2. Ознаки фінансів

1. фінанси виступають специфічною формою, підсистемою виробничих відносин, відносин економічного базису. Вони виражають частину відносин, що виникають в процесі розподілу і перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту в грошовій формі.

2. фінанси являють собою сукупність грошових відносин, що виникають між державою, суб’єктами господарської діяльності і населенням.

Валовий внутрішній продукт – це сума валових продуктів усіх галузей економіки.

Валовий національний продукт – складається з вартості товарів і послуг, вироблених резидентами ( виробниками ) країни за рік, незалежно від їхнього місцезнаходження.

ВНП – являє собою загальну, сукупну вартість кінцевих продуктів і послуг.

V=C + I +G + N X , де

V – обсяг ВНП,

C – обсяг споживання

I – обсяг інвестицій,

G – обсяг державних закупівель,

NX – обсяг чистого експорту.

3. економічна природа державних фінансів обумовлюється первинними відносинами матеріального виробництва.

4. фінанси визначаються природою і фу4нкціями держави, її діяльністю.

Фінанси функціонують через фінансову систему, яка включає сукупність різних організаційних форм фінансових відносин між державою і підприємствами, організаціями і їх об’єднаннями, підприємств і організацій з населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб та ін.

Фінансова система України має досить складну й багаторівневу структуру. Складовими трьохрівневої системи фінансів є :

• фінанси первинних структурних ланок економіки, тобто фінанси підприємств і організацій,

• державні фінанси,

• фінанси населення.

Принципи побудови фінансової системи України

1. принцип розподілу фінансових ресурсів на централізовані і децентралізовані,

2. принцип самостійності (кожна ланка фінансової системи є самостійною і відмінною від іншої ),

3. принцип єдності ( ланки фінансової системи тісно зв’язані між собою за допомогою системи фінансових відносин у зв’язку з розподілом і перерозподілом фінансових ресурсів )

4. принцип функціонального призначення ланок фінансової системи,

5. адміністративно-територіальний принцип.

Фінансове забезпечення розширеного відтворення може здійснюватись у таких формах:

-  бюджетне фінансування як надання коштів з бюджету на безповоротних засадах;

-  кредитування - це надання коштів на принципах повернення, платності, строковості і забезпеченості;

- самофінансування передбачає відшкодування видатків суб'єктів господарювання з основної діяльності та її розвитку за рахунок власних джерел. Принцип самофінансування допускає залучення кредитних ресурсів;

- оренда (лізинг) - це передання майна у користування за певну плату і на певний строк;

- інвестування - процес вкладення грошей у ті чи інші об'єкти з розрахунком на збільшення їх вартості, а також отримання додаткового доходу.

  

У розподільних процесах поряд з фінансами та ціною беруть участь також заробітна плата і кредит.  

Взаємозв'язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати через податки, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою дотацій, субсидій, субвенцій може стимулювати розвиток окремих видів діяльності. Разом з тим, заробітна плата є лише частиною вартісного розподілу валового внутрішнього продукту, яка стосується саме фонду оплати праці. Заробітна плата пов’язана з таким фактором виробництва як робоча сили, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва (предмети праці, знаряддя праці тощо).        

Спільним для фінансів і кредиту є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва. При нестачі фінансових ресурсів підприємство залучає кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів підприємство може тимчасово вільні кошти надавати в кредит іншій установі (банку, підприємству). 

 

Відмінності між фінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості, так як при фінансуванні кошти надаються на безповоротній основі. Кредитні відносини характеризуються двостороннім рухом вартості, оскільки кредитування здійснюється за принципами платності, строковості, поверненості і забезпеченості. Кредитний перерозподіл вартості пов'язаний з переміщенням грошових коштів між суб’єктами розподільчого процесу. Фінанси функціонують і в рамках господарського суб’єкту (внутрішньогосподарські фінансові відносини). До того ж за допомогою фінансів здійснюється розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, а кредит діє лише на стадії перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів. 

3. Фінанси мають такі фінансові категорії 6

1. податки,

2. державні прибутки,

3. державний бюджет,

4. державні витрати,

5. державний кредит,

6. фінанси держави.

Податки, що сплачуються всіма суб’єктами економічного життя, формують державні прибутки, які концентруються в державному бюджеті.

Фінансові категорії утворюють піраміду, підніжжя якої складають податки, а верхівку – фінанси держави.

Первинною категорією в системі фінансових відносин виступають всі податки України. За допомогою податків держава виплачує частину чистого прибутку суспільства і прибутків населення і розподіляє її відповідно до економічних, політичних і соціальних завдань.

Фінанси держави складаються з фінансів підприємств різних форм власності і загальнодержавних фінансів.

Фінанси підприємств різних форм власності являють собою сукупність грошових відносин, зв’язаних із планомірним утворенням, розподілом і використанням грошових прибутків і накопичень підприємств. Формують децентралізовані фонди коштів.

Загальнодержавні фінанси включають в себе державний бюджет, державний кредит, державне соціальне, майнове і особисте страхування. Формуються і використовуються централізовані фонди фінансових ресурсів.

Централізовані фінансові ресурси знаходяться в державному бюджеті, державному пенсійному фонді, фонді державного страхування.

Централізовані фінансові ресурси утворюються за рахунок наступних джерел:

1.прибутків державних підприємств і організацій;

2.надходжень від державного страхування;

3.прибутків і надходжень від зовнішньоекономічної діяльності держави;

4.відрахувань від прибутків підприємств усіх форм власності;

5.надходжень від населення ( у вигляді обов’язкових податків, відрахувань, зборів, надходжень від державних позик і лотерей, добровільних пожертвувань).

4.Фінанси виконують наступні функції:

1.Розподільча функція – воно пов’язана з розподілом і перерозподілом частини вартості валового внутрішнього продукту і національного доходу в грошовій формі. При цьому формуються і використовуються цільові централізовані і децентралізовані фонди грошових ресурсів.

Розподільча функція реалізується в процесі первинного і вторинного розподілу (перерозподілу) національного доходу.

В результаті первинного розподілу утворюються первинні (основні) прибутки учасників процесу виробництва:

- працівників ( у формі оплати праці );

- підприємств ( у формі прибутку );

- держави ( у формі податку на додану вартість ).

2. Контрольна функція – полягає в створенні визначених об’єктивних можливостей для здійснення контролю за формуванням і використанням централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави.