Спостереження і догляд за хворими з недостатністю кровообігу

Під недостатністю кровообігу розуміють нездатність серцево-судинної системи забезпечити органи і системи організму необхідною кількістю крові. Виділяють серцеву і судинну недостатність. Серцева недостатність розвивається в результаті різних уражень міокарда (наприклад, міокардит, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, вади серця). Вона може бути гострою і хронічною.

У клінічній практиці часто зустрічається гостра лівошлункова недостатність, спричинена різким падінням скоротливої здатності міокарда лівого шлуночка, яка проявляється нападами серцевої астми і набряку легень, а також кардіогенним шоком.

Напади серцевої астми виникають при значному застої крові в малому колі кровообігу і характеризуються появою у хворого відчуття браку повітря (ядухи), супроводжується тяжкою задишкою у стані спокою (прискореним поверхневим диханням), ціанозом. Якщо хворому не надати своєчасно допомогу, напад серцевої астми може перерости в набряк легень, при якому на тлі різкого застою крові в легеневому колі кровообігу відбувається значне пропотівання рідкої частини крові в альвеоли. Це проявляється приєднанням дихання з клекотом, виділення великої кількості пінистого мокротиння. Набряк легень за відсутності негайних заходів може закінчитись смертю хворого.

Догляд за такими хворими і перша допомога заключається в наданні пацієнтові напівсидячого положення, застосуванні гарячих ножних ванн або накладанні джгутів на нижні кінцівки з метою депонування в них крові і зменшення її притоку до правих відділів серця, відсмоктування пінистого мокротиння із верхніх дихальних шляхів, інгаляції кисню, зволоженого 96 % етиловим спиртом. Збільшення скоротливої здатності міокарда досягається за допомогою серцевих глікозидів (строфантин та ін.), а зменшення об'єму крові, що циркулює, — за допомогою сечогінних засобів (лазикс).

Хронічна серцева недостатність характеризується поступовим ослабленням скоротливої здатності міокарда і проявляється задишкою, що наростає (спочатку при фізичному навантаженні, а потім і в стані спокою), ціанозом, який виникає внаслідок порушення газообміну і виявляється в першу чергу у віддалених ділянках тіла (шкірні покриви пальців, мочки вух, губи, щоки), тахікардією, периферичними набряками, які утворюються перш за все за рахунок уповільнення кровотоку і підвищення гідростатичного тиску в капілярах, збільшенням печінки внаслідок венозного застою.

Хворі з хронічною серцевою недостатністю, крім регулярного вживання лікарських препаратів (серцеві глікозиди, сечогінні та ін.), потребують ретельного догляду. Хворі з хронічною серцевою недостатністю, особливо в період наростання її проявів (декомпенсації) повинні дотримуватись ліжкового режиму, який сприяє зменшенню навантаження на уражений міокард і покращанню стану пацієнтів. Щоб зменшити застій у малому колі кровообігу, хворим потрібно надати в постелі положення з припіднятим узголів'ям. У випадку тяжкої задишки застосовують інгаляції кисневої суміші. Щоденно фіксують частоту пульсу і дихання, рівень артеріального тиску, результати яких записують у температурному листку.

Необхідно регулярно контролювати динаміку набряків. Щоденно визначають співвідношення кількості випитої за добу рідини і виділеної сечі. Перевага кількості виділеної рідини над випитою (позитивний діурез) свідчить про ефективність лікування і сходження набряків. Навпаки, зменшення об'єму виділеної рідини порівняно з випитою свідчить про затримку рідини в організмі. Контроль динаміки набряків можна проводить і за допомогою регулярного визначення маси тіла. З метою зменшення набряків зменшують вживання рідини (до 800 мл — 1 л в день), а також вживання кухонної солі (до 1—1,5 г в день) у тяжких випадках.

Хворим із хронічною серцевою недостатністю призначають дієту № 10. Ураховуючи, що такі пацієнти вживають серцеві глікозиди і сечогінні препарати, які сприяють виведенню калію із організму, у раціон харчування включають продукти, багаті на калій (картопля печена, капуста, курага, родзинки, банани).

Венозний застій у печінці вдається зменшити за допомогою п'явок (їх прикладають на ділянку правого підребер'я). При скупченні великої кількості рідини у плевральній порожнині (гідроторакс) проводять плевральну пункцію з видаленням застійної рідини (транссудату). Необхідно ретельно доглядати за шкірними покривами, своєчасно змінювати натільну і постільну білизну, обов'язково проводити профілактику пролежнів. Також потрібно стежити за регулярним випорожненням кишок (при закрепі застосовують гіпертонічну або олійну клізми).

Перебування хворого в стані спокою не повинно бути тривалим. З перших днів хвороби часто змінюють положення пацієнта в ліжку (за відсутності протипоказань) з метою профілактики пролежнів, тромбозів та застійної пневмонії.