Розділ 3. Використання табличного процесора Excel для розв'язання економічних задач
Мета: познайомитися з засобами табличного процесора для оброблення даних економічного характеру, поданих у табличній формі і списках даних, а також з використанням ділової графіки і іншими засобами візуалізації при розв’язанні економічних задач й аналізу їх результатів.
Предметні компетенції, якими мають володіти студенти:
Здатність використовувати:
технології оброблення даних, поданих у табличній формі;
засоби ділової графіки для візуалізації економічних процесів;
вбудовані функції для розв’язання економічних задач;
засоби візуалізації даних для полегшення аналізу результатів розв’язання економічних задач за рахунок наочності (умовне форматування, спарклайни);
засоби списків даних для розв’язання економічних задач й аналізу їх результатів (впорядкування даних, проміжні і загальні підсумки, відбір інформації за допомогою фільтрів);
засоби звітів зведених таблиць (у тому числі й зрізів) та діаграм, а також прогнозування (тренда) для розв’язання економічних задач й аналізу їх результатів;
засіб аналізу "що якщо" сценарій для моделювання економічних процесів з метою прийняття управлінських рішень, а також засіб підбір параметрів і надбудову пошуку рішення для визначення оптимальних значень економічних показників.
самостійно розв’язувати економічні задачі, виконувати аналіз отриманих результат і готувати по ним звітність.
3.1. Основи роботи у середовищі Excel Загальні відомості
Excel – це складова частина загального пакету прикладних програм Microsoft Office, що орієнтована на оброблення даних, поданих у табличній формі.
Excel включає в себе табличні розрахунки, ділову графіку та базу даних і може використовуватися в:
Техніко-економічному плануванні;
оперативному керуванні виробництвом;
бухгалтерському і банківському обліках;
Матеріально-технічному забезпеченні;
фінансовому плануванні;
розрахунках різноманітних економічних показників і їх аналізі.
Excel забезпечує:
введення вхідних даних у комп’ютер та виведення їх і результатів розрахунків у вигляді таблиць й діаграм різноманітної структури на екран монітора;
редагування, збереження та друкування таблиць і діаграм;
захист даних від несанкціонованого доступу;
передачу даних мережею;
наочність при аналізі даних засобами візуалізації;
одержання тієї ж таблиці при нових початкових даних (моделювання розв’язку).
Останнє дозволяє робити різноманітні розрахунки для прийняття раціонального рішення в бізнесі.
Завантаження Excel і завершення роботи з ним
Завантаження Excel
Розпочати роботу з Excel у середовищі ОС Windows 7 можна такими способами.
1. Виконати команду Пуск – Все программы – Microsoft Office – Microsoft Excel 2010.
2. Клацнути
кнопку Пуск
і
в меню Пуск,
що відкрилося, зі списку
закріплених програм вибрати пункт
Microsoft
Excel
2010.
3. Клацнути
кнопку
на панелі задач Windows
7
(рис. 3.1).
Рис. 3.1. панель задач Windows 7
Завершення роботи в Excel
Для
завершення роботи з електронними
таблицями достатньо клацнути у рядку
заголовка вікна Excel на кнопці Закрыть
або виконати команду Файл
–
Выход.
Загальні поняття
Основою Excel є електронна таблиця, яка називається робочим аркушем або аркушем. Сукупність аркушів складають робочу книгу. Всі аркуші однієї робочої книги розміщуються в одному файлі з розширенням .xlsx.
При роботі з числовими даними їх зазвичай поміщають у таблицю. Це полегшує пошук й аналіз потрібних даних, і на основі такого аналізу прийняти ефективне рішення.
Найважливіші показники розташовуються в підсумковій таблиці, а дані, на основі яких вони отримані, – у допоміжних (проміжних і довідкових). Для того щоб потім було легше розібратися в групі взаємопов’язаних таблиць, їх розміщують на різних аркушах однієї робочої книги. Кожен аркуш має ім’я, яке вказано на ярличку.
На окремих аркушах також можна розташувати діаграми для візуального подання даних.
Одна робоча книга Excel містить за умовчання три аркуші. Кожний аркуш є таблицею, яка схожа на шахівницю (рис. 3.2).
Рис. 3.2. Аркуш Лист1 Excel
Примітка. На аркуші заголовки рядків пронумеровано від 1 до 1 048 576, а заголовки стовпчиків мають латинське літерне позначення із одної (A, B, C і т. д.) до трьох букв (AAА, AАB, AАC, …, XFD) – всього 16 384 стовпчиків.
На перетині стовпчика і рядка знаходиться клітинка. Кожна клітинка має свою адресу. Наприклад, клітинка А1 розташована на перетині стовпчика А і рядка 1). Із усіх клітинок тільки одна є активною (до неї можна вводити інформацію, вилучати або змінювати її). Для того щоб клітинку зробити активною, необхідно встановити на ній покажчик миші і клацнути лівою клавішею. Активна клітинка виділена рамкою, яка утворена товстою лінією.
У клітинці можуть міститися дані у вигляді тексту, числових значень, дати, часу, формул тощо, а також параметри форматування. Останні визначають властивості клітинки (ширину, висоту, колір, шрифт, тип даних тощо). Текст і числові значення є константами. Вони вводяться і відображаються в клітинках безпосередньо.
За допомогою формул здійснюються обчислення в таблицях. Результат відображається в клітинці, в якій знаходиться формула. формула починається зі знака "дорівнює" = або математичної операції. Вона є комбінацією математичних операцій, чисел, посилань на клітинки, діапазони клітинок і функцій. Наприклад, якщо в клітинки А1 і А2 записати числа 2 і 3, а в клітинку А3 помістити формулу = A1 * A2, то в клітинці А3 з'явиться число 6. Воно є результатом обчислення за формулою, яка знаходиться у клітинці А3 (рис. 3.3).
Рис. 3.3. Результат обчислення за формулою
Якщо в клітинці А1 або А2 змінити значення (наприклад, в А1 ввести число 4), то в клітинці А3 відразу ж зміниться результат (там з'явиться число 12). На принципі перерахунку за всіма формулами таблиці при зміні значення хоча б в одній клітинці базується використання електронних таблиць як інструмента для багатоваріантних розрахунків. При цьому виконуються обчислення для декількох значень вхідних параметрів і вибираються ті значення, що дають найкращі значення для результатів (наприклад, досліджується залежність собівартості продукції від розміру партії, що випускається).
При виконанні операцій часто доводиться працювати не з однією клітинкою, а з цілою групою. Така група клітинок задається за допомогою діапазону. Його межі вказуються координатами лівого верхнього і правого нижнього кутів (адрес клітинок), які розділяються двокрапкою. Наприклад, діапазон I9 : K12 позначає діапазон з 12 клітинок (рис. 1.2):
I9 J9 K9
I10 J10 K10
I11 J11 K11
I12 J12 K12.
На рис. 3.2 також показано наступні діапазони клітинок: J19 : J23, стовпця F і рядка 16.