Динаміка чисельності дільничних лікарів (терапевтів і педіатрів) та лікарів загальної практики/сімейних лікарів (2000-2004 pp.)

Спеціалісти ПМСД	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Дільничні лікарі:	22172	21632	20724	19688	18695	17777
3 них: - терапевти	13597	13361	12953	12328	11652	11044
- педіатри	8575	8271	7771	7360	7043	6733
- ЛЗП/СЛ	317	440	1055	1918	2633	3791
% ЛЗП/СЛ	1,43	2,03	5,09	9,75	14,09	21,33

Станом на 1 січня 2005 р. медичну допомогу міському населенню на рівні первинної ланки охорони здоров'я надавали 17777 дільничних лікарів, у тому числі 11044 терапевти та 6733 педіатри. Фактична ж кількість сімейних лікарів в Україні станом на 1 січня 2005 р. становила 3791 особу, що ще не відповідає реальній потребі населення у цих фахівцях, яка за розрахунками науковців Українського інституту громадського здоров'я становить 34 - 35 тис. фахівців [10, с 41].

Важливою складовою системи охорони здоров'я є і підсистема стаціонарної медичної допомоги - один з масових видів медичної допомоги населенню, в якій задіяна більша частина сил і засобів галузі [6; 9].

Організаційно-управлінські заходи щодо розвитку стаціонарного сектора системи охорони здоров'я населення України впродовж 1999 - 2004 pp. було спрямовано на подальшу раціоналізацію інфраструктури лікарняних закладів, підвищення економічності використання їх ліжкового потенціалу, забезпечення якості та ефективності стаціонарної медичної допомоги [1; 7; 10].

З цією метою, як підкреслюють автори вже неодноразово цитованого вище збірника інформаційно-аналітичних матеріалів "Результати діяльності галузі охорони здоров'я України в 2003 - 2004 роках", було здійснено наступні кроки в упорядкуванні мережі та ліжкових потужностей лікарняних закладів різного типу (переважно за рахунок малопотужних, економічно нерентабельних лікарень), оптимізації їх організаційно-штатної структури та вдосконалення механізмів фінансування. Вирішення завдань щодо підвищення якості й ефективності стаціонарної медичної допомоги забезпечувалося створенням системи управління якістю медичної допомоги на основі акредитації медичних закладів, ліцензування діяльності лікарів, запровадження стандартів медичної допомоги, медичних протоколів тощо [10, с 42].

Стаціонарний сектор системи Міністерства охорони здоров'я представлено широкою мережею 2668 лікарняних закладів різного типу із загальною потужністю ліжкового фонду 412606 ліжок. Динаміку змін мережі цих закладів та їхнього ліжкового фонду представлено у табл. 4 [10, с. 43].

Таблиця 4. Динаміка змін мережі лікарняних закладів та ліжкового фонду охорони здоров'я і забезпечення населення України стаціонарними ліжками (1999 - 2004 pp.)

Показник	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Лікарняні заклади - всього	3122	3049	2956	2850	2733	2668
у тому числі: обласні лікарні	26	25	25	25	25	25
міські лікарні	596	592	593	578	565	562
спеціалізовані лікарні	126	125	117	112	108	110
дитячі міські лікарні	106	104	103	103	103	100
ЦРЛ	487	486	486	485	474	473
дільничні лікарні	1000	948	889	820	734	679
психіатричні, наркологічні	92	93	96	96	95	94
пологові будинки	91	93	91	91	91	92
диспансери	370	367	338	309	300	291
Число лікарняних ліжок	452582	444485	434139	429247	428758	412606
Забезпеченість лікарняними ліжками (на 10 тис. населення)	90,8	89,9	88,5	87,5	89,3	87,6

Крім стаціонарних закладів державного сектора в охороні здоров'я України започатковано створення лікарняних закладів інших форм власності, зокрема приватних і кооперативних, що сприяє кращому задоволенню медичних потреб населення в окремих видах медичної допомоги та створює підґрунтя для формування багатоджерельності фінансування галузі [10, с 42].

