Сульфокислоти r–so3h

Представники

CH₃SO₃H – метил сульфокислота

CH₂=CH–SO₃H – етенсульфокислота

Способи одержання

1. Сульфокислоти з третинним вуглецевим атомом можуть бути одержані прямим сульфуванням алканів сульфатною кислотою: R–H + H₂SO₄ → R–SO₃H 2. Реакція сульфохлорування алканів: RH + SO₂ + Cl₂ → R–SO₂Cl + HCl RSO₂Cl + H₂O → RSO₂OH + HCl 3. Окислення тіоспиртів: CH₃SH + [O] → CH₃–SO₂OH 4. Алкілування натрій сульфату галогенопохід-ними: R–J Na–O (R–O–)₂–SO

R–J SO₂ → O O

Na–O \ /

R–S–O–Na 5. Олефіни приєднують гідросульфіти: R–CH=CH₂ + NaHSO₃ → R–CH(SO₃Na)–CH₃

Хімічні властивості

1. Реакція нейтралізації: R–SO₃H + NaOH → R–SO₃Na + H₂O 2. Дія PCl₅: R–SO₂–OH + PCl₅ → R–SO₂–Cl + HCl + POCl₃ 3. Етерифікація сульфокислот: R–SO₂–OH + NaOR' → R–SO₂–OR' + NaOH 4. Аміди сульфокислот утворюються при дії аміака на сульфохлориди: R–SO₂–Cl + 2NH₃ → R–SO₂–NH₂ + NH₄Cl

Фізичні властивості

Сульфокислоти жирного ряду безбарвні кристалічні речовини. Гігроскопічні. Нижчі представники легко розчиняються в воді.

Представники

Загальна формула R–NO₂ CH₃–NO₂ – нітрометан

CH₃–CH₂–NO₂ – нітроетан

CH₃–CH₂–CH₂–NO₂ – нітропропан–1

CH₃–CHNO₂–CH₃ – нітропропан–2

CH₃–CH₂–CH₂–CH₂–NO₂ – нітробутан–1

CH₃–CH₂–CHNO₂–СН₃ – нітробутан–2

C₆H₅NO₂ – нітробензол

Дія на організм людини більша частина нітросполук подразнює печінку. Гострі отруєнна тринітротолуолом, динітробензолом, аніліном викликають виражену патологію. Встановлено що вони викликають захворювання нирок і шлунково-кишкового тракту. Нітрометан – наркотик, який має різку судорожну дію. ГДК=30 мг/м³.

Нітробензол – при вживанні всередину або вдиханні дуже швидко розвивається отруєння. Токсичні концентрації і дози дуже малі: один ковток нітробензолу при прийомі через рот може викликати смерть.

Способи одержання

1. В рідкій фазі: CH₃–(CH₂)₄–CH₃ + HNO₃ → H₂O + + CH₃–(CH₂)₃–CHNO₂–CH₃

a) Ініціювання: HO–NO₂ → HO* + NO₂ б) Ріст ланцюга: R* + H₂O → R–H + OH R* + HO–NO₂ → R–NO₂ + HO* в) Обрив ланцюга: HO* + OH → H₂O₂ NO₂* + *NO₂ → N₂O₄ R* + *NO₂ → R–NO₂ R* + *OH → R–OH R* + *R → R–R 2. CH₃–CH₂J + AgNO₂ → CH₃–CH₂–NO₂ + AgJ 3. BrCH₂–(CH₂)₂–CH₂Br + 2NaNO₂ → → NO₂–CH₂–(CH₂)₂–CH₂–NO₂

Фізичні властивості

Нижчі гомологи нітроалканів – рідини з порівняно високою густиною і температурою кипіння. Вищі – кристалічні речовини.

Хімічні властивості

1. Дія лугів: 2CH₃–NO₂ + KOH → NO₂–CH₂–CH=N–OH; NO₂–CH₂–CH=N–OH + KOH → [NO₂CH₂–COO]^–K⁺; [NO₂CH₂–COO]^–K⁺ + CH₃OH → NO₂–CH₂–(C=O)–O–CH₃ – метиловий естер нітрооцтової кислоти.

2. Дія мінеральних кислот: CH₃–CH₂–NO₂ + H₂SO₄ → [CH₃–(C=O)–NH–OH] → CH₃–(C=O)–H + NH₂OH*H₂SO₄ – сірчанокислий гідроксилаиін 3 Відновлення: CH₃–CH₂–NO₂ + 6[H⁺] → CH₃–CH₂–NH₂ + H₂O + (Fe + HCl) 4. Конденсація з карбонільними сполуками:

O^δ– O^δ– O^δ–

// // //

а) CH₃–N^δ+→O + CH₃–C⁺–H → CH₃–CH(OH)–CH₂–N→O → CH₃–CH=CH–NO₂ + H₂O

б) NO₂CH₃ + CH₂⁺=O^– → NO₂CH₂–CH₂OH NO₂–CH=CH₂ + H₂O

NH₂–CH₂–CH₂–OH + OH^–

Якісна реакція на первинні нітросполуки:

CH₃ CH₃ NO₂

CH–NO₂ + HO–NO₂ → CH

CH₃ CH₃ NO

Розрізняють аміни:

Первинні – R-NH₂

Вторинні – R₂-NH

Третинні – R₃-N

Дія на організм людини

Аміносполуки можуть викликати дерматити, екземи, розвиток загальної і місцевої алергії. Деякі аміни викликають пухлини сечового міхура. Концентрований розчин викликає сильні опіки і почервоніння шкіри. 2–амінонафталін – загально визначений канцероген для людини.

Анілін – викликає отрує

Ння при вдиханні парів, при попаданні рідини на шкіру. Дія підсилюється вживанням алкоголю ГДК=0,1 мг/м³.

Міри попередження: особиста гігієна. Із шкіри анілін змивають слабким розчином оцтової кислоти, потім водою з милом.

Способи одержання

1. Відновлення нітроалканів: CH₃–CH(NO₂)–CH₃ + 3H₂ → CH₃–CH(NH₂)–CH₃ + + 2H₂O 2. Відновлення нітрилів: H₃C–CH₂–CN + 2H₂ → H₃C–(CH₂)₂–NH₂ 3. З амідів карбонових кислот: CH₃–(C=O)–NH₂ + Br₂ + NaOH → →CH₃–(C=O)–NHBr + OH^– →[CH₃–(C=O)–NBr]^– + + H₂O → (C=O)=N–CH₃ + H₂O + 0.5Br₂→ → CH₃NH₂

4. Реакція Гофмана – взаємодія галогеналканів з аміаком: H₃C–J + 2NH₃ → [H₃C–NH₃]⁺J + NH₃ → H₃C–NH₂ + HJ;

H₃C–NH₂ + H₃C–J → [(H₃C)₂–NH₂]⁺J (+NH₃)→ → [(CH₃)₃–NH]⁺J (+NH₃; –HJ)→ (H₃C)₃N + + (+CH₃J)→ [(CH₃)₄N]J 5. Амінування спиртів: CH₃–CH₂–OH (+NH₃; –H₂O) → CH₃–CH₂–NH₂ + + (+CH₃–CH₂–OH; –H₂O) → (C₂H₅)₂NH + + (+CH₃–CH₂–OH; –H₂O) → (C₂H₅)₃N

Фізичні властивості

Метиламін, диметиламін, триметиламін – гази, інші нижчі аміни – рідини. Нижчі газоподібні і рідкі аміни мають аміачний запах і подібно до аміаку добре розчиняються у воді. Більш складні аміни­ – рідини з неприємним запахом зіпсованої риби.

Хімічні властивості амінів

Приєднання протону від води і утворення гідроксидів

CH₃NH₂ + HOH → [CH₃NH₃]⁺OH^–

Взаємодія з солями і мінеральними кислотами:

2[CH₃NH₃]OH + CuSO₄ → [CH₃NH₃]₂SO₄ + Cu(OH)₂

3[CH₃NH₃]OH + FeCl₃ → 3[CH₃NH₃]Cl + Fe(OH)₃

2[CH₃NH₃]OH + H₂SO₄ → [CH₃NH₃]₂SO₄ + 2H₂O

(CH₃)₃N + HCl → [(CH₃)₃NH)Cl

Ацилювання амінів

C₂H₅–NH₂ + Cl–(C=O)–CH₃ → C₂H₅–NH–(C=O)–CH₃ + HCl

Взаємодія з азотистою кислотою: 2HNO₂ ↔ O=N–O–N=O + H₂O

H ONO H ONO

CH₃–N: + N → CH₃–N⁺–N → CH₃–(NH)⁺=N–O^– + HNO₂ →

H O H O^– → CH₃–NH–N=O → CH₃–N=N–OH → CH₃–N⁺≡N→ N₂ + CH₃* (+H₂O) → → CH₃OH + H⁺; CH₃* + Cl* → CH₃Cl; CH₃NH₂ + O=N–OH → CH₃OH + H₂O + N₂↑

Алкілування амінів

H₃C^δ+–J^δ– + :NH₃ → [H₃CNH₃]⁺J^– (+NH₃) → NH₄J + H₃C–NH₃ + HJ

H₃CNH₂ + H₃C^δ+–J^δ– → [(H₃C)₂NH₂]⁺J^–

Взаємодія з азотистою кислотою вторинних амінів:

(C₂H₅)₂NH + HO–N=O → (C₂H₅)₂N–N=O + H₂O

Кислотні властивості амінів:

2CH₃–NH₂ + 2Na → 2CH₃–NH–Na + H₂↑

2(CH₃)₂–NH + 2Na → 2(CH₃)₂N–Na + H₂↑

Взаємодія зі спиртами:

CH₃–CH₂–NH₂ + CH₃–CH₂–OH → CH₃–CH₂–NH–CH₂–CH₃ + H₂O

Етиламін диетиламін