
- •Розділ і. Законодавство про нерухомість
- •1. Загальні принципи та визначення основних правових термінів
- •1.1. Поняття законодавства та системи права в області нерухомості
- •1.2 Загальна характеристика цивільного законодавства
- •1.2.1 Поняття й структура цивільного законодавства
- •1.2.2 Дія цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб
- •1.2.3. Застосування цивільного законодавства за аналогією
- •1.2.4 Роль судової практики в удосконаленні, тлумаченні та застосуванні цивільного законодавства
- •1.2.5 Підстави виникнення цивільних прав і обов'язків
- •1.2.6 Захист цивільних прав і інтересів
- •2. Цивільне законодавство закордонних країн
- •2.1 Основні риси права з нерухомості (цивільного права) зарубіжних країн
- •2.1.1 Основні цивільно-правові системи сучасності
- •2.1.2. Романо-германська (континентальна) система
- •2.1.3. Англо-американська система
- •2.1.4. Загальна характеристика інших цивільно-правових систем
- •2.2 Порівняльне право з нерухомості (цивільне право) зарубіжних країн відповідно до цивільно-правових інститутів
- •2.2.1 Суб'єкти цивільних правовідносин у цивільному праві закордонних країн
- •2.2.2 Право власності та речові права
- •2.2.3 Договірне (контрактне) право
- •3. Цивільні правовідносини в області нерухомості
- •3.1. Поняття й особливості цивільних правовідносин
- •3.2. Здійснення цивільних прав
- •3.3. Захист цивільних прав
- •3.4. Відповідальність у цивільному праві
- •4. Суб'єкти цивільних прав в області нерухомості
- •4.1. Поняття суб'єктів цивільних прав та їх класифікація
- •4.2. Фізичні особи як суб’єкти прав на нерухомість
- •4.2.1. Правоздатність і дієздатність фізичної особи
- •4.2.2. Фізична особа як суб'єкт підприємницької діяльності
- •4.3. Юридичні особи як суб'єкти прав на нерухомість
- •4.3.1. Види юридичних осіб
- •4.3.2. Правоздатність та дієздатність юридичної особи
- •4.3.3. Філії та представництва юридичних осіб
- •4.3.4. Порядок припинення юридичної особи
- •4.4. Держава і територіальні громади як суб’єкти цивільних правовідносин
- •4.4.1. Поняття й ознаки держави й територіальних громад як суб'єктів цивільних прав
- •4.4.2. Участь держави й територіальних громад у цивільних правовідносинах і їх правові форми
- •5. Об'єкти цивільних прав в області нерухомості
- •5.1. Поняття об'єктів цивільних прав
- •5.2. Речі як об'єкти цивільних прав. Майно
- •5.3 Поняття нерухомого майна (нерухомості)
- •5.4 Види нерухомості та їх характеристики як об’єктів цивільних прав
- •5.5 Державна реєстрація прав на нерухомість
- •6. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості
- •6.1. Поняття підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин в області нерухомості
- •6.2. Поняття юридичного факту
- •6.3. Класифікація юридичних фактів
- •6.4 Правочини
- •6.5 Представництво і довіреність
- •6.6 Строки та терміни. Позовна давність у цивільному праві
- •7. Право власності на нерухомість
- •7.1 Поняття права власності
- •7.2 Способи набуття і припинення права власності
- •7.2.1 Право власності на землю (земельну ділянку)
- •7.2.2 Право власності на житло
- •7.3 Право приватної власності
- •7.4 Право державної власності на нерухомість
- •7.5 Право комунальної власності
- •7.6 Право власності на землю українського народу
- •7.7 Право спільної власності
- •7.7.1. Право спільної часткової власності
- •7.7.2 Право спільної сумісної власності
- •7.7.3. Особливості права спільної власності на землю
- •8. Інші речові права
- •8.1. Поняття та види інших речових прав
- •8.2. Ознаки інших речових прав
- •8.3. Правове регулювання речових прав на чуже майно
- •8.3.1 Право володіння чужим майном
- •8.3.2 Право користування чужим майном (сервітут)
- •8.3.3 Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
- •8.3.4 Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій)
- •8.4 Правове регулювання інших речових прав
- •8.5. Співвідношення права власності та інших речових прав
- •9. Обмеження прав на землю
- •9.1. Поняття обмежень та обтяжень прав на землю
- •9.2 Класифікація обмежень прав на землю
- •9.3 Правове регулювання обмежень прав на землю
- •10. Захист права власності
- •10.1 Основні засади захисту права власності
- •10.2. Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •10.3 Віндикаційний позов
- •10.4. Негаторний позов
- •10.5. Позов про визнання права власності
- •11. Спадкування нерухомості
- •11.1 Загальні положення про спадкування
- •11.2. Спадкування за заповітом
- •11.3. Спадкування за законом
- •11.4. Здійснення права на спадкування
- •11.5. Оформлення права на спадщину
- •11.6. Спадковий договір
- •12. Зобов'язальні права на нерухомість
- •12.1 Загальні положення про зобов'язання
- •12.2 Цивільно-правовий договір
- •12.3 Виконання зобов'язань
- •12.4 Способи забезпечення виконання зобов'язань
- •12.5 Припинення зобов'язань
- •13. Види договірних зобов'язань стосовно нерухомості
- •13.1 Загальні положення щодо набуття права власності на нерухомість
- •13.2 Договір купівлі-продажу
- •13.2.1 Поняття та зміст договору купівлі-продажу
- •13.2.2 Купівля-продаж земельних ділянок
- •13.2.3 Перехід права власності на земельні ділянки при відчуженні будівель і споруд
- •13.2.4 Особливості набуття за цивільно-правовими угодами земельних ділянок державної та комунальної власності
- •13.2.5 Купівля-продаж житлових будинків (квартир)
- •13.3 Договір міни
- •13.4 Договір дарування
- •13.5 Договір ренти
- •13.6 Договір довічного утримання (догляду)
- •13.7 Договір найму (оренди)
- •13.7.1 Загальні положення
- •13.7.2 Договір оренди (суборенди) земельних ділянок
- •13.7.3 Договір найму (оренди) житла
- •13.8 Договір застави (іпотеки) нерухомого майна
- •13.9 Договір управління майном
- •13.10 Договір страхування
- •13.10.1 Загальні положення
- •13.10.2 Особливості страхування земельних ділянок
- •Список літератури Перелік нормативно-правових актів
- •Авторські видання
13.10.2 Особливості страхування земельних ділянок
Попри те, що страхування майна є досить розвиненим і поширеним видом страхових послуг, питання страхування ризиків, пов’язаних із використанням земельних ділянок, є порівняно новим.
Слід зазначити, що, відповідно до статті 12 закону України „Про оренду землі” від 06.10.1998р. № 161-ХІV, об’єкт оренди (земельна ділянка) може бути застрахованим на період дії договору оренди землі за згодою сторін у порядку, встановленому законодавством України.
Під страхуванням екологічних ризиків при використанні земельної ділянки, на думку фахівців, слід розуміти страхування цивільно-правової відповідальності фізичної або юридичної особи (орендаря) за заподіяну шкоду, що може бути завдана земельній ділянці внаслідок зниження родючості або погіршення інших її властивостей (порушення умов використання земельних угідь).
Відносини у сфері страхування, ринку страхових послуг, а також страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб регулюються Законом України „Про страхування”. Суб’єктами правовідносин, що виникають при страхуванні, є:
страховики – фінансові установи, що створені у формі акціонерних, повних командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності;
страхувальники – юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали зі страховиками договір страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.
Таким чином, страхувальниками можуть бути орендодавці або орендарі земельних ділянок.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать закону і пов’язані, в тому числі, з:
володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);
відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Застрахованим вважається майно, місцезнаходження якого зазначене в договорі страхування, в тому числі – земельні ділянки (з присвоєним кадастровим номером), будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Страхова компанія у випадку, коли є юридичні або фізичні особи, з вини яких стався страховий випадок, може скористатися правилом регресу, тобто відшкодування завданих збитків за рахунок винної сторони.
У разі суттєвого пошкодження застрахованої земельної ділянки страхове відшкодування слід визначати у розмірі вартості витрат на рекультивацію земельної ділянки до стану, в якому вона знаходилась до настання страхового випадку, але не більше страхової суми, обумовленої договором.
При заподіянні шкоди земельним ділянкам третіх осіб розмір страхового відшкодування має визначатися розміром витрат на відтворення з урахуванням ступеня, характеру пошкодження, зафіксованого у відповідному акті огляду знищеного або пошкодженого майна.
Особливо важливою стає чітка класифікація можливих ризиків, що можуть виникати у процесі використання земель. Доцільно виділити три групи ризиків, що можуть виникати у процесі використання земель:
1) природні, що обумовлені погіршенням земельної ділянки як об’єкту майнових прав унаслідок дії непереборних стихійних явиш;
2) техногенні, що обумовлені погіршенням земельної ділянки як об’єкту майнових прав унаслідок дій або бездіяльності користувача земельної ділянки, що призвели до зниження родючості землі або погіршення інших корисних властивостей землі;
3) організаційно-правові, що обумовлені недотриманням обов’язків землекористувача, що встановлені законом або договором.
Страхування земельних ділянок має забезпечити один із головних принципів земельного законодавства – пріоритет вимог екологічної безпеки. Воно має розглядатися як джерело коштів для відновлення земель у разі виникнення несприятливих процесів, пошкодження або руйнації земельних поліпшень, невиконання обов’язків землекористувачами тощо.