11.Поміркуйте та дайте відповідь на одне з питань (за власним вибором)

• "Якими будуть проблеми історичної освіти в ХХІ столітті?”

• "Які проблеми поставить ХХІ століття перед викладачами історії?"

Вже декілька років ми говоримо про значні зміни, які вносить "глобалізація" в життя людей. Ми спостерігаємо тенденції до глобалізації у сферах зв’язку, фінансів, технології, власності на засоби виробництва і навіть у способі життя. На мою думку, за наступних декілька років з'явиться багато історичних досліджень різних проявів глобалізації зі спробами прослідкувати причини певних змін. Водночас зараз мене більше цікавить, як викладачі історії будуть підходити до цієї теми. Якщо учням потрібно допомогти зрозуміти глобалізацію в історичному контексті, то необхідно буде запровадити глобальний вимір  і у їхню історичну освіту. Я не лише маю на увазі, що молодим людям потрібно викладати курси з новітньої історії світу чи національної історії. Говорячи про те, що потрібно запровадити "глобальний вимір" в їхню освіту, я маю на увазі, що їм потрібно надавати можливість поміщати національну і місцеву історію в регіональний і глобальний контекст, для того, щоб зрозуміти зв’язки між ними. Вони повинні розуміти, яким чином події, що відбулися (і відбуваються) на місцевому і національному рівні, спричинені тим, що відбувається на регіональному і глобальному рівні і також мають на це вплив. Все це підводить мене до наступного поняття, пов’язаного з глобалізацією, а саме поняття "взаємозалежності": взаємозв’язків і взаємовпливу у сферах у міжнародних відносин, світової торгівлі і комерції.

Тому, якщо учні і студенти повинні вміти ефективно досліджувати і розуміти такі процеси як глобалізація і взаємозалежність в сучасному та історичному контексті, то потрібно змінити структуру курсів з історії і методи викладання. Зокрема, це вимагає наступних змін:- більше порівняльної історії;

-  викладання історії, при якому вчитель може використовувати результати досліджень, зроблених у різних допоміжних історичних дисциплінах – економічній історії, соціальній історії, історії культури, історії навколишнього середовища та інтелектуальній історії;

-  викладання історії, при якому учням чи студентам подається багато різноманітних перспектив, щоб показати їм, що ті самі процеси і тенденції (напр., світова торгівля, допомога країнам, що розвиваються, захист навколишнього середовища, більша політична інтеграція в межах Європи, і т.д.).

Хоч глобалізація і, меншою мірою взаємозалежність, вносять в життя все більше єдності та інтеграції, у деяких аспектах нашого життя останніми роками ми спостерігаємо зростання політичної різноманітності, плюралізму, навіть політичної фрагментації – і ці процеси поставлять нові проблеми перед істориками і викладачами історії у ХХІ столітті.

Ці останні політичні тенденції і напрямки є не лише результатом звільнення з-під влади супер-держав і наступного відновлення суверенітету у багатьох країнах. Вони також є наслідком зростаючих вимог національних, культурних та мовних меншин шодо надання їм більшої політичної автономії і права на самовизначення. У Великій Британії шотландці, валлійці та північні ірландці останнім часом мають змогу більше контролювати політичні питання, що стосуються їх території. У всіх цих трьох національних угрупованнях

зростає зацікавлення культурою і мовою – шотландською, ірландською і валлійською – такі процеси звичайно передують створенню націй-держав.  Те саме можна сказати про бретонців і басків та інші меншини в Європі. Всі вони із заздрістю спостерігають за успішним відродженням каталанців і галісійців та інших лінгвістичних груп в Іспанії і також хотіли б досягти подібного рівня автономії і політичного визнання.

Тепер, коли ідея Європи регіонів виникла, вона не скоро зникне. Вона обов’язково матиме вплив на те, як будуть викладати, досліджувати і писати про політичну історію Європи та історію її культури. Період політичної та економічної трансформації, який відбувався в Центральній та Східній Європі у 1990-х роках, перш за все означав, що знову зросло зацікавлення такими питаннями, як "Хто ми?", "Звідки ми походимо?" і "Яка наша історія?" Тому нічого дивного, що намагання знайти відповіді на ці запитання спричинили підвищення інтересу до історії.

Одночасно в кінці ХХ століття спостерігалося послаблення багатьох традиційних суспільних інститутів, що формували ідентичність людини: сім'ї, громади, релігії. В результаті цього історією щоденного життя будуть цікавитися не лише соціологи і соціальні антропологи. Історія повсякденності має всі шанси стати однією з найбільш динамічних за розвитком галузей історичного дослідження і в свою чергу пошириться на всі рівні історичної освіти. Ми вже бачимо перші ознаки цього.

12. Заповніть за Главою 1. Книги «Розвиток шкільного суспільствознавства в Україні та підготовка вчителів до його викладання (ретроспективний аналіз): Навчально-методичний посібник / А.М.Старєва. – Миколаїв: ОІППО, 2011» таблицю