати на тяжіння автора до традиційних схем та форм (йдеться, наприклад, про відновлення структури вікторіанського роману у „Жінці французького лейтенанта"). Елементи посилання на літературні образи та мотиви, їх творче запозичення, алюзії, прийоми „упізнавання" та дзеркального подвоєння складають невід'ємну частку фаулзівського художнього письма. Найбільшу увагу привертають новаторські риси поетики Фаулза, ознаки оригінальності його художнього світогляду. В першу чергу йдеться про поєднання постмодерністських прийомів з традиційною оповідною формою, гру з літературними підтекстами, наявність філософських схем, „закодованих" у сюжетах. Одним з найважливіших стильових прийомів письменника стає іронія. Численні образно-стильові запозичення з вікторіанських романів набувають пародійного характеру, вступають у діалог з іронічним „голосом" оповідача У романі „Жінка французького лейтенанта" помітна постійна гра з літературними підтекстами. Щедро розсипаючи алюзії, Дж. Фаулз пропонує читачам стати рівноправними учасниками його „дослідження" вікторіанської епохи зсередини, зрозуміти його специфічну духовну атмосферу.

32. Специфіка сюжетобудови новелістики Роалда Дала.

Найефективнішим є передусім створення привабливого образу — дитини, ніжної молодої жінки чи доброзичливого старого, а відтак придумати для нього небезпечну ситуацію. В такий спосіб тривога і передчуття продукуються у свідо­мості читача, і якщо письменник опанував ремесло, він нарощуватиме небезпеку і тягнутиме агонію до точки, коли болісно нестерпним стане сам процес читання. Ось тут треба призупинитись, щоб заронити зерня облудної надії і щоб читач перепочив. А потім повільно закручу­вати гвинт знову, все сильніше і сильніше, наскільки спроможний митець. Саме це, як ми з вами знаємо, і називається саспенс

Герої Дала, навіть діти, не знають страху. Найчасті­ше страх заміщується цікавістю, інтересом: як діятиме людина у здеформованому світі. Для Дала домінантною стає особистість, а її таємниця відкривається у деформо­ваній реальності.

Шокуючий фінал — традиційний прийом Дала. У його творах буденність не тільки обертається смертель­ною небезпекою, що за влучної миті оволодіває ситуа­цією, змушуючи світ і людей діяти за законами дефор­мації. Уникнути катастрофи неможливо, як неможли­ве, за Дал ом, духовне благополуччя.

Художній світ Р. Дала досить стабільний. Майже третина його новел про людину, засліплену і спокушену звабою унікального знання, щоб вивищитися чи прилу­читися до кола обраних.

Часто виняткове знання, яким володіє герой, не має нічого фантастичного чи надзвичайного. Воно є законо­мірним результатом наполегливої праці і невпинного шліфування майстерності. Віддаючи данину «старим англійським цінностям», зокрема снобізму, Дал створює кілька новел про цю рису англійського характеру.

33. Художня своєрідність драматургічного доробку Тома Стоппарда.

Сфера його естетичних, філософських, нарешті, наукових інтересів включає в себе знання світової літератури і політики, живопису, квантової фізики філософії і музики Цей драматург-самоучка (йому так і не вдалося закінчити університет) володіє природним почуттям стилю, як у мові, так і в спілкуванні, його манеру письма не раз характеризували як«Словесну гімнастику» 1, «блискучу винахідливість» 2, «космополітичну досконалість» 3, а його гумор як «киплячий», 4 «елегантний і бунтарський» 5 Жанр його драм не піддається однозначної класифікації, однак, більшість дослідників сходяться на досить широкому визначенні «інтелектуальної драми»Повертаючись до долі стоппардовскої творчості в Росії, ще раз підкреслимо, що гучну популярність в нашій вітчизні Стоппард придбав, мабуть, тільки до кінця дев'яностих років І Бродський звернув увагу на його «Розенкранц і Гільденстерн» і майже відразу ж переклав на російську мову, цензура дозволила опублікувати його переклад «без купюр» лише в 1990 році 2006 - 2007 роки - час розквіту популярності Стоппарда в Росії його запрошують на незліченні інтерв'ю, організують зустрічі зі студентами вузів, ставлять його спектаклі, створені в різні роки

За останні роки західним літературознавством було створено велику кількість робіт, осмислюють суть естетичного, художнього, філософського і навіть політичного світобачення Тома Стоппарда, специфіку його стилістичних прийомів Вітчизняні стоппардоведи акцентують увагу на особливостях структури його п'єс, на неповторному ідейному комплексі 7 Тем не менше, мало вивченими , на наш погляд, залишаються такі галузі драматургії Стоппарда, як морально-етичний аспект поетики творів, кореляція особливостей методу Стоппарда та його сучасників, жанрова специфіка творчості даного автора, питання про співвідношення принципів поетики Стоппарда з особливостями «поетики» культури постмодерну