Нині в Україні створюються сприятливі умови для розвитку приватного сектора в охороні здоров'я та формування засад справедливої конкуренції серед лікувально-профілактичних закладів різних форм власності. Тільки з 1997 по 1999 р. кількість виданих Міністерством охорони здоров'я ліцензій на право займатися приватною практикою та підприємницькою діяльністю зросла з 1849 до 3300. Наразі налічується близько 3,5 тис. самостійних приватних лікувально-профілактичних закладів і близько 30 тис. індивідуальних медичних підприємств, де ліцензії на право займатися приватною медичною практикою видані фізичним особам [7].

У Києві, наприклад, на початку 90-х pp. минулого століття було тільки дві приватні клініки, а зараз тільки багатопрофільних не менше 40. Якщо ж взяти стоматологію, - підкреслює секретар комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, материнства і дитинства Т.Бахтєєва, - то сьогодні відсоток приватних послуг тут становить 60%. Кількість багатопрофільних клінік становить близько 5% від загальної кількості медичних закладів. Спеціалісти прогнозують подальший розвиток даної сфери, що пояснюється підвищенням рівня життя і довіри українців до недержавної медицини. На думку Т.Міхнової - голови правління приватної медичної клініки "Добробут", у приватних медичних закладах люди бачать своє відображення: успішні жінки, наприклад, бажають відвідувати успішних лікарів в успішних клініках. Водночас приватні лікарі визнають, що їх послуги все-таки поки-що дорогі для пересічних українців: вартість дня перебування в стаціонарі - від 300 до 1 тис. грн. У табл. 5 подано розцінки на медичні послуги в окремих приватних клініках м. Києва [12].

Таблиця 5. Розцінки лідерів приватної медицини Києва, грн [12]

Клініка	Разові консультації	Виклик лікаря додому	Виклик невідкладної допомоги	Загальний аналіз крові	Доба в стаціонарі
Медиком	від 114	від 55	від 390	92	від 395
Борис	95,3	від 290	390	99,22	від 300
Дитина	50	170	250	ЗО	від 250
Адоніс-О	50	70	немає	25	35
Добробут	від 60	180	від 300	42	740

Таким чином, викладений вище системний аналіз вітчизняних літературних джерел, серед яких на особливу увагу заслуговують інформаційно-аналітичні матеріали "Результати діяльності галузі охорони здоров'я України у 2003-2004 роках", дає підстави стверджувати, що впродовж останніх років у вітчизняній охороні здоров'я здійснено низку дієвих заходів у напрямі функціонально-структурної перебудови галузі та оптимізації інфраструктури лікарняного сектора, результатом чого стало покращання показників роботи лікарняних закладів на різних рівнях і підвищення якості та ефективності стаціонарної допомоги. При цьому, як показує досвід, важливим механізмом подальшого її удосконалення є "...поступальний розвиток стаціонарозамінних форм медичної допомоги, зокрема денних і домашніх стаціонарів". Станом на 1 січня 2005 р. у системі Міністерства охорони здоров'я (МОЗ) України функціонує розгалужена мережа денних і домашніх стаціонарів (див. табл. 6) [10, с. 46 - 47].

Таблиця 6. Динаміка змін мережі ліжкового фонду та обсягів діяльності денних і домашніх стаціонарів амбулаторно-поліклінічних закладів системи МОЗ України (1999 - 2004 pp.) [10]

Показники	Роки						Збільшення порівняно з 1999 р.
	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Денні стаціонари
Число закладів	2767	3331	3604	3920	4226	4368	в 1,6 разу
Число ліжок	36311	42398	47357	51482	55320	59152	в 1,6 разу
Число ліжок на 10 тис. населення	7,3	8,6	9,7	10,8	11.7	12,6	в 1,7 разу
Число пролікованих	1047787	1266427	1500110	1638367	1823914	2068976	в 2,0 рази
Число пролікованих на 10 тис. населення	210,8	262,5	309,8	339,6	382,9	437,7	в 2,1 разу
Домашні стаціонари
Число закладів	2727	3207	3543	3742	3953	4094	в 1,5 разу
Число пролікованих	1022830	1203937	1369944	1498716	1633060	1766724	в 1,7 разу
Число пролікованих на 10 тис. населення	205,8	249,6	283,0	310,7	342,8	373,7	в 1,8 разу