2.1.4. Загальна характеристика інших цивільно-правових систем

Вищенаведені континентальна та англо-американська системи цивільного права є домінуючими у світі, і всі інші системи розвивались уже під впливом цих правових систем, проте з урахуванням своїх національних особливостей, що дає можливість вирізнити як самостійні такі цивільно-правові системи:

Мусульманська система. До країн з мусульманською цивільно-правовою системою належать майже всі країни Азії, які сповідують іслам (Йорданія, Сирія, Ірак). Тому і сутність їх права зводиться до поєднання основних вчень ісламу з існуючими у цих державах нормативно-правовими актами.

Патріархальна система. Дана система існує в більшості країн Африканського континенту, її сутність зводиться до поєднання континентальної системи права з цілою низкою норм африканського звичаєвого права та місцевих звичаїв.

Північна (скандинавська) система. Правові системи скандинавських країн (Данія, Фінляндія, Ісландія, Норвегія та Швеція) є досить вдалим поєднанням (уніфікацією) континентальної та англо-американської цивільно-правової системи, яке ґрунтується і на національних звичаях.

Далекосхідна система. До країн з далекосхідною цивільно-правовою системою відносять Китайську Народну Республіку, Японію, Корею, Індокитай, Гонконг, Індонезію, Малайзію тощо. Специфіка цієї системи полягає у постійному взаємовпливу на формування цивільно-правових норм догм конфуціанства та інших релігій, історичний вплив як континентального, так і англо-американського права, а в окремих країнах і вплив соціалістичної системи права (Китай).

Індуїстська система. Специфіка індуїстської системи (переважна частина Індії, Палестина, Бірма, Сінгапур, Малайзія) полягає у тому, що вона історично зазнала впливу релігійно-філософського вчення індуїзму та звичаїв, що в своїй сукупності призвело до виникнення такої складної, переважно не кодифікованої та суперечливої системи цивільного права.

Соціалістична система. Сьогодні дана цивільно-правова система фактично не існує в чистому вигляді, хоча окремі її залишки можна відшукати у деяких постсоціалістичних державах (Білорусь). Основними її ознаками є: домінування публічно-правових інтересів над приватноправовими; державне регулювання приватного сектора; відсутність принципу рівності суб'єктів та свободи договору; наявність жорсткого планування в економіці; відсутність рівності всіх форм власності з явним пріоритетом державної та колективної форм; відсутність приватної власності на землю тощо.

2.2 Порівняльне право з нерухомості (цивільне право) зарубіжних країн відповідно до цивільно-правових інститутів

2.2.1 Суб'єкти цивільних правовідносин у цивільному праві закордонних країн

Суб'єктами права за законодавством зарубіжних країн є фізичні особи та організації, об'єднання громадян, юридичні особи.

Під цивільною правоздатністю фізичної особи розуміють її здатність бути носієм цивільних прав і обов'язків за законодавством певної країни. У законодавстві зарубіжних країн закріплено принцип рівності цивільної правоздатності. Водночас у всіх зарубіжних країнах охороняються права ще ненародженої дитини.

Під цивільною дієздатністю фізичної особи розуміють її здатність своїми діями набувати цивільні права та обов'язки. Обсяг дієздатності пов'язується з досягненням певного віку та розумовим станом особи. Спільним у законодавстві всіх країн є те, що обсяг дієздатності пов'язується з досягненням повноліття, але в різних країнах вік повноліття є неоднаковим. З різних позицій у законодавстві зарубіжних країн декларується обсяг дієздатності неповнолітніх. У багатьох країнах відомий інститут емансипації, тобто за рішенням суду неповнолітній може мати дієздатність у повному обсязі.

В умовах багатоукладної ринкової економіки функціонують суб’єкти у вигляді юридичної особи. Їх спільними ознаками є: незалежність існування юридичної особи від засновників; певна самостійність у цивільному обороті; наявність відокремленого майна від її засновників; право бути позивачем та відповідачем у суді, господарському та третейському суді; право нести самостійну майнову відповідальність (якщо інше не передбачено законом або засновницьким договором).

Отже, перелічені ознаки схожі з тими, які властиві юридичній особі за законодавством України.

У зарубіжному праві країн Європейської спільноти майнова правосуб'єктність юридичних осіб розкривається через категорію права та дієздатності. Обсяг прав та обов'язків суб'єкта підприємництва міститься в національному законодавстві.

Загалом усі юридичні особи в законодавстві та західній доктрині поділяються на юридичні особи публічного права і юридичні особи приватного права. Для відмежування одних від інших використовують різноманітні критерії, одним з яких є підстава виникнення юридичної особи. Якщо юридичні особи публічного права виникають на основі публічно-правового акта, то юридичні особи приватного права виникають на підставі приватноправового акта.

У ЦКУ юридичні особи також поділяються на приватні і публічні. До ознак юридичних осіб публічного права належить публічний характер мети створення цих суб'єктів права. До юридичних осіб публічного характеру належать державні, адміністративно-територіальні одиниці, державні установи, торгові і промислові палати.

До юридичних осіб приватного права належать колективні утворення, створені відповідно до цивільного законодавства фізичними особами. Асоціації – це об'єднання осіб, діяльність яких спрямована на досягнення соціальних, культурних, наукових, добродійних цілей. У законодавстві України за своїм статусом схожі до цього виду юридичних осіб є об'єднання громадян, що створюються відповідно до однойменного закону. Водночас даний вид юридичної особи не може займатися підприємницькою діяльністю і володіє спеціальною правоздатністю.