Література

1. Колодяжная Т.П. Управление современным дошкольным образовательным учреждением. – Ростов – Н/Д: Учитель, 2002. – 128 с.

2. Конаржевский Ю.А. Функция педагогического анализа и ее роль в процессе управления школой. – Магнитогорск, 1976. – 52 с.

3. Крижко В.В. Теорія та практика менеджменту в освіті. – Запоріжжя: Просвіта, 2003. – 272 с.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. – К., 2001. – 608 с.

5. Организация деятельности дошкольного образовательного учреждения / Авт.-сост. А.А.Федорова. – М.: Астрель, 2003. – 189 с.

6. Поздняк Л. Заведующий в системе управления // Дошкольное воспитание. – 1993. – №1. – С. 12-16.

7. Троян А.Н. Функция педагогического анализа в управлении работой дошкольного учреждения: Дис. …канд. пед. наук. – М., 1984. – 173 с.

УДК 373.21:78.071

О.М.Зиль,

аспірантка

(Білоруський державний педагогічний

університет ім. М.Танка)

Формування передумов естетичного інтересу у старших дошкільників у процесі музичної діяльності

Музична освіта є найважливішою складовою загальної багаторівневої системи національної освіти. Першим її ступенем є дошкільна музична освіта. Одним із чинників успішного здійснення музично-освітньої діяльності є формування в дошкільників внутрішньої мотивації навчання, що виявляється у створенні в них передумов естетичного інтересу, а це, у свою чергу, є однією з цілей музичної освіти. У філософських, естетичних і педагогічних дослідженнях поняття “естетичний інтерес” уживається досить рідко, інколи як синонім категорії “естетична потреба” чи як вказівка на практичну форму цієї категорії.

Для встановлення статусу естетичного інтересу логічно підійти до нього як до одного з різновидів інтересів. Особливою властивістю всіх духовних інтересів є вибіркова спрямованість особистості на ті чи інші предмети або явища дійсності, прагнення індивіда займатися діяльністю, що приносить задоволення, забезпечення продуктивності діяльності, об’єктно-суб’єктна природа інтересу; за психологічною структурою це об’єднання інтелектуальних, емоційних і вольових якостей. Інтерес – це “прагнення до пізнання об’єкта, явища, до оволодіння певним видом діяльності”. О.Котикова визначає естетичний інтерес як “форму пізнавальної потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення художньої діяльності й первинну готовність до неї” (О.Котикова, В.Кухаронак). У естетичному інтересі поєднуються елементи почуття, смаку, ідеалу, що й додають пізнавальної потреби до її змісту. Особливо підкреслимо, що естетичний інтерес як усвідомлена потреба в сприйнятті та створенні краси чи орієнтація на певні способи її задоволення припускає високий рівень духовного розвитку й формується в більш зрілому віці. Формування в дитини-дошкільника передумов розвитку естетичного інтересу ґрунтується на його потребі в зовнішніх проявах. Саме він є індикатором цінності об’єкта для дитини та стимулом до діяльності в системі зв’язків із навколишнім світом. Природа естетичного інтересу старшого дошкільника складається з його емоційної чутливості до явищ художнього світу та взаємодії з довкіллям у буттєвих ситуаціях, а успішність формування естетичного інтересу прямо залежить від формування ставлення до естетичного як цінності вже на ранніх стадіях особистісного розвитку.

Розуміння естетичного як об’єктивної цінності можливе тільки людиною з певним духовним досвідом, формування якого необхідно й можливо починати на ранніх етапах розвитку особистості. Досліджуючи філософську сутність естетичного, В.Мартинов виділяє шість типів світовідчуттів на шляху пізнання прекрасного, які не співвідносяться із різними віковими характеристиками, але в яких чітко простежується онтогенетична лінія, що відбиває взаємозв’язок ієрархічних рівнів функціонування естетичних реалій.

Переломлюючи філософські ідеї у сфері досліджень у галузі дошкільної педагогіки, ми обмежимося розглядом двох початкових рівнів світовідчуття, чи як логічніше було б їх називати в контексті педагогічного дослідження, двох початкових рівнів сприйняття й перетворення дійсності. Сензитивний чи сенсорний рівень відображає момент безпосереднього переживання гармонії форм, звукосполучень, колірних гам, що затверджують прагнення до прикрашання, декоративного оформлення предметів, усвідомлення значущості позитивних відчуттів.

На емотивному рівні відбувається поглиблення емоційних зв’язків суб’єкта з гармонійними об’єктами, відбувається процес пізнання й культивування різних емоційних станів, що переживаються дитиною, усвідомлення нею естетичної цінності предметів і явищ навколишнього світу. На цьому рівні розвитку особистості дитини й починається процес кристалізації нової, більш досконалої порівняно з естетичною цікавістю, передумовою формування естетичного інтересу, особливого роду емоційної переваги дитини – естетичної допитливості. “... Акт здивування настає тоді, коли сприйняття вступає в конфлікт зі звичним досвідом”, – писав А.Ейнштейн, описуючи природу виникнення допитливості.

Таким чином, усвідомлення інтересу старшого дошкільника до естетичного об’єкта може коливатися від короткочасної реакції, викликаної новизною чи яскравістю вражень і майже ідентичної емоційному відгуку на притягальний для нього об’єкт чи явище, до усвідомленого прагнення прилучитися до прекрасного, пізнати й змоделювати його.

Формування передумов естетичного інтересу дошкільника прямо залежить від розвитку його здібностей, що неможливе без активної взаємодії дошкільника з навколишнім світом і задоволення його потреб у певному виді діяльності, зокрема музичної. На глибокий зв’язок здібностей особистості з її діяльністю вказував С.Рубінштейн. Говорячи про музичну здібність, він розглядав її не як певну виокремлену здатність (наприклад, музичний слух), а як більш загальну здатність розуміти, користуватися й створювати унікальну мову музики.

Основа розуміння взаємин і взаємовпливів здібностей та інтересів розкривається у фундаментальній праці Б.Теплова “Психологія музичних здібностей”, у якій як підструктурні елементи музичних здібностей виділяються здібності, обумовлені природою музики як виду мистецтва: ладове почуття, музично-ритмічне почуття й музично-слухові уявлення. Автор уводить поняття музикальності й поєднує ним спеціальні музичні здібності. Головна ознака музикальності дитини – здатність переживати музику як певний зміст. У контексті нашого дослідження ця теза є найбільш важливою, тому що формування в дитини естетичного інтересу в процесі музичної діяльності припускає уміння встановлювати деякі асоціативні зв’язки між предметами та явищами дійсності, їх музичних еталонів і таким чином переживати зміст музики, співвідносячи його з реальними образами, осягаючи при цьому їх естетичну сутність.

Поряд зі спеціальними здібностями, Н.Ветлугіна виділяє музично-естетичні здатності, чим підкреслюється естетичне ставлення не тільки до музики, що виявляється в здатності оцінювати в ній прекрасне й досконале, але й уміння чути красу та неповторність навколишнього світу.

Палітра нових естетичних образів обумовлена діяльністю уяви. Вона в дорослої людини ґрунтується на багатстві й розмаїтості життєвого досвіду. Уяві дитини дошкільного віку притаманні високий ступінь емоційності та яскравості, наявність невисокого критичного контролю з боку інтелекту. У зв’язку з мимовільністю психічних процесів уява дошкільника починає працювати під упливом емоцій.

Необхідною умовою успішності музичного виховання дітей є набуття ними досвіду в різних видах дитячої музичної діяльності: сприйнятті музики, вокалізаціях, музично-ритмічних рухах, грі на дитячих музичних інструментах, вивченні елементів нотної грамоти. Успішно засвоївши їх, дошкільник здобуває своєрідний естетичний ключ, що дозволяє йому глибше проникнути у світ краси, відчути гармонію навколишнього, прилучитися до прекрасного.

УДК 372.46:811

О.В.Бойко,

асистент

(Маріупольський державний

гуманітарний університет)