Екологізація економіки
Нині людство вже почало усвідомлювати, що будь-які економічні рішення щодо розвитку суспільного виробництва мають обов’язково враховувати його екологічні наслідки.
Зв'язок екології і економіки закладений вже в самих цих термінах. Слово "екологія" походить від грец. «ойкос» - оселя і «логос» — наука. Слово "економіка" також має грецьке походження і означає мистецтво ведення домашнього господарства. Отже, вивчення нашого Природного дому охоплює вивчення всіх його організмів і всіх процесів, що роблять цей дім придатним для життя.
Часто ми більше усвідомлюємо і цінуємо ті економічні блага, які дістаємо від суспільства, не замислюючись над тим, що отримує, все людство від самої природи. Лише останнім часом, коли екологічні кризи дедалі частіше стали виникати в різних куточках Землі, ми почали не тільки радіти новим технічним досягненням, а й усвідомлювати і підраховувати, у що вони обійшлися людству. Адже навіть незначні зміни в природі можуть дуже негативно позначитись на господарській діяльності людини. Нерозривний зв’язок екологічних та господарсько-політичних сторін життя суспільства добре характеризує такий відомий історичний випадок. У XVIII ст. у Франції було проведене масове вирубування лісів, що спричинило сильні повені та ерозію ґрунтів, які, у свою чергу, призвели до народних бунтів, а потім і до кінця панування короля Луї-Філіппа. Цей приклад, звичайно, не поодинокий. Сьогодні природа вже не в змозі поглинати і знешкоджувати наслідки нераціонального господарювання.
Основою підвищення матеріального достатку людей є суспільне виробництво. Проте з його зростанням суспільство стикається із загостренням екологічної ситуації — виснаженням природних ресурсів, забрудненням середовища, погіршенням фізичного і морального стану людей, втрачанням зв’язку між людиною і природою. Ці втрати неможливо компенсувати збільшенням споживання матеріальних благ, яке дає виробництво.
Суспільство завжди залежало від природних ресурсів і стану біосфери, однак ця залежність в економічних системах не враховувалась. Екологічна криза є результатом традиційної економічної політики, яка була спрямована передусім на отримання сьогоденних прибутків, зниження собівартості продукції за рахунок забруднення навколишнього середовища. Це пояснюється тим, що цивілізація тривалий час розвивалася за рахунок використання надлишку природних ресурсів без глобальних антропогенних порушень біосфери. Саме тому до останнього часу не проводилося економічне оцінювання чистого повітря, води, диких тварин, ландшафтів. Така екологічна неосвіченість сприяла пограбуванню природних багатств і руйнуванню довкілля.
Економісти не зобов’язані розробляти нові технології, проте можуть розраховувати і обґрунтовувати вплив тих чи інших технологій на екологічні наслідки виробництва, зокрема вносити зміни у практику розрахунку вартості проектів і можливих прибутків, встановлювати гранично допустимі навантаження на навколишнє середовище, ширше застосовувати принцип «забруднювач платить».
Оздоровлення екологічної ситуації потребує структурної перебудови економіки. У промисловості це означає зниження темпів зростання видобувних галузей і перерозподіл вивільнених засобів для технічного і еколого-економічного вдосконалення галузей з переробки та використання відходів. У сільському господарстві інтенсифікація виробництва має здійснюватись за рахунок раціоналізації землекористування, меліорації земель, використання досконалих біотехнологій. Екологізація економіки передбачає подолання усталених уявлень про виробничі процеси в системі «ресурси — технологія» і має здійснюватись на засадах:
формування правових і організаційних умов для раціонального природокористування;
створення науково-технічного потенціалу для переорієнтації економіки на ресурсозберігаючі технології;
зміна основних напрямків суспільного виробництва, культури споживання;
створення замкнених виробничих циклів, надання пріоритетності безвідходним технологіям;
упорядкування системи обліку виробництва продукції з урахуванням вартості природних ресурсів.
В умовах ринкової економіки навколишнє середовище залишається поки що є «безплатним товаром». Доки в цінах на сировину і продукцію не буде закладатися вартість використання чи забруднення повітря, води і земельних ресурсів, вони і надалі будуть експлуатуватися нераціонально, а рівень забрудненості довкілля збільшуватиметься.
У 1992 р. на конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро увагу світової громадськості було звернено на необхідність формування державних стратегій переходу до сталого розвитку, які створюють передумови для збалансування потреб суспільства та можливостей природи узгодженого розгляду проблем стану середовища існування та соціально-економічного розвитку. Ці проблеми є особливо важливими для України, яка на даний момент є країною з перехідною економікою переживає період еколого-економічної кризи.
Нині ефективність еколого-економічної політики держави може формуватися на основі трьох основних принципів:
- мінімізації антропогенних перетворень;
- поетапності ліквідації їх негативних наслідків;
- вибіркового підходу до проведення природоохоронних заходів з метою підвищення їх ефективності.
Першочергові заходи, над якими потрібно працювати зараз, можна умовно розподілити на дві групи. До першої групи належить заборона дій, які негативно впливають не тільки на теперішній, а й на майбутній екологічний стан. Насамперед, це незалучення до господарського використання нових територій, які ще не порушені практичною діяльністю людини і залишаються «дикою природою». Друга група - програма дій. Ці заходи мають бути спрямовані на зменшення негативного вплину на навколишнє середовище безпосередньо чи опосередковано через скорочення питомого споживання ресурсів.
Для довідки:
Байкальський целюлозно-паперовий комбінат за 22 роки свого існування скинув в озеро Байкал 1,5 млрд м3 промислових стоків і понад 15 тис. км3 забрудненої води. Підраховано, що річна продукція комбінату оцінюється з 112 млн руб. (у цінах до 1997 р.), екологічні збитки навколишньому середовищу становили 50 млн руб. за добу, тобто збитки Байкалу у 200 разів перевищують вартість виробленої целюлози.