Практична робота №4

РОЗРОБКА ПООПЕРАЦІЙНОЇ ТРУДОМІСТКОСТІ ПРОЦЕСУ.

4.1. Загальні положення

Трудомісткість технологічного процесу виготовлення базового виробу або групи виробів (при використанні багатомісних форм, виготовленні виробів на довгих стендах та в інших випадках, коли одночасної обробці підлягають декілька виробів) розраховують у такій послідовності:

• за конструктивно-технологічною характеристикою виробу та характеристиці прийнятого обладнання знаходять об’єм робіт;

• за кожним елементом операції визначають трудомісткість за операційними нормалями або типовим нормативам;

• обчислюють сумарні трудові витрати за кожною операцією і на виріб в цілому (групу виробів);

• визначають трудомісткість робот на виріб для різноманітних розрядів і професій робочих.

Склад змінної бригади робочих (кількісний та професійно - кваліфікаційний) встановлюється на основі змінної трудомісткості робот і питомої ваги робіт, які вимагають визначення розряду і професії робочих.

При визначенні складу робочих необхідно прагнути к досягненню:

• найбільшої питомої ваги основної функції кожного робочого у загальному об’ємі виконаних робіт;

• приблизно однакової зайнятості робочих за однорідними групами професій і розрядів для забезпечення рівної інтенсивності праці;

• відповідності трудомісткості функцій кожного робочого умовам раціонального режиму труда і відпочинку.

З метою досягнення цих умов виробляється перерозподіл функцій між окремими виконувачами. Ця задача вирішується для агрегатних і конвеєрних ліній – при побудові поопераційного графіку технологічного процесу, для стендових ліній – при побудові типового графіку роботи лінії.

Поопераційний графік технологічного процесу встановлює взаємозв’язок і послідовність виконання операцій, рух (розташування) робочих по постам технологічної лінії, використання робочих і обладнання в період ритму.

Графік роботи лінії встановлює взаємозв’язок і послідовність виконання елементних циклів (операцій), рух (розташування) робочих по постам технологічної лінії, використання робочих і обладнання у період робочої зміни.

Рис. 4.1. Поопераційний графік технологічного процесу.

4.2. Завдання

Кожен студент на підставі вихідних даних з попередніх робіт обчислює сумарні трудові витрати за кожною операцією на базовий виріб в цілому та складає поопераційний графік технологічного процесу.

4.3. Методика виконання роботи

Складається графік, в який вносять назви елементних процесів, зміст операцій, обладнання, склад робочих, трудомісткість і тривалість операцій. Справа до таблиці приєднується рівномірна шкала часу (робочий ритм випуску виробів). До всіх граф переносять дані з відповідних поопераційних графіків елементних процесів.

Таблиця 4.1

Розрахунок тривалості елементного циклу

№ п/п	Операція	Обладнання, інструмент	Робочі			Трудовитрати, чол.-хв.		Тривалість, хв.
			професія	розряд	кіл. чол.
1	2	3	4	5	6		7		8

Здійснюють технологічну синхронізацію елементного процесу виробництва базового виробу, користуючись умовою 4.1 [11, 13]

, (4.1)

де T_ел – тривалість елементного циклу виготовлення базового виробу; τ_ел – тривалість перерви (різниця між тривалістю елементного циклу T_ел і періодом ритму a_ел – ціле число (1,2,3…), яке показує рівність або кратність суми (T_ел+τ_ел); a_ел – рівна кількість спеціалізованих постів для виконання кожного елементного процесу.

, (4.2)

де П_ел – число спеціалізованих постів.

Для досягнення технологічної синхронізації елементних процесів може бути застосовані слідуючи організаційно-технічні прийоми: передача окремих прийомів в склад суміжних елементних процесів; об’єднання декількох елементних процесів в один; зміна оснащення постів машинами, пристроями та пристосуваннями; зміна числа робочих.

Елементний процес, тривалість циклу якого рівна або кратна ритму випуску виробу, є технологічно синхронізованим. Величина τ_е може знаходитись у межах:

. (4.3)

Чим більше значення τ_е до нуля, тим точніше здійсненна технологічна синхронізація елементного процесу. Тривалість перерви (τ_ел) при первинної синхронізації (в процесі проектування) повинна мати величину не більше 0,1R.

Коли неможна досягнути технологічної синхронізації всього елементного процесу або завантаження робочих елементного процесу виявляється низькою, слід переходити до організаційної синхронізації технологічного процесу.

Організаційна синхронізація технологічного процесу рахується досягнутою, коли робочі (усіх професій і розрядів) мають повну завантаженість у період прийнятого (робочого) ритму випуску виробів:

, (4.4)

де η_j – показник завантаження робочих j-й професії і розряду у технологічному процесі; t_i,j – зайнятість робочих елементних процесів, в яких зайняті робочі j-й професії і розряду; R_р – прийнятий (робочий) ритм випуску виробу.

Склад основних робочих визначають на основі поопераційного графіку процесу, склад допоміжних робочих – за нормативами. Прийнята кількість робочих розподіляють за виробничими ділянками і змінам.

Таблиця 4.2