5.4. Методика виконання роботи

Розрахунок потрібної кількості форм і основного обладнання виробляють на основі директивного ритму і тривалості елементного циклу для кожного елементного процесу в залежності від способу виробництва. Починаючи розрахунок слід з визначення числа формуючих машин – основних на технологічної лінії [1, 11, 13]. Наприклад, при агрегатному способі виробництва:

число ведучих агрегатів визначають за формулою 5.1

, (5.1)

Q – заданий річний випуск виробів, шт.; T_ф – тривалість циклу формування (тривалість циклу формування для різних способів виробництва виробів регламентується ДБН А.3.1-7-96). В_р – розрахунковий річний фонд роботи технологічного обладнання, год.; q_ф – об’єм виробів які одночасно формуються.

Кількість форм (при агрегатному способі) визначають за формулою:

, (5.2)

де Т₀ - тривалість обороту однієї форми (Т₀=Т_ф+Т_к+t_n), Т_ф - тривалість циклу формування, Т_к - середня тривалість обороту ямної камери, t_n - тривалість операцій при підготовці форми до бетонування; В_ф - кількість годин формування у добу.

Виробничу потужність формувального цеху визначають за потужністю технологічної лінії, яку визначають за формулою:

, (5.3)

де q_ф – об’єм виробів які одночасно формуються, м³; В_р - річний фонд часу роботи обладнання, ч; Т_ф - цикл формування, хв.

Характеристики прийнятого обладнання зводять у табл. 5.2.

Таблиця 5.2

Характеристика обладнання

№ п/п	Найменування обладнання	Марка, тип	Продуктивність	Технічні характеристики	Потужність електродвигуна, кВт	Найменування каталогу, альбому
1	2	3	4	5	6	7

Практична робота №6

КОМПОНУВАННЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ЦЕХУ. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЛІНІЇ.

6.1. Загальні положення

Організація робочих місць на постах лінії полягає в обґрунтуванні і прийняті рішень по плануванню робочих місць, оснащенні їх інструментами і засобами, які забезпечать сприятливі умови праці; приводять ескізи, розрахунки розмірів робочого простору з урахуванням антропометричних характеристик і ергономічних вимог. Рішення о плануванні робочих місць дають підставу для розрахунку основних та допоміжних площ цеху. При визначенні основних виробничих площ цеху враховують зони, на яких виконуються роботи при безпосередньому виготовленні залізобетонних виробів (пости підготування форм, завантаження бетонної суміші, армування, формування, теплової обробки, розпалубки та ін.).

До допоміжних площ відносять: зони витримки та приймання виробів ОТК, площі, зайнятті оперативним запасом арматурних каркасів, закладних і комплектуючих виробів, зони текучого ремонту форм і їх виробничого запасу, відділення комплектації та ін.

При розробці компонування технологічних ліній виконують ескізи планів та розрізів цехів, на яких у обґрунтованої послідовності в уніфікованих типових прольотах розташовують обладнання з урахуванням визначених раніше основних і допоміжних виробничих площ, проходів і проїздів.

Рис. 6.1. Схема уніфікованого прольоту: 1 – зона подавання бетонної суміші і комунікацій повітря забезпечення; 2 – зона електрокомунікацій; 3 – місце розташування трансформаторних підстанцій; 4 – зона подавання арматури, комунікацій тепловодопостачання і каналізації; 5 – місце вивозу продукції; 6 – зона розміщення вентиляційних пристроїв, санвузлів.