147. Характеристика активних операцій комерційних банків, їх роль у бізнесовій діяльності банків.

Активні операції полягають у діяльності, пов’язаній із розміщенням та використанням власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку при раціональному розподілі ризиків і підтримані ліквідності. Активні операції банків поділяються на кредитні та інвестиційні.

Кредитні операції полягають у проведенні комплексу дій, пов’язаних із наданням і погашенням банківських позичок. Банківське кредитування здійснюється відповідно до принципів строковості, цільового характеру, поверненості, забезпеченості і платності. Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має банк. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк повинен повідомити НБУ. Сукупна заборгованість за кредитами, за врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку. Загальний розмір кредитів, наданих банком усім позичальникам, з урахуванням 100% позабалансових зобов’язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Позики надаються усім суб’єктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як суб’єкт підприємництва, або фізичною особою. Рішення про надання кредиту повинно прийматись колегіально (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) і оформлятись протоколом.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах, що вимагає від банку дотримання таких додаткових умов: Урахування кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності; Кредитувати тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом. Позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об’єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки можуть надавати незабезпечені кредити, але тільки в межах власних коштів і лише клієнтам із стійким фінансовим станом та інсайдерам банку на суму, що не перевищує 50% номінальної вартості акцій банку, які перебувають у їхній власності. Кредити надаються на підставі укладеної між банком і позичальником кредитної угоди (договору).

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий, позичковий, контокоректний.

Простий позичковий рахунок – є найбільш поширеною формою банківського кредитування. На ньому може бути тільки активне (дебетове) сальдо, кожний факт видачі і погашення кредиту оформляється відповідними документами клієнта або банку.

Спеціальний позичковий рахунок – застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні позичальника під заставу векселів. Він є формою обліку позичок до запитання. Якщо на цьому рахунку виникає кредитове сальдо, воно в той самий день має бути зарахованим на поточний рахунок позичальника.

Контокоректний рахунок – це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом: з одного боку (за дебетом) – заборгованість перед банком і всі платежі з рахунка за дорученням клієнта, а з іншого (за кредитом) – надходження коштів у банк від клієнта у вигляді вкладів, повернення позик тощо. Контокоректний рахунок поєднує в собі позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо. Операції по ньому здійснюються за допомогою письмових доручень власника рахунка.

Оцінювання якості потенційного позичальника є одним з важливих етапів процесу кредитування. При цьому найважливіше значення має встановлення обґрунтованості кредиту.

Близькими за своїм характером до кредиту є банківські активні операції лізинг та факторинг.

Лізингові операції полягають у здаванні в оренду на тривалий строк предметів довгострокового користування. Як правило, протягом строку дії договору про лізинг орендар сплачує орендодавцеві повну вартість узятого в оренду майна та лізинговий процент. Отже, лізинг можна розглядати як різновид довгострокового кредиту, що надається в майновій формі.

Факторинг – являє собою купівлю банком у клієнта права на вимогу боргу (без права зворотної вимоги до клієнта). Як правило, банк купує дебіторські рахунки, пов’язані з постачанням товарів або наданням послуг. Факторингова послуга оформляється укладанням між банком і клієнтом спеціального договору. При цьому функціями банку є не тільки стягнення боргів, а й обслуговування боргу: аналіз платоспроможності боржників, інкасування, залікові операції, прийняття на себе ризику несплати тощо.

Інвестиційні операції банків – це вкладення коштів банку у цінні папери підприємств (державних, колективних і приватних) на відносно тривалий період. Інвестиційні цінні папери – це боргові зобов’язання у вигляді акцій, облігацій, векселів, сертифікатів тощо. Цінні папери можуть бути об’єктом банківських інвестицій за умов вільного обігу їх на фондовому ринку з тим, щоб банк міг швидко продати їх у разі виникнення потреби в коштах.

Функції банківських інвестицій полягають у створенні вторинних резервів для задоволення потреби у коштах, яка виникає внаслідок вилучення клієнтами своїх вкладів або надходження замовлень на позички, що перевищують наявні ресурси. Здійснюючи інвестиційні операції, банки мають на меті: гарантування безпеки грошових коштів, забезпечення їх диверсифікації, доходу та ліквідності. Інвестиційна діяльність комерційних банків повинна мати захист від ризику збитків та втрати ліквідності. Одним із методів зменшення ризику є формування інвестиційного портфеля за рахунок багатьох видів цінних паперів, що мають різний рівень якості та різні строки погашення. Цінні папери, що входять до інвестиційного портфеля, згідно з їх призначенням, поділяються на інвестиційні та вторинні ліквідні резерви. Вони різняться між собою ступенем ліквідності. Вторинні резерви можна негайно перетворити в грошові кошти через продаж на ринку цінних паперів.

Оскільки банки створюються і функціонують задля отримання прибутку, а активні операції банку передбачають діяльність з розміщення та використання власного капіталу, залучених і позичених коштів для одержання прибутку, то можна зробити висновок, що саме вдале здійснення активних операцій є запорукою успіху будь-якого комерційного банку.