1.2.2 Дія цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб

Вирішити питання про дію цивільного законодавства у часі – це означає встановити момент набуття ним чинності і момент припинення його дії.

Відповідно до ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента країни набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права та обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях. Згідно з Указом Президента України від 10 червня 1997р. офіційними друкованими виданнями є: «Офіційний вісник України», «Відомості Верховної Ради України» та газета «Урядовий кур'єр».

Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права й обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом згідно зі ст. 57 Конституції України, є не чинними.

Акт цивільного законодавства регулює відносини, що виникли з дня набрання ним чинності.

За загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти діють на майбутнє і не мають зворотної дії в часі. З цього правила є винятки. Стаття 58 Конституції України містить правило про те, що закони та інші нормативно-правові акти мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, чинний акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Припинення дії законів та інших нормативно-правових актів настає у випадках, коли спливає строк, на який вони приймалися, при прямому скасуванні їх дії, а також у випадках прийняття нового закону або іншого нормативно-правового акта, які по-іншому регулюють ті самі відносини.

Закони та інші нормативно-правові акти діють на всій території України і поширюються на всіх осіб. Таким є загальне правило про дію цивільного законодавства у просторі та за колом осіб. Але залежно від виду та характеру зазначених актів вони можуть поширюватися не на всю територію України, а на її певну частину, і так само не на всіх, а тільки на певне коло осіб, наприклад, Закон України «Про захист прав споживачів».

1.2.3. Застосування цивільного законодавства за аналогією

Прогалини у чинному цивільному законодавстві можуть мати місце з різних причин, але їх наявність не може бути підставою для відмови у вирішенні питань, що виникли, правозастосовчими органами, у тому числі судами. Саме це викликає необхідність відповідних засобів для заповнення прогалин у цивільному законодавстві. Безумовно, найкращим засобом заповнення цих прогалин є нормотворча діяльність, тобто діяльність відповідних органів, спрямована на розроблення та прийняття законодавчих актів. Є й інший засіб тимчасового заповнення прогалин у цивільному законодавстві. Йдеться про використання правозастосовчими органами при вирішенні цивільно-правових питань аналогії закону та аналогії права.

Якщо цивільні відносини не врегульовані ЦКУ, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону) (ч. 1 ст. 8 ЦКУ). Сутність аналогії закону полягає в тому, що до відповідного відношення застосовуються норми цивільного законодавства, які регулюють аналогічні відносини.

У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин, вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права) (ч. 2 ст. 8 ЦКУ). Сутність аналогії права полягає в тому, що відповідний правозастосовчий орган при вирішенні питання повинен виходити із загальних засад, принципів і змісту законодавства України, вимог справедливості, добросовісності та розумності.