13.4 Договір дарування

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (п. 1 ст. 717 ЦКУ). Договір дарування згідно з ЦКУ може бути як реальним, так і консенсуальним.

Ознакою, що поєднує обидва види договору дарування, вважається його безоплатність. Підставою (метою) такої угоди є намір особи (дарувальника) передати майно безоплатно. Договір не є даруванням, якщо обдаровуваний зобов'язується при цьому вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру (п. 2 ст. 717 ЦКУ).

Отже, договір дарування може бути взаємним, у ньому можна встановити обов'язки обдаровуваного, але вони не можуть вважатися зустрічним задоволенням і не скасовують безоплатність цієї угоди.

Договір дарування за ЦКУ – це односторонній договір. З одного боку, потрібна передача дарувальником у дар речі або майнового права, з іншого, – згода обдаровуваного на прийняття дару. Дарувальник має бути власником майна, що відчужується.

Договір дарування може мати місце лише за життя дарувальника. Договори дарування «на випадок смерті» за чинним законодавством не дозволяються.

Реальний договір дарування, як правило, не породжує зобов'язань. Він укладається і виконується у момент передачі речі. При консенсуальному договорі обдаровуваний має право вимагати передачі дарунка, а дарувальник зобов'язаний його передати (ст. 723 ЦКУ).

Сторонами договору дарування можуть бути особи як приватні, так і публічні – фізичні та юридичні особи, держава Україна, АРК, територіальні громади, що діють як відповідна скарбниця.

Дозволяється дарування через представника. Щодо законного представництва встановлені певні обмеження, зокрема батьки (усиновлювачі) та опікуни не мають права дарувати майно дітей та підопічних.

Законом установлені обмеження щодо дарування між юридичними особами, які займаються підприємницькою діяльністю. Дарування можливе за умов, якщо це прямо передбачено в статуті дарувальника. Така вимога не розповсюджується на дарування у вигляді пожертви.

Предметом договору дарування – дарунком можуть буті нерухомі та рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери. Крім речей, предметом договору дарування за ЦКУ можуть бути майнові права, що поділяються на дві категорії:

1. якими вже володіє дарувальник, тобто вони існують на момент укладення договору;

2. які виникнуть у майбутньому (ст. 718 ЦКУ).

Форма договору дарування повністю залежить від виду предмета дарування, виду договору дарування та суб'єктного складу. За загальним правилом щодо форм правочинів, передбачених ЦКУ, правочини між юридичними особами, юридичними особами і громадянами укладаються у письмовій формі (ст. 208 ЦКУ). Нотаріальна форма договору встановлена для дарування нерухомого майна. Суб'єктний склад не має значення.

Зміст правовідношення, що виникає з договору дарування, складають права та обов'язки сторін дарувальника і обдаровуваного. У договорі дарування зміст має певну специфіку і залежить від того, є договір дарування реальним або консенсуальним.

Припинення договору дарування відбувається до його виконання внаслідок смерті дарувальника або обдаровуваного у консенсуальному договорі дарування. Договір дарування припиняється також виконанням – передачею дарунка обдаровуваному.

На вимогу про розірвання договору розповсюджується позовна давність в один рік. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування, якщо на момент пред'явлення вимоги дарунок є збереженим (ст. 727 ЦКУ).

ЦКУ встановлює деякі обмеження щодо сторін договору дарування (ст. 720), передбачає можливість установлення обов´язку обдарованого на користь третьої особи (ст. 725) та правові наслідки порушення цього обов´язку (ст. 726). У певних випадках договір дарування може бути розірваний на вимогу дарувальника (ст. ст. 727, 728).

ЦКУ передбачає договір дарування на користь невизначеного кола осіб, що має загальнокорисну мету – пожертву. Пожертва – це дарування рухомих та нерухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, особам для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети (ст. 729 ЦКУ).

Предметом договору пожертви не можуть бути майнові права. Також у договорі пожертви має бути чітко вказана конкретна мета використання дарунка. Договір про пожертву є реальним договором і вважається укладеним з моменту прийняття пожертви. Форма договору пожертви регламентується ст. 730 ЦКУ.

Стосовно земельних ділянок необхідно зазначити, що ч. 2 ст. 719 дублює правило ЗКУ щодо необхідності нотаріального посвідчення договору дарування земельної ділянки як нерухомого майна та передбачає його державну реєстрацію.

Згідно із ч. 1 ст. 722 ЦКУ право обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття. Цю норму слід застосовувати з урахуванням особливих правил щодо моменту виникнення права власності на земельну ділянку (ст. 125 ЗКУ).

Варто звернути увагу, що ЗКУ як одну з підстав припинення права власності передбачає добровільну відмову власника від права на земельну ділянку (п.«а» ст. 140 ЗКУ). Детальніші положення про добровільну відмову містяться у ч. ч. 1 та 2 ст. 142 ЗКУ:

1. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

2. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на земельну ділянку. Угода про передачу права власності на земельну ділянку підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За своєю природою такі відносини є даруванням, тому у частині, не врегульованій ЗКУ, на них поширюються загальні правила цивільного законодавства про дарування.