Складання бізнес-плану

Коли підприємець вибрав галузь діяльності і з'ясував, на яких конкурентних пе­ревагах потрібно сконцентруватися, він складає бізнес-план. Бізнес-план - це доку­мент, у якому підприємець підсумовує стратегію бізнесу і можливості її втілення. Процес підготовки бізнес-плану потребує від підприємців уточнення підходів до започаткування їхнього бізнесу. Ідея розробки бізнес-плану не є новою. Однак вона стає щораз актуальнішою, оскільки кредитори та інвестори, перш ніж фінансувати малий бізнес, вимагають у підприємців розгляду спеціалізованого бізнес-плану.

Такий план повинен відображати взаємозв'язок між можливостями підприємця та потребами виробництва й продажу конкретного товару чи послуги. Він повинен визначати стратегії для виробництва й продажу, правові та організаційні аспекти, бух­облік і фінанси. Зокрема, у бізнес-плані повинні бути відповіді на три запитання:1. Які цілі та завдання підприємця? 2. Які стратегії він використовуватиме для їхнього досягнення? 3. Як підприємець втілюватиме ці стратегії?

Один з варіантів процесу складання бізнес-плану (PERT) показаний на рис. 5.3. Діаграма відображає головні етапи планування для започаткування нового бізнесу. Зазначимо, що розробка бізнес-плану складається з низки специфічних дій, з яких, мабуть, головною є маркетингове дослідження - систематичне та детальне вивчення усіх фактів, думок та оцінок, які ґрунтуються на успішному маркетингові товару чи послуги.

На рис. 5.3 також зображено послідовність складових процесу ухвалення рішення в малому бізнесі. Наприклад, підприємець не може розробити прогноз виторгу від продажу, попередньо не вивчивши ринку збуту товару. Прогноз обсягів продажу сам собою є одним із найважливіших елементів бізнес-плану. Без нього неможливо ви­значити розмірів заводу чи фабрики, крамниці чи офісу, або потрібної кількості обіго­вих коштів чи працівників.

Іншим вагомим етапом є фінансове планування, яке трансформує усю діяльність у грошовий еквівалент. Фінансовий план складають з балансу готівки, звіту про доходи та витрати, балансового звіту, графіка беззбитковості. Найважливішою його складовою є баланс готівки, оскільки він інформує підприємця про те, скільки грошей потрібно для початку справи, а скільки - для підтримки діяльності.

Підприємництво та міжнародний менеджмент

Для більшості людей міжнародний бізнес пов'язаний з великими підприємствами, хоча багато менших компаній також використовують експансію на зовнішні ринки, як можливості для зростання¹². Наприклад, Fuci Metals, невелика організація, купує метал у таких далеких краях, як Сибір та Африка, а потім продає його таким автомо-білевиробникам, як Ford та Toyota. Так само вийшла на міжнародний ринок і досягла успіху, зокрема у Росії, Gold's Gym - каліфорнійська організація¹³. Незважаючи на те, що міжнародна діяльність пов'язана зі значним ризиком, вона дає підприємцям нові можливості і змогу досягти великого успіху.

Структура підприємницької організації

На базі стратегії та бізнес-плану підприємець може ухвалити рішення щодо струк­тури майбутньої організації. Багато питань, пов'язаних з формуванням структури орга­нізації, які розглядатимемо у наступному параграфі, стосуються також малого бізнесу. Зокрема, підприємцю потрібно визначити форму організації, штатний розклад, орга­нізаційну структуру, систему управлінського контролю. Малі підприємства мають при­таманні лише їм проблеми щодо структури, зокрема форми власності, джерел фінан­сування, методів започаткування нового бізнесу та джерел підтримки.

Форми власності та джерела фінансування

Форма власності визначає, хто матиме правовий статус на володіння активами організації та розподіл прибутку. Фінансування малого бізнесу передбачає рішення щодо джерел капіталу для започаткування бізнесу, і які права ці джерела висуватимуть на прибуток організації. Форми власності і джерела фінансування дуже різноманітні.

Форми власності. Найпоширенішою формою власності багатьох новостворених організацій є одноосібне володіння, тобто така форма власності, за якої одна особа має право на усі активи організації та усі прибутки. В одноосібній власності є близько 70% усіх організацій у США. Головні переваги такої форми: підприємець має цілковиту свободу підприємницької діяльності, заснувати таку організацію просто й недорого, а прибутки оподатковують, як звичайні доходи. Недоліком цієї форми є те, що на власника покладено необмежену відповідальність (він ризикує власними активами, майном, сплачуючи борги у випадку банкрутства організації), крім того, організація припиняє свою діяльність, якщо власник відходить від справ чи помирає.

Іншою формою власності є партнерство (товариство), коли двоє чи більше осіб вирішують стати партнерами у бізнесі, разом володіти всіма активами організації більшість великих та деякі малі організації створюють у формі корпорацій (асо­ціацій). Корпорація - це така форма власності, де нема залежності від якоїсь особи. Як і особа, корпорація може брати позику, укладати угоди, мати власність, подавати до суду та бути засудженою. її власниками є акціонери. Перевага корпорації над іншими формами власності полягає в тому, що вона сама відповідає за своїми зобов'язаннями, і зобов'язання власників досить обмежені. Корпорація продовжує діяльність, незва­жаючи на вихід з неї або смерть будь-кого з власників, крім того, вона має більше можливостей отримати позику. Ця форма пов'язана з великими стартовими витратами, ніж форми попередні, і є об'єктом регулювання та подвійного оподаткування (корпо­рація платить податки зі своїх прибутків, а тоді власники акцій платять податки зі своїх дивідендів).

У малому бізнесі є ще декілька специфічних форм власності. Товариство з обме­женою відповідальністю та S-підрозділи корпорацій мають багато переваг корпорації і водночас їх подвійно не оподатковують. Кооперативи дають змогу групі малих організацій об'єднати ресурси та розподілити між собою ринки. Ocean Spray Cranber­ries є кооперативом, що об'єднав 700 незалежних постачальників журавлини та 100 постачальників цитрусових.

Джерела фінансування. Важливим питанням для підприємців є джерела грошо­вих коштів, що потрібні для започаткування і фінансування нового бізнесу. Власний капітал (приватні заощадження і гроші, позичені у сім'ї та друзів) - найпоширеніше джерело фінансування нового бізнесу. Власний капітал часто є найважливішим ре­сурсом, оскільки він посилює відповідальність підприємців. Багато власників малих фірм також користуються різними програмами позик і підтримкою кредитних інсти­туцій та урядових агенцій¹⁴. Зазначимо, що урядові програми у бізнесі передусім під­тримують жінок і меншини.

Іншим джерелом коштів є венчурні організації. Венчурна організація - це орга­нізація, яка активно інвестує у новий ризиковий бізнес. Перевага цього підходу полягає в тому, що він дає підприємцю великий стартовий капітал з небагатьма обмеженнями, які можуть бути визначені урядом чи банком. Відповідно, підприємець змушений ділити свій прибуток чи права власності з венчурною організацією.