
- •Передмова
- •Частина перша. Організація як об'єкт управління Розділ 1. Поняття і класифікація організацій
- •1.1. Сутність організації. Формальні й неформальні організації
- •1.2. Види організацій
- •1.3. Характеристики організацій
- •1.4. Внутрішні складові організації та їх взаємозв'язок
- •1.5. Організація й зовнішнє середовище
- •1.6. Моделі організацій як об'єктів управління
- •1.7. Організація як система
- •1.8. Виробничий профіль (місія) організації
- •Розділ 2. Структура управління організацією
- •2.1. Завдання проектування організацій. Принципи побудови організаційної структури
- •2.2. Формування підрозділів організаційної структури
- •2.3. Централізація і децентралізація побудови організаційної структури. Визначення обов'язків і повноважень
- •2.4. Чинники, що впливають на побудову організаційних структур
- •2.5. Види й типи організаційних структур та умови їх ефективного застосування
- •2.6. Принципи створення ефективної організації
- •2.7. Стратегія організаційних змін
- •Розділ 3. Процес і методи управління організацією
- •3.1. Поняття процесу управління
- •3.2. Управлінське рішення як концентроване вираження процесу управління
- •3.3. Технологія прийняття управлінських рішень
- •3.4. Методи управління організацією
- •3.5. Методи прийняття управлінських рішень
- •Частина друга. Система менеджменту організацій Розділ 4. Загальна концепція
- •Розділ 5. Стратегічний менеджмент в системі організації
- •5.1. Роль та місце стратегічного менеджменту в організації
- •5.2. Об'єкти стратегічного управління
- •5.3. Стратегія організації. Процес планування стратегії
- •5.4. Формування стратегії конкурентоспроможності організації
- •5.5. Аналіз стратегічних альтернатив і вибір стратегії організації
- •5.6. Управління реалізацією стратегії
- •Розділ 6. Маркетинг-менеджмент
- •6.1. Роль маркетингу в управлінні організацією
- •6.2. Організаційні принципи управління маркетингом
- •6.3. Управління за цілями в системі маркетинг-менеджменту
- •6.4. Інформаційне забезпечення маркетингу
- •6.5. Організація маркетингу
- •6.6. Контроль маркетингу
- •6.7. Система інтегрованого маркетингу
- •Розділ 7. Інноваційний менеджмент
- •7.1. Завдання інноваційного менеджменту в системі управління організацією
- •7.2. Характеристика інноваційних процесів
- •7.3. Нововведення та їх класифікація
- •7.4. Інноваційні стратегії
- •7.5. Інноваційний потенціал як основа вибору інноваційної стратегії
- •7.6. Управління інноваційними процесами в організації
- •7.7. Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування
- •Розділ 8. Кадровий менеджмент
- •8.1. Управління персоналом як чинник ефективного менеджменту
- •8.2. Кадрова політика підприємства
- •8.3. Кадрове планування в організації
- •8.4. Управління набором і добором персоналу
- •8.5. Орієнтація та адаптація персоналу
- •8.6. Оцінка діяльності персоналу
- •8.7. Управління діловою кар'єрою персоналу
- •8.8.Управління вивільненням персоналу
- •Розділ 9. Фінансовий менеджмент
- •9.1. Роль фінансового менеджменту в системі управління організації
- •9.2. Методологічні засади фінансового менеджменту
- •9.3 З історії розвитку фінансового менеджменту
- •9.4. Визначення бізнесу як керованої фінансової системи
- •9.5. Фінансова стратегія та фінансова політика
- •9.6. Фінансовий менеджмент як система управління
- •9.7. Організаційна структура фінансового менеджменту
- •9.8. Функції фінансового менеджера
- •Розділ 10. Операційний менеджмент
- •10.1. Складові операційного менеджменту
- •10.2. Оперативне управління виробництвом
- •10.3. Управління товарними ресурсами
- •10.4. Управління продуктивністю
- •10.5. Управління якістю і конкурентоспроможністю продукції
- •10.6. Управління трудовими ресурсами
- •Розділ 11. Екологічний менеджмент
- •11.1. Сучасна екологічна ситуація в Україні
- •11.2. Суть екологічного менеджменту
- •11.3. Стандарти й міжнародні рекомендації в галузі систем екологічного менеджменту Британський стандарт у галузі систем екологічного менеджменту bs 7750.
- •Серія міжнародних стандартів системи екологічного менеджменту iso 14000.
- •11.4. Роль екологічного менеджменту у формуванні конкурентоспроможності
- •11.5. Шляхи формування екологічного менеджменту в Україні
- •11.6. Впровадження системи екологічного менеджменту на підприємстві
- •11.7. Екологічна паспортизація підприємств
- •11.8. Концепція екоефективності
- •Розділ 12. Контролінг як система управління прибутком організації
- •12.1. Концепція контролінгу
- •12.2. Види контролінгу
- •12.3. Організаційна структура контролінгу
- •12.4. Проблеми впровадження системи контролінгу
- •Розділ 13. Інформаційне забезпечення системи менеджменту ! організацій
- •13.1. Управлінська інформація
- •13.2. Технологія інформаційної діяльності
- •13.3. Внутрішньофірмова інформаційна система
- •13.4. Роль інформаційних технологій в управлінні підприємством
- •13.5. Роль інформаційного забезпечення системи управління виробництвом
- •13.6. Інформаційний менеджмент організації
- •13.7. Корпоративні інформаційні системи
- •13.8. Міжнародна комп'ютерна мережа Інтернет
- •13.9. Інформаційне і програмне забезпечення функціонування системи стратегічного менеджменту "адіс"
- •Розділ 14. Результативність і ефективність менеджменту
- •14.1. Результативність як об'єкт управління
- •14.2. Управління за результатами: фінський досвід
- •14.3. Підходи до оцінювання ефективності менеджменту
- •Частина третя. Менеджер як професійний керівник організації Розділ 15. Вимоги до професійної компетентності менеджера
- •15.1. Зміст і характер праці менеджера
- •15.2. Вимоги до професійної компетентності менеджера
- •15.3. Психологічні якості менеджера як особистості
- •15.4. Вимоги до менеджерів різних рівнів управління
- •15.5. Статус керівника організації, його влада та сила
- •Розділ 16. Модель менеджера
- •16.1. Складові моделі менеджера
- •16.2. Знання та вміння менеджера
- •16.3. Особистий потенціал менеджера
- •16.4. Збереження трудового потенціалу менеджера
- •16.5. Етичні норми менеджера
16.2. Знання та вміння менеджера
Формування трудового потенціалу менеджера — складний, довготривалий, але індивідуальний процес, бо кожна людина проходить неповторно самобутній шлях пізнання й досвіду. Це формування відбувається:
• в рамках професійної діяльності;
• в контексті взаємовідносин у суспільстві й результативності праці;
• в соціальній поведінці поза організацією.
Діяльність можна розглядати як систему дій (матеріального та ідеального порядку) суб'єкта, спрямованих на досягнення визначених цілей. Слід наголосити на виховному чинникові розвитку трудового потенціалу, де критерієм виступає рівень сумління, організованості й відповідальності, який деколи неможливо виміряти, зафіксувати і врахувати до виникнення відповідних реальних ситуацій, в яких він проявляється, а також соціальну сферу, де, як правило, вирізняють макро- і мікрорівні, а також систему ціннісних орієнтацій.
Відбуваються стрімкі зміни в житті суспільства, трудових відносинах, при цьому нерідко орієнтири втрачаються. Враховуючи це, необхідно виходити з переконання, що слід не лише формувати потенціал керівника, а й розширяти діапазон і час його використання. Професійне зростання відбувається в процесі життя, але за допомогою особливих методів, які дають змогу навчатися, робити висновки, адаптуватися, тобто розвивати особисті якості, потенційні можливості так, щоб вони відповідали новим вимогам. Людина розвивається не тільки в результаті того, що прагне набути нові знання й навички за допомогою освіти і професійної підготовки, навчання, а й значною мірою тому, що в людини як у особистості з'являється більше впевненості в собі, розуміння сутності своєї діяльності, місця й ролі в житті, після того як вона спостерігала й аналізувала життя інших, усвідомила все це і критично оцінила те, що відбулося, знайшла шляхи зростання.
