Класифікація професій

У процесі професійного самовизначення важливо усвідомлювати те які продукти, вироби роблять різні професіонали, з якими цілями, умовами, знаряддями зв'язана їхня діяльність.

Продукти професійної праці, а також знаряддя й засоби праці можуть бути не тільки речовинними, але й процесуальними. Область існування продуктів і умови роботи різні й різнорідні: зовнішній світ (культури, фізичний, природний) або внутрішній світ людини. Серед цілей важливо розрізняти й ті, які задані людині з зовні й внутрішні, які прийняті й регулюють її діяльність

С.П. Струмилін (20-і роки XX сторіччя) запропонував класифікувати професії за ступенем самостійності людину в праці:

1. Автоматична рефлекторна праця (наприклад, крутильник ручки віялки, ручного млина і т.д.);

2. Напівавтоматична, звична праця (наприклад, друкарка, телеграфіст);

3. Шаблонно-виконавська праця – за вказівкою (наприклад, робота на верстаті, робота конторника, рахівника);

4. Самостійна праця в межах завдання (робота інженера, учителя, лікаря, журналіста);

5. Вільна творча праця (робота в області мистецтва, робота ученого, організатора господарства, політичного діяча).

За рубежем на сьогоднішній день найбільш відома й популярна типологія Дж. Голланда, заснована на зіставленні типів особистості й типів професійного середовища. Виділяються наступні основні типи (типи особистості й типи професійного середовища):

1. реалістичний тип (техніка, чоловічі професії);

2. інтелектуальний тип;

3. соціальний, конвенційний (знакова система, що вимагають структурованості);

4. підприємницький;

5. артистичний.

Передбачається, що певному особистісному типу повинен відповідати свій тип професійного середовища, що й забезпечує більш повноцінну реалізацію працівника у своїй праці.

Литовський автор Л. А. Йовайша розділяв усі професії за переважаючими професійними цінностями: цінності спілкування; інтелектуальна активність; практико-технічна активність; художня активність; соматична активність, матеріальна (економічна) активність.

У Росії найбільш відома типологія професій, запропонована Е.А. Климовим (Диференційно-діагностичний опитувач – ДДО, Рогів Психологічні тести – М,96), де в якості критерію виступає відношення людини (суб'єкта праці) до предмету праці.

Усі професії співвідносяться з п'ятьома основними групами:

1. «Людина–природа» (П) представники цього типу мають справу з рослинними й тваринними організмами, мікроорганізмами й умовами їх існування. Наприклад, майстер-плодоовочівник, агроном, зоотехнік, ветеринар, мікробіолог.

2. «Людина–техніка й нежива природа» (Т) працівники мають справу з неживими, технічними об'єктами праці. Наприклад, слюсар-збирач, технік-механік, інженер-механік, технік-технолог громадського харчування, інженер-електрик.

3. «Людина–людина» (Л) предметом інтересу, розпізнання, обслуговування, перетворення тут є соціальні системи співтовариства, групи населення, люди різного віку. Наприклад, продавець, перукар, лікар, учитель і т.д.

4. «Людина–знакова система» (З) природні й штучні мови, умовні знаки, символи, цифри, формули. Наприклад, математик, редактор видавництва, програміст, мовознавець і т.д.

5. «Людина–художній образ» (Х) явища, факти художнього відображення дійсності. Наприклад, художник-декоратор, художник-реставратор, настроювач музичних інструментів, артист балету, актор драматичного театру і т.д.

К. К. Платонов пропонує поділ професій на психомоторні, технічні, математичні, гуманітарні, педагогічні, лікувальні, організаторські, наукові і в сфері мистецтв. Такий поділ професій дозволяє зіставляти їх вимоги з відповідними здібностями людини. Загальновизнаною і поширеною в практиці профорієнтації є класифікація професій, запропонована Є. А. Климовим. В основу цієї класифікації покладено чотири ознаки:

• особливості предмета (об'єкта праці);

• мета праці;

• знаряддя праці;

• умови праці.

Виходячи з особливостей предмета (об'єкта) праці, всі професії поділяються на 5 типів:

• «людина – природа»;

• «людина – техніка»;

• «людина – людина»;

• «людина – знакова система»;

• «людина – художній образ».

За метою праці кожний тип професій поділяється на 3 класи:

• гностичні;

• перетворюючі;

• пошукові.

Так, гностичні(Гно́зис (гно́сис) (від грец. – «знання») професії вимагають від працівника виразної пізнавальної активності, стійкої уваги, спостережливості, інтересу до властивостей певних об'єктів. Перетворюючі професії вимагають схильності до практичного впливу на навколишнє середовище, інтересу до процесів і результатів. Пошукові професії пов'язані з інтересом до інновацій, творчим мисленням і уявою.

Залежно від знарядь праці всі професії поділяють на 4 групи:

• ручної праці;

• механічної праці;

• автоматизованої праці;

• праця, в якій основне значення мають розумові вміння і навички (вчитель, лікар, учений-теоретик).

За умовами праці виділяються 4 підгрупи професій:

• з підвищеними вимогами до моральних якостей (суддя, лікар, міліціонер);

• з незвичайними умовами роботи (льотчик, випробувач, водолаз);

• з побутовим мікрокліматом (бухгалтер, бібліотекар);

• роботою на відкритому повітрі (будівельники, рільники). Поєднання цих характеристик створює певний характерний для конкретної професії комплекс вимог до здібностей працівника.

Ще одна класифікація професій пов'язана з поняттям професійної придатності (придатності людини до конкретної трудової діяльності). Під професійною придатністю розуміють наявність у людини психофізіологічних і психологічних властивостей, які відповідають конкретній професії і забезпечують достатню ефективність праці з цієї професії.

За цією ознакою професії поділяються на 2 групи:

• професії, що не ставлять особливих, підвищених вимог до фізіологічних і психологічних властивостей людини;

• професії, які ставлять жорсткі вимоги до психофізіологічних функцій людини.