
- •Загальна характеристика світової літератури на межі XX-xxі століть. Найвiдомiшi митцi I тексти.
- •Особливості переходу від модернізму й авангардизму до постмодернізму.
- •Взаємовплив елiтарної та масової культури.
- •Витоки постмодернізму. Постструктуралізм як колиска теорії постмодернізму.
- •Філософське та літературознавче підґрунтя літератури кінця XX ст. (постструктуралізм, деконструкція, герменевтика).
- •Генетичні й типологічні зв’язки творчості письменників кінця XX століття з загальними тенденціями розвитку літературознавства й культурології.
- •Особливості екзистенційного роману в літературі постмодернізму.
- •Естетика інтертекстуальності в літературі постмодернізму.
- •Образ лабіринту як символ естетики постмодернізму.
- •Символ лабіринту як загадкова модель світобудови у творах митців-постмодерністів.
- •Неоміфологізм і містичність мистецтва межі XX-xxі століть.
- •Походження і призначення образу (мотиву) лабіринту в світовій культурі.
- •Значення обряду ініціації в контексті інтерпретації образу лабіринту. Трактування грецького міфу про Мінотавра в творчості письменників XX століття.
- •Риси постмодерністської естетики.
- •Руйнація традиційного сюжету, пародійна «гра» з героєм, читачем, чужими текстами в творах постмодерністів.
- •Феномен симулякру. Поняття ризоми.
- •Особливості постмодерністського героя.
- •Нові художньо-естетичні тенденції в літературі на межі XX-xxі століть.
- •Збереження гуманізму змісту в межах незвичних формоутворень художніх творів початку xxі століття.
- •Ключові мотиви і образи творів початку xxі століття: відображення хаосу буття через «хаос» тексту.
- •Роль і значення образу-символу Інтернету як явища сучасного мобільного світу.
- •Інтернет як світовий лабіринт (ілюзія керування світом) у творах митців початку xxі століття.
- •Співставлення модерної і постмодерної культури як зіткнення двох світів у романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Інтерпретація романтичної культурної традиції в романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Метафора запаху як ключове поняття в романі п. Зюскінда «Запахи. Історія одного вбивці».
- •Міфологічні й біблійні алюзії, нарощення змістів, багатозначність інтерпретацій у романі Дж. Фаулза «Маг».
- •Багаторівнева організація тексту в романі Дж. Фаулза «Маг».
- •Відображення прийому «гри» в творчості Дж. Фаулза.
- •Особливості постмодерністської поетики творів Дж. Фаулза.
- •Специфіка сюжетобудови новелістики Роалда Дала.
- •Художня своєрідність драматургічного доробку Тома Стоппарда.
- •Жанрова типологія прозової спадщини с. Белоу.
- •Образ головного героя роману с. Белоу «Герзаг».
- •Інтертекстуальне поле роману у. Еко «Ім’я троянди».
- •«Магічний реалізм» у творчості г.-г. Маркеса.
- •Суть прийому «гри» в повісті р.Баха «Чайка Джонатан Лівінгстон».
- •Інтертекстуальність новелістики х.-л.Борхеса.
- •Специфіка художнього світу Кена Кізі.
- •Образна символіка в романі к. Кізі «Політ над гніздом зозулі»..
- •Специфіка втілення архетипів жінки, матері в поезії Віслави Шимборської.
- •Особливості метафоричного відтворення дійсності в ліриці а. Вознесенського.
- •Новаторський характер оповідання о. Солженіцина»Один день Івана Денисовича».
- •Житєвий і творчий шлях Олександра Солженіцина: тріумф чи трагедія?
- •Інтертекстуальні зв’язки лірики й. Бродського з російською літературою срібного віку.
- •Художня картина світу в ліриці й. Бродського.
- •Художні принципи й засоби створення характерів у романі в. Войновича «Життя та незвичні пригоди солдата Івана Чонкіна».
- •Антитоталітарний пафос і філософська проблематика прози о. Солженіцина.
- •Ідейно-тематична і жанрова типологія поезії є. Євтушенка.
Особливості постмодерністської поетики творів Дж. Фаулза.
Аналізуючи поетику Дж. Фаулза, не можна не вказати на тяжіння автора до традиційних схем та форм (йдеться, наприклад, про відновлення структури вікторіанського роману у „Жінці французького лейтенанта"). Елементи посилання на літературні образи та мотиви, їх творче запозичення, алюзії, прийоми „упізнавання" та дзеркального подвоєння складають невід'ємну частку фаулзівського художнього письма. Найбільшу увагу привертають новаторські риси поетики Фаулза, ознаки оригінальності його художнього світогляду. В першу чергу йдеться про поєднання постмодерністських прийомів з традиційною оповідною формою, гру з літературними підтекстами, наявність філософських схем, „закодованих" у сюжетах. Одним з найважливіших стильових прийомів письменника стає іронія. Численні образно-стильові запозичення з вікторіанських романів набувають пародійного характеру, вступають у діалог з іронічним „голосом" оповідача У романі „Жінка французького лейтенанта" помітна постійна гра з літературними підтекстами. Щедро розсипаючи алюзії, Дж. Фаулз пропонує читачам стати рівноправними учасниками його „дослідження" вікторіанської епохи зсередини, зрозуміти його специфічну духовну атмосферу.
Специфіка сюжетобудови новелістики Роалда Дала.
Найефективнішим є передусім створення привабливого образу — дитини, ніжної молодої жінки чи доброзичливого старого, а відтак придумати для нього небезпечну ситуацію. В такий спосіб тривога і передчуття продукуються у свідомості читача, і якщо письменник опанував ремесло, він нарощуватиме небезпеку і тягнутиме агонію до точки, коли болісно нестерпним стане сам процес читання. Ось тут треба призупинитись, щоб заронити зерня облудної надії і щоб читач перепочив. А потім повільно закручувати гвинт знову, все сильніше і сильніше, наскільки спроможний митець. Саме це, як ми з вами знаємо, і називається саспенс
Герої Дала, навіть діти, не знають страху. Найчастіше страх заміщується цікавістю, інтересом: як діятиме людина у здеформованому світі. Для Дала домінантною стає особистість, а її таємниця відкривається у деформованій реальності.
Шокуючий фінал — традиційний прийом Дала. У його творах буденність не тільки обертається смертельною небезпекою, що за влучної миті оволодіває ситуацією, змушуючи світ і людей діяти за законами деформації. Уникнути катастрофи неможливо, як неможливе, за Дал ом, духовне благополуччя.
Художній світ Р. Дала досить стабільний. Майже третина його новел про людину, засліплену і спокушену звабою унікального знання, щоб вивищитися чи прилучитися до кола обраних.
Часто виняткове знання, яким володіє герой, не має нічого фантастичного чи надзвичайного. Воно є закономірним результатом наполегливої праці і невпинного шліфування майстерності. Віддаючи данину «старим англійським цінностям», зокрема снобізму, Дал створює кілька новел про цю рису англійського характеру.
Художня своєрідність драматургічного доробку Тома Стоппарда.
Сфера його естетичних, філософських, нарешті, наукових інтересів включає в себе знання світової літератури і політики, живопису, квантової фізики філософії і музики Цей драматург-самоучка (йому так і не вдалося закінчити університет) володіє природним почуттям стилю, як у мові, так і в спілкуванні, його манеру письма не раз характеризували як«Словесну гімнастику» 1, «блискучу винахідливість» 2, «космополітичну досконалість» 3, а його гумор як «киплячий», 4 «елегантний і бунтарський» 5 Жанр його драм не піддається однозначної класифікації, однак, більшість дослідників сходяться на досить широкому визначенні «інтелектуальної драми»Повертаючись до долі стоппардовскої творчості в Росії, ще раз підкреслимо, що гучну популярність в нашій вітчизні Стоппард придбав, мабуть, тільки до кінця дев'яностих років І Бродський звернув увагу на його «Розенкранц і Гільденстерн» і майже відразу ж переклав на російську мову, цензура дозволила опублікувати його переклад «без купюр» лише в 1990 році 2006 - 2007 роки - час розквіту популярності Стоппарда в Росії його запрошують на незліченні інтерв'ю, організують зустрічі зі студентами вузів, ставлять його спектаклі, створені в різні роки
За останні роки західним літературознавством було створено велику кількість робіт, осмислюють суть естетичного, художнього, філософського і навіть політичного світобачення Тома Стоппарда, специфіку його стилістичних прийомів Вітчизняні стоппардоведи акцентують увагу на особливостях структури його п'єс, на неповторному ідейному комплексі 7 Тем не менше, мало вивченими , на наш погляд, залишаються такі галузі драматургії Стоппарда, як морально-етичний аспект поетики творів, кореляція особливостей методу Стоппарда та його сучасників, жанрова специфіка творчості даного автора, питання про співвідношення принципів поетики Стоппарда з особливостями «поетики» культури постмодерну