Професіоналізм — це головне для керівника, важливі також набута освіта й постійне поповнення знань, життєвий досвід, прагнення до нововведень, здоровий глузд на науковому грунті. Ефективному використанню трудового потенціалу менеджера сприяють такі чинники:
• вміння організувати роботу колективу;
• виховання в собі таких індивідуально-психологічних якостей, які дали б змогу взаємодіяти з рольовою структурою й наказами (обов'язками), а також враховувати соціальні і психофізіологічні особливості інших;
• об'єктивна оцінка діяльності підлеглих, уміння помічати кращі риси, підтримувати й розвивати їх, усувати недоліки;
• здатність розбиратися в людях, розуміти складність кожного характеру, використовувати здібності людей на користь колективу, організації;
• підвищення ефективності діяльності, зокрема і своєї власної;
• створення умов для найкращого соціально-психологічного клімату;
• вміння орієнтуватися за складних обставин;
• піклування про колектив і кожного співробітника.
Вимір трудового потенціалу менеджера й розробка напрямів розвитку в кожному окремому випадку мають специфічний відтінок, який випливає зі статуту організації, завдань, цілей, методів соціального управління колективом.
Важливою умовою відтворення трудового потенціалу менеджера є його авторитет, а не влада, тобто наявність носія авторитету з таким особистим статусом у колективі, який дає змогу впливати на поведінку інших. Реальна влада керівника й можливість реалізації потенціалу базується на його повноваженнях і особистому авторитеті. Приступаючи до виконання обов'язків, менеджер може не мати великого авторитету в колективі. Але під час роботи як один із результатів і як соціально-психологічний показник ефективності формується авторитет керівника. У процесі його зростання з'являється можливість розширеного відтворення трудового потенціалу, який стає дійовим чинником ефективності керівництва, інструментом управління поряд із офіційними повноваженнями.
Крім авторитету менеджера, слід формувати інші складові власного потенціалу, які залежать як від нього самого, так і від організації. Інтелектуальний потенціал, що характеризується знаннями, які накопичені у ВНЗ і можуть знайти використання в процесі діяльності.
Інформаційний потенціал характеризується діяльністю, пов'язаною з підготовкою інформації для управління суспільними процесами. Його потужність залежить від ступеня соціальної важливості інформації, рівня управління й керівництва.
Організаційний потенціал характеризується здатностями нарощувати корисний ефект унаслідок постійного рівня організованості (стабільності), забезпечення динамічного і пропорційного розвитку структурних елементів на основі пізнання дій законів суспільства і природи, їхньої взаємодії.
Організаційно-управлінський потенціал — це сукупність здібностей, що стосуються управління організаційними структурами за допомогою управлінських методів і техніки управління.
Кваліфікаційний потенціал характеризує можливості керівника або посади, означає його кваліфікацію та підготовленість до діяльності.
Трудовий потенціал суб'єкта діяльності проявляється в самій її доцільності. Тому між трудовим потенціалом суб'єкта і його діяльністю спостерігається певна залежність. Діяльність можна оцінити тільки за результатами. Але це буде оцінка минулої праці, а потрібно шукати критерії оцінки майбутньої діяльності.
Структуру трудового потенціалу менеджера (рис. 82) формують зовнішні чинники, а його ефективність оцінюється з доцільністю діяльності керівника, про яку свідчить стан організації. Засоби та предмети праці є факторами діяльності. Це означає, що суб'єкти праці, відокремлені від засобів діяльності (праці) і являються тільки чинниками можливостей. Для здійснення дій вони — засоби і суб'єкти — мають об'єднатися.
Трудовий потенціал менеджера правильно характеризує успішність майбутньої діяльності за фіксованих зовнішніх умов, постійної дії чинників. Тобто, формуючи трудовий потенціал менеджера, слід прагнути до умовної сукупності вмінь, навичок, звичок, обдарованості, здібностей, особистих рис, які зумовлюють успіх діяльності.
Рис. 82 Структура трудового потенціалу менеджера
Але слід зауважити, що рівень трудового потенціалу менеджера, який зумовлює доцільність діяльності не тільки керівника, а й усієї організації, можна не лише розвинути, але і втратити. Тому необхідно звертати увагу на збереження трудового потенціалу менеджера.