79. Необхідність державного регулювання пропозиції грошей. Економічні та фінансові наслідки зміни пропозиції грошей.

Змiна пропозицїi грошей має досить вiдчутний та багатоплановий вплив на економiку: змiнює iнфляцiйнi очiкування та динамiку цiн, процентнi ставки та обсяги iнвестицiй, рiвень обмiнного курсу, стимулювання експорту чи iмпорту, динамiку зайнятостi та доходiв, а отже впливас на рiвень добробуту населення. Особливо вiдчутним цей вплив стає у разi раптових i значних за обсягами змiн пропозицiї грошей. Економiчнi суб’єкти не в змозi швидко пристосуватися до нових монетарних умов, що може спровокувати х неадекватну поведiнку — аж до панiки та шокiв. Причому до таких наслiдкiв може призвести раптове як збiльшення, так i зменшення пропозицiї грошей. В останньому випадку можуть виникати шоковi обвали попиту, кризовi спади та тривалi стагнацiї виробництва. З викладеного випливас необхiднiсть систематичного контролю за динамiкою пропозицiї грошей з боку держави, а центральний банк зобов’язаний безпосередньо регулювати весь процес її формування вiдповiдно до попередньо визначених i суспiльно узгоджених завдань i цiлей.

80. Загальна модель пропозиції грошей та учасники її формування.

У формуваннi пропозицi грошей беруть участь:

—центральний банк - найбiльш дiсвий та вiдповiдальний учасник;

- комерцiйнi банки — високоактивнi учасники, на яких припадас переважна частка в пропозицii грошей;

— економiчнi суб’єкти, що розмiщують свої грошi на вклади в банках;

— економiчнi суб’скти, що позичають у будь-якiй формi грошi у банкiв. Формування пропозицiї грошей починається вiн зi збiльшення грошової бази центрального банку. Продовжується вiн у процесi кредитно-розрахункової дiялъностi комерцiйних банкiв, пiд час якої виникас грошово-кредшпний мульпiаплiкатор, завдяки якому зростають банкiвськi депозити. Крiм банкiв у грошово-кредитнiй мультиплiкацiї беруть участь вкладники та позичальники банкiв. Вiд їх активностi в цьому процесi залежить рiвень мулътиплiкатора, а отже, i темпи эростання депозитiв та загальний обсяг пропозицiї грошей. Причому свiй вплив на процес мультиплiкацiї вони можуть здiйснювати безпосередньо — розмiщуючи вклади чи одержуючи позички в банках, та опосередковано — розмiщуючи чи купуючи грошi в iнших iнституцiях грошового ринку, оскiльки останнi будуть розмiщувати чи вилучати цi грошi у вiдповiдних банках, які їх обслуговують.

Оскiльки показник грошово-кредитної мультиплiкацiї визначається не в обсязi додатково випущених в оборот грошей, а в кiлькостi разiв збiльшення їх маси в оборотi, то загальну модель пропозицiї грошей можна побудувати у такому виглядi:

81. Характеристика структурних елементів грошової бази та їх ролі в управлінні грошовою базою.

Висхiдним моментом у формуваннi пропозиції грошей є формування (змiна) грошової бази (Бгр). Вона включас готiвку в обiгу (Го) та банкiвськi резерви (Рб). У найбiльш загальному виглядi грошову базу можна записати у виглядi: Бгр= Го + Рб.

Оскiльки банкiвськi резерви складаються з двох частин — готiвки в касах банкiв (Гб) та грошей на кореспондентських рахунках у центральному банку (Г к.р.), то формулу можна записати у виглядi: Бгр=Г0 + Г6 + Гк.р.

Сума елементiв Го та Гб становить обсяг готiвки, емiтованої центральним банком за весь перiод його діяльності (з 1 вересня 1991р.). Вiн визначається як рiзниця мiж загальним обсягом готiвки, виданої з каси центрального банку, i обсягом готiвки, що надiйшла в його касу за цей перiод. Цей показник (Го + Гб) вiдрiзняється вiд агрегата М0 на величину Гб. Вiн характеризує загальний обсяг готiвки, емiтованої центральним банком, є його основним ресурсом i вiдображається в пасивах його балансу за статтею «Банкноти та монети». Основним у грошовiй базi за обсягом та часткою є елемент Го.

Готiвка в обiгу (Го) — це грошi, що перебувають поза банками, тобто у розпорядженнi фiрм, домогосподарств, державних структур, громадських органiзацiй тощо. Обсяг Го визначається як рiзниця мiж загальним обсягом емiсii готівки (Ге) та сумою готiвки, що зберiгається в касах банкiв (Г0=Ге-Гб), i збiгасться з агрегатом М0.

Другий елемент грошово бази Рб с значно меншим за обсягом та часткою в Гб, нiж Го, проте вiн не менш складний та важливий в управлiннi грошовою базою. Банкiвськi резерви (Рб) це сукупнiсть грошових коштiв, якi є в розпорядженнi комерцiйних банкiв i не використанi для активних операцiй. Вони включають залишки готiвки в касах банкiв та їх вклади на кореспондентських рахунках у центральному банку. За економiчним змiстом формування резерву окремого комерцiйного банку можна подати

у такому виглядi:

Рб=К+Зк+МБК-ФГВ-Ао, де К — власний капiтал банку; Зк— залученi банком кошти;

МБК — сальдо заборгованостi банку за мiжбанкiвським кредитом, включно з кредитами НБУ;

ФГВ — вiдрахування у фонд гарантування вкладiв;

Ао — вкладення банку в активнi операцiї, не повернутi на даний момент. За своїм призначенням банкiвськi резерви подiляються на обов’язковi резерви (Ро) та вiльнi резерви (Рв).

Обов ‘язковi резерви — це та частина загальних резервiв, яка бронюється на вимогу i за нормативами центрального банку i яка не може бути використана для активних операцiй комерцiйного банку та призначена для задоволення потреб, що контролюються центральним банком. Вiлый резерви — це сукупнiсть грошових коштiв, якi с в розпорядженнi банкiв i якi можуть вiльно використовуватися для активних операцiй.

Вiльнi та обов’язковi резерви пов’язанi мiж собою такою залежнiстю:

Рв = Рб — Ро,

тобто за даного обсягу Рб вiльний резерв буде тим вищим, чим меншим буде обсяг Ро, i навпаки. Обсяг вiльного резерву — це важливий показник фiнансового стану банку, насамперед його спроможностi виконувати свої зобов’язання перед вкладниками та задовольняти попит клiснтiв на позички. Завдяки цьому центральний банк мас можливiсть регулювати обсяги вiльних резервiв, змiнюючи норму обов’язкового резервування, та впливати на фiнансове становище банкiв i їх дiяльнiсть щодо збiльшення пропозицiї грошей.