12.2. Види контролінгу

Контролінг як система охоплює два основних аспекти: стратегічний та оперативний. Отож слід розрізняти стратегічний і оперативний контролінг.

Стратегічний контролінг — система, яка спрямована на забезпечення виживання та "відслідковування" руху підприємства до наміченої стратегічної мети розвитку.

Основні завдання стратегічного контролінгу:

• участь у встановленні кількісних та якісних цілей підприємства;

• відповідальність за стратегічне планування;

• розробка альтернативних стратегій;

• визначення критичних зовнішніх і внутрішніх умов, шо лежать в основі стратегічних планів;

• визначення основних контрольних показників відповідно до встановлених стратегічних цілей;

• порівняння планових і фактичних значень контрольних показників з метою виявлення причин, винуватців та наслідків даних відхилень;

• аналіз економічної ефективності.

Оперативний контролінг спрямований на створення системи управління досягненням поточних цілей підприємства, а також прийняття своєчасних рішень для оптимізації співвідношення "затрати—витрати".

Завдання оперативного контролінгу:

• поточне та оперативне планування;

• визначення вузьких і пошук слабких місць у тактичному управлінні;

• порівняння планових і фактичних показників контрольних результатів задля виявлення причин, винуватців та наслідків відхилень;

• аналіз впливу відхилень на виконання поточних планів;

• мотивація і створення систем інформації для прийняття поточних управлінських рішень.

12.3. Організаційна структура контролінгу

Для ефективної роботи й чіткого визначення відповідальності контролерів на підприємстві створюється спеціальний структурний підрозділ — служба контролінгу. Оскільки основна функція контролінгу на підприємстві — аналіз та управління витратами і прибутком, служба контролінгу повинна мати можливість отримувати всю необхідну інформацію й створювати на її основі рекомендацій для прийняття рішень.

Інформація, яку готує служба контролінгу, призначена для вищого керівництва (генерального директора, заступника директора з економіки, фінансового директора, комерційного директора), й доцільно підпорядковувати службу контролінгу безпосередньо заступникові директора з економіки.

Завдання служби контролінгу:

• створення системи збору оперативної інформації;

• підготовка аналітичних звітів про витрати для керівників;

• аналіз документообігу;

• взаємовідносини з керівниками всіх рівнів;

• допомога в постановці завдання автоматизації фінансово-господарської діяльності;

• методичні вказівки з економічного аналізу та оцінки інвестиційних проектів тощо.

У службі контролінгу, яка налічує 3—4 співробітників (контролерів), у кожного є свої посадові обов'язки. Досвід впровадження контролінгу на великих промислових підприємствах свідчить, що оптимальним є такий склад служби контролінгу:

• начальник служби контролінгу — найкваліфікованіший спеціаліст з достатнім досвідом роботи на підприємстві, який знає його "зсередини";

• контролер — куратор цехів — кваліфікований фахівець, що знає організацію роботи і проблеми всіх цехів підприємства, розуміє сутність роботи й технологічні аспекти кожного цеху;

• контролер — спеціаліст з управлінського обліку — фахівець" здатний до аналітичного мислення, який володіє теорією та інструментарієм контролінгу.

Зазвичай контролер — це фахівець, який володіє необхідними знаннями у сфері бухгалтерського обліку, аналізу, фінансів, планування та управління; знає сучасні методи обліку витрат за допомогою зіставлення нормативних і фактичних витрат, облік капітальних вкладень і методи оцінки ефективності; має навички з організації виробничих процесів, використання програмного забезпечення і обов'язково вміє створювати та впроваджувати оперативні і стратегічні методи планування, оперативного і стратегічного контролінгу.

Оскільки важливим аспектом роботи керівника будь-якого рівня є прийняття управлінських рішень, тому провідним завданням системи контролінгу на підприємстві має бути підтримка процесу прийняття управлінських рішень. Основними вимогами до контролінгу як системи підтримки прийняття рішень є:

• орієнтація на стандартизацію, уніфікацію висхідної документації та критеріїв прийняття рішень, розробку єдиних процедур, чітко спланованих дій (в подібних ситуаціях);

• творчий характер; система інформації, що надається ним, а також самі критерії прийняття таких рішень передусім орієнтуються на специфіку конкретної ситуації;

• за умов ризику контролінг має оцінювати не лише ефект від кожного можливого варіанта дій, але й вірогідність отримання цього ефекту, тому має використовувати апарат теорії ймовірності й математичної статистики.