13.6 Договір довічного утримання (догляду)

Цивільні відносини щодо довічного утримання врегульовано гл. 57 ЦКУ. За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦКУ).

Договір довічного утримання (догляду) є одностороннім, оскільки за ним лише одна сторона – набувач наділений обов'язками, а друга сторона – відчужувач має лише права.

Цей договір є оплатним, оскільки набувач отримує у власність певне майно, а відчужувач – необхідне утримання у вигляді відповідних матеріальних благ і послуг. При цьому цивільне законодавство не вимагає, щоб вартість переданого відчужувачем майна була еквівалентною вартості наданого набувачем утримання.

Договір довічного утримання є реальним договором, оскільки момент укладення договору довічного утримання пов'язаний з передачею майна (статті 334, 748 ЦКУ).

Сторонами у договорі довічного утримання (догляду) є відчужувач та набувач. Відповідно до ст. 746 ЦКУ відчужувачем у договорі довічного утримання може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання може бути повнолітня дієздатна фізична або юридична особа.

Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками майна, переданого їм за договором, на праві спільної сумісної власності. Якщо набувачами є кілька фізичних осіб, їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

Договір довічного утримання може бути укладений відчужувачем на користь третьої особи (ст. 746 ЦКУ).

Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, договір довічного утримання (догляду) може бути укладений після визначення його частки або визначення між співвласниками порядку користування цим майном (ст. 747 ЦКУ).

Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо форми договору довічного утримання (догляду). Відповідно до ст. 745 ЦКУ він укладається у письмові формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір довічного утримання, за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації. Проте недотримання вимог державної реєстрації договору довічного утримання, за яким відчужується нерухомість, не є підставою визнання нотаріально посвідченого договору недійсним, оскільки в законі про це нічого не говориться.

Відповідно до ст. 744 ЦКУ об'єктами договору довічного утримання можуть бути: житловий будинок, квартира або їх частина, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність. При цьому це майно має належати відчужувачеві на праві власності.

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути визначені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчужувача.

Матеріальні блага, якими щомісяця повинен забезпечуватися відчужувач, мають бути оцінені в грошах. Така оцінка підлягає індексації у порядку, встановленому законом (ст. 751 ЦКУ).

Ст. 752 ЦКУ встановлює можливість заміни набувача за договором довічного утримання. Ст. 753 ЦКУ встановлює, що набувач та відчужувач можуть домовитися про заміну речі, яка була передана за договором, на іншу річ. У цьому разі обсяг обов'язків набувача за волею сторін може змінитися або залишитися незмінним.

Набувач майна не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти його, укладати щодо нього договір застави, передавати у власність іншій особі на підставі іншого правочину. На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), до тих пір, поки живий відчужувач, не може бути звернене стягнення. Втрата (знищення), пошкодження майна, що було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем.

Припинення договору довічного утримання (догляду) детально врегульовано ЦКУ (ст.ст. 755 –758).

1) Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний рішенням суду:

• на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

• на вимогу набувача.

2) Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача (ст. 755 ЦКУ).