• Духовний концерт «Не отвержи мене во время старости»

Цей концерт був написаний в другій половині шістдесятих років XVIII ст., орієнтовно, 1765 чи 1766 р. Його літературною основою послужили слова псалму № 70 з Псалтиря (Давидових псалмів, однієї з книг Старого Заповіту), однак, автор втілив не весь текст повністю, а лише частково: вибрані п'ять строф, найбільш драматичні з усіх 24-х.

“Не відкинь мене в час старості, коли зменшиться сила моя, не покинь. Бо вороги мої проти мене змовляються і ті, що чатують на душу мою, нараджуються спільно, кажучи: "Бог покинув його, доганяйте і хватайте його, бо нема кому рятувати". Боже мій, не віддаляйся від мене, поспіши, Боже на поміч мені. Нехай засоромляться і щезнуть ті, що обмовляють душу мою”.

Концерт складається з чотирьох частин, що яскраво контрастують між собою і за темпом; і за типом викладу, а головне – за настроями, котрі в них втілюються. Головна думка концерту – “через терни до зірок”, через страждання і муки, тяжкі випробування тіла і духу-до боротьби й перемоги, до ствердження непереможності людської волі.

Перша частина висловлює величаву скорботу, в ній декілька разів повторюється благання зневіреної, доведеної до відчаю людини до всемогутнього і милосердного Бога. Сама мелодія нагадує звучання багатьох українських тужливих пісень.("За нашою слободою", "Кущ калини розвивається", "Ой нас, братці, п'ять" та багато інших). У своєму розвитку вона поступово набуває рис драматичності, ніби втілюючи ті важкі випробування, які довелось зазнати людині, створює настрій неспокою і загрози. (Нотний приклад№1)

Друга частина уособлює "ворожу силу" з її агресивністю і зловісністю, починається одразу після першої без перерви. Тут теж відчутний вплив української пісні, проте композитор використовує його незвично – характерні мотиви українських жартівливих пісень набувають зловісного, жорстокого звучання, ніби грізна насмішка долі.

Третя частина – найменша з усіх, це ніби остання молитва перед вирішальною розв’язкою, що повинна невдовзі наступити. В музиці немає бурхливого розвитку, все раптом ніби завмирає у покорі і смиренні. І тим більшим контрастом вривається у цей молитовний настрій тема фінальної фуги⁵, в основу якої покладене початкове благання “Не отвержи...”. Але тепер воно перевтілюється до невпізнанності – з невпевненої, несміливої у своїй безнадії і розпачі початкової теми виростає сильний, вольовий мотив, що швидко і переможно досягає вершини, сповнений життєвої сили і незламності (Нотний приклад № 2). Впевнено і урочисто звучать останні рядки "Нехай засоромляться і щезнуть...". І завершення концерту сприймається як перемога людського духу над невблаганністю долі.

Спадщина М. Березовського приходить сьогодні не лише до українських слухачів, але й до всієї Європи, світу, знаходяться все нові і нові твори, відроджуючись з забуття і з величезним успіхом виконуючись на концертних естрадах та в церковних богослужіннях. Справжньою подією стало виконання його Сонати для скрипки і чембало у 80-х рр. ХХ ст., арій з опери “Демофонт”, віднайдених у архівах бібліотек Англії і Франції. Все нові духовні твори – концерти, причасні пісні, “Херувимські” поповнюють репертуар сучасних професійних і навіть любительських хорів, видаються їх ноти, з’являються записи.

Питання до самоперевірки:

1. В яких жанрах М.Березовський був першим в українській музиці?

2. В яких ще галузях музичної діяльності, окрім композиції, прославився Березовський?

3. Звідки родом походить композитор?

4. Яким чином, завдяки кому М. Березовський потрапив до Петербургу.

5. Де і в кого навчався Березовський за кордоном?

6. Які твори були написані в Італії?

7. Які обставини призвели до трагічної загибелі композитора?

8. Які тексти зі Святого Письма обирає композитор для своїх духовних концертів?

9. 3 яких частин складається духовний концерт “Не отвержи мене во время старости”?

Оранієнбаум - маєток Петра Федоровича, нині – м. Ломоносово, неподалік Петербурга.

Франціскаїїці - дуже впливовий монаший орден у Європі, шанувальники св. Франциска. Контрапункт - об'єднання рівноправних мелодичних голосів у багатоголосому творі, тс саме, що й поліфонія.