Література

1. Барахтян М.М. Формування у студентів професійних артистичних умінь як компонента педагогічної майстерності: Автореф. дис… канд. пед. наук. – К., 1993. – 20 с.

2. Загвязинский В.И. Педагогическое творчество учителя. – М.: Педагогика, 1987. – 160 с.

3. Харькин В.Н. Педагогическая импровизация: теория и методика. – М., 1992. – 164 с.

УДК 331.45(07)

Л.І.Кицкай,

кандидат технічних наук

(Тернопільський комерційний інститут)

Особливості методики формування у студентів техніко-економічних умінь і навичок під час викладання курсу “основи охорони праці”

Інтеграційні процеси в рамках Болонської конвенції у сфері вищої освіти України спрямовані на вдосконалення навчально-виховного процесу і, зокрема, на формування особистості, яка здатна до самостійної, творчої праці, активності й ініціативності, що забезпечать готовність майбутнього фахівця в галузі підприємництва та комерційної діяльності до роботи у сучасних ринкових відносинах. Однією з основних форм досягнення мети педагогічного процесу вищого економічного навчального закладу є практична діяльність студентів, ефективність якої зумовлена рівнем її організації.

Чинні способи організації індивідуальної роботи на практичних заняттях з курсу “Основи охорони праці” відбуваються без належного управління, контролю за кінцевим результатом діяльності студентів. Організація та управління самостійною роботою у вищій школі вимагає пошуків нових шляхів і методів підвищення її ефективності, створення умов для реалізації творчого потенціалу особистості в процесі проектування та розв’язування навчальних завдань.

Аналіз робіт [3, c.93; 4, с.75; 7, с.31], присвячених проблемі вдосконалення методики управління самостійною роботою студентів, показав, що застосування творчих завдань сприяє формуванню пізнавальних мотивів, інтересу до навчальної діяльності, розвитку техніко-економічних умінь і навичок самостійно й творчо працювати. У зв’язку з цим необхідно розглянути зміст й особливості методики їх формування під час вивчення курсу “Основи охорони праці”.

Основною формою активності особистості є свідома діяльність, яку психологи визначають як активну взаємодію людини з середовищем, в якому вона досягає свідомо поставленої мети, що виникає в результаті появи у неї певної потреби, а педагоги – як активну взаємодію з довкіллям, під час якої індивід виступає як суб’єкт, який цілеспрямовано впливає на об’єкт і тим самим задовольняє власні потреби [10, с.53]. Будь-яка діяльність, в тому числі навчальна і трудова, характеризується мотивами, стимулами та метою.

У навчальному процесі на практичних заняттях доцільно органічно поєднувати учіння та трудову діяльність. Учіння – “це система пізнавальних дій учня, спрямованих на вирішення навчально-виховних завдань” [13, с.109]. До структури трудової діяльності поряд з її метою, мотивами, стимулами входять орієнтувальні, виконавчі, коригувальні та кінцеві робочі дії, яким завжди передують розумові дії. У зв’язку з цим уміння проектування та розв’язування навчальних завдань мають базуватися на раніше сформованих теоретичних знаннях із організації охорони праці на підприємстві й управління нею, а також законодавчо-нормативній документації.

Закономірності процесу учіння реалізуються тільки при свідомо організованому навчанні, під час якого формуються знання, уміння та навички [1, с.361], зокрема: поняття можуть бути засвоєні тільки за умови раціонально організованої пізнавальної діяльності студентів на заняттях; міцність засвоєння знань залежить від систематичного організованого прямого та багаторазового повторення навчального матеріалу і його введення в систему раніше засвоєних знань; якість засвоєння знань залежить від індивідуальних здібностей студентів; навички формуються тільки за умови організації відтворення операцій і дій, які лежать в їх основі; інформація та способи діяльності стають уміннями залежно від ступеня опори на рівень знань, умінь, які досягнуті на момент вивчення нового матеріалу; використання викладачем навчальних різнорівневих, творчих і ситуаційних завдань формує готовність студента до застосування уже засвоєних знань. Ураховуючи закономірності навчального процесу, необхідно розглянути формування в студентів техніко-економічних умінь і навичок на практичних заняттях з курсу “Основи охорони праці”.

На основі аналізу літературних джерел можна відзначити, що автори робіт по-різному трактують поняття “уміння” й “навички”. Зокрема, одні вважають, що уміння виникають на основі вироблення системи навичок; інші, навпаки, – навички є системою умінь, а вміння є більш елементарними, ніж навички; треті розглядають навички як уміння, які вдосконалюються в результаті виконання практичних завдань і доведені до автоматизму.

Можна стверджувати, що “навички” та “уміння” – це складні психолого-педагогічні поняття, а ще більш складним є процес їх формування. Способи діяльності, які засвоюються студентами вищого навчального закладу, стають навичками та вміннями. Уміння – використання суб’єктом певних знань і навичок для вибору і здійснення прийомів дій відповідно до поставленої мети [13, с.121]. Навички – вміння працівника швидко і кваліфіковано виконувати певні види робіт у результаті свідомого та багаторазового повторення одних і тих самих рухів та операцій [6, с.503].

Уміння є творчими діями. Вони не можуть автоматизуватися, оскільки являють собою готовність людини до прийняття рішень і їх реалізації. Уміння включають у себе комплекс знань, прийомів, навичок і елементів чуттєвого та практичного досвіду. Відповідно до наукового поняття “уміння” означає володіння складною системою психічних і практичних дій, які необхідні для регулювання діяльності за допомогою знань і навичок, якими володіє суб’єкт і включає в себе [5, с.87]: знання основ дії (понять, законів, теорій); способів виконання дій, їх змісту та послідовності (правил, прийомів); призначення необхідного обладнання; практичний досвід виконання аналогічних дій, елементи творчого підходу (розв’язання проблем, знаходження раціональних способів виконання дій та ін.); комплексні дії, що формуються під час виконання індивідуальних творчих завдань.

Основним способом формування професіоналізму є метод цілеспрямованих завдань, проте сукупність навичок не дає можливості його оцінити. Формуванню вмінь передують комплекси навичок, тобто постійне об’єднання окремих навичок у різних співвідношеннях, оскільки на цій основі проходить якісна зміна діяльності студента.

Уміння та навички мають складну психологічну структуру, елементами якої є: уявлення, поняття, знання про способи діяльності, різні види навичок і їх поєднання, що відповідає певному виду діяльності. Особливого значення при формуванні вміння набуває усвідомлення мети та результату дій, а також уявлення про способи їх досягнення й поетапне їх формування [13, с.123].

У навчальному процесі під час вироблення у студентів умінь і навичок необхідно дотримуватися таких вимог: чітко формулювати мету навчальної діяльності; домагатися розуміння студентами змісту та послідовності дій при виконанні завдань; забезпечити здійснення самоконтролю якості дій з боку самих студентів; своєчасно виявляти та усувати помилки у процесі виконання індивідуальної роботи; об’єктивно оцінювати хід і результати діяльності студента.

Навички та вміння розв’язування завдань формуються у студентів завдяки високій майстерності викладача, його вміння керувати пізнавальною активністю студентів, правильно та раціонально організовувати їхню індивідуальну пошукову діяльність, а також долати інтелектуальні труднощі, підсумовувати виконання своєї навчальної праці.

Необхідно зазначити, що на основі педагогічного досвіду проведення занять із курсу “Основи охорони праці” комплексні дії умінь і навичок з охорони праці ефективно формуються завдяки застосуванню на практичних заняттях індивідуальних завдань проектного характеру, що являють собою розрахункові, графічні роботи, творчі проекти, ситуаційні задачі, які виконуються студентом або студентами самостійно безпосередньо на заняттях під керівництвом викладача або під час виконання індивідуального науково-дослідного завдання. Застосування такого типу завдань здійснюється з метою вдосконалення кредитно-модульної системи навчання та ефективного формування в студентів техніко-економічних знань та вмінь. З метою підвищення ефективності навчання індивідуальна робота має відповідати таким вимогам: чітко й конкретно поставити дидактичне завдання перед студентом; характер завдань і запитань для індивідуальної самостійної роботи та їх складність на різних етапах заняття повинні змінюватись; завдання мають бути доступними, посильними та водночас цікавими та проблемними; провести диференціювання індивідуальних завдань за рівнем складності; дотримання принципу систематичності та послідовності під час виконання завдань; застосування різноманітних творчих самостійних завдань; поєднання самостійної роботи студентів на заняттях і вдома.

Евристична робота студента можлива лише як результат організації аудиторного та самостійного навчання з обов’язковою присутністю в ній цілепокладання та його досягнень. Такий вид діяльності має бути індивідуалізованим з урахуванням рівня творчих можливостей студента, його навчальних здобутків, інтересів, активності, тому для оптимізації самостійної роботи студентів потрібні нові її форми, а для вдосконалення методики викладання дисциплін – сучасні педагогічні технології [2, с.245; 8, с.148].

Сьогодні в педагогічній науці й практиці є низка освітніх технологій, серед яких найбільш вирізняється “проектна технологія”. Одному з послідовників Дж.Дьюї В.Кілпатрику вдалося удосконалити систему роботи над проектами. Під проектом у той час розуміли цільовий акт діяльності, в основі якого лежить інтерес індивідуума. В.Кілпатрик представив таку класифікацію проектів [8, с.148]: 1) створюваний (продуктивний) проект, пов'язаний з трудовою діяльністю; 2) споживчий проект, направлений на розв'язання проблем життєзабезпечення; 3) проект розв'язання проблеми (науково-дослідницький проект); 4) дослідження впливу умов догляду за рослинами на врожайність, фізико-математичні проекти, технічні проекти, проекти розв'язання історичних або літературних проблем (як правило, поєднуються з дискусійними формами роботи); 5) проект-вправа (проекти навчання й тренування для оволодіння певними навичками). На підставі аналізу літератури робота над проектом включала усвідомлення виконавцем мети, оформлення задуму, розробку організаційного плану, роботу за планом, підбиття підсумків у вигляді письмового звіту.

Робота над проектом – практична діяльність особистісно орієнтованого навчання в процесі конкретної праці студента, на основі його вільного вибору з урахуванням його інтересів, яка має такий вигляд: “Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де я можу ці знання застосувати” [8, с.149]. Основною метою навчального проектування є створення викладачем оптимальних умов під час освітнього процесу, за яких його результатом є індивідуальний досвід проектної діяльності студента. Навчальне проектування в навчальному процесі орієнтоване на самостійну діяльність студентів – індивідуальну, парну або групову, яку вони виконують впродовж практичного заняття. Проектування передбачає розв’язання студентом або групою студентів певної проблеми (ситуації), яка передбачає використання різноманітних методів, засобів навчання, а також інтегрування знань, умінь з техніки, економіки, основ підприємницької і комерційної діяльності та менеджменту. Під час виконання проекту викладачем і студентом можуть бути використані дослідницькі, пошукові, творчі, математичні за своєю суттю методи, прийоми, засоби. Таке навчання розвивається у продуктивній діяльності, воно розширює сферу суб'єктивності в процесі самовизначення, творчості та конкретної участі.

Результати педагогічного експерименту свідчать, що під час застосування проектної технології на практичних заняттях із курсу “Основи охорони праці” вирішується ціла низка дидактичних, розвивальних і виховних завдань, зокрема, формуються техніко-економічні знання студентів, розвивається їх мислення, пізнавальні навички, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі. Отже, суть проектної технології – стимулювати інтерес студентів до вирішення певних проблем (ситуацій), що передбачають володіння певною системою знань, умінь і навичок. Через такий вид діяльності удосконалюється фаховий професіоналізм підприємців і комерсантів.

Проектна технологія ставить низку вимог до її організації в навчальному процесі, зокрема [8, с.152]: 1) наявність значущої у дослідницькому, творчому плані проблеми (завдання), що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання (пошук і аналіз державних стандартів, нормативів щодо планування та організації території, будівель і приміщень підприємства); 2) теоретична й практична значущість передбачуваних результатів (усвідомлення важливості розробленого техніко-економічного проектування підприємства на сучасному ринку; визначення чинників, які враховуються при розміщенні підприємства та плануванні його території); 3) самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність студентів; 4) структурування змістової частини проекту (з указуванням поетапних результатів); 5) використання дослідницьких, пошукових, математичних методів: визначення проблеми досліджуваних завдань, висунення гіпотези їх розв'язання, вибір методів дослідження, оформлення кінцевих результатів, аналіз отриманих даних, підбиття підсумків, коригування, висновки.

Підставою для вибору тематики проекту з курсу “Основи охорони праці” є виконання запланованої практичної роботи з урахуванням професійного спрямування, інтересів і здібностей студентів. Результати проекту мають бути відповідно оформленими – схеми, розрахунки, звіт. Моніторинг їх результатів повинен здійснюватися для того, щоб підвищити ефективність його виконання, усунути труднощі, внести необхідну корекцію.

Розрізняють різні типи проектів у навчально-виховному процесі (рис.1), які повністю підпорядковані логіці дослідження та мають відповідну структуру залежно від їх призначення [8, с.152].

Рис. 1. Типи проектів залежно від структури та мети їх наукового дослідження

В умовах трансформації ринку в Україні особлива увага приділяється різним видам планування підприємств. Оскільки воно ґрунтується на основі дослідження та аналізу ринку, а також тенденцій і закономірностей розвитку об’єкта планування. У зв’язку з цим для вдосконалення фахової підготовки студентів у галузі економіки та комерційної діяльності необхідно знати як основні принципи планування й організації, так і техніко-економічне обґрунтування проекту майбутнього підприємства, зокрема генерального плану.

Ш ляхом упровадження на практичних заняттях із дисципліни “Основи охорони праці” виконання практико-орієнтованого проекту генерального плану підприємства можна досягти економічної ефективності навчального процесу. Під час виконання студентами таких завдань необхідно врахувати економічні методи прогнозування та планування діяльності підприємств в умовах ринку. Розробка проекту генплану пов’язана з тим, що він є одним із компонентів планування діяльності підприємства в умовах ринку (рис.2) [9, с.123; 12, с.128].

Р ис.2. Методика планування діяльності підприємства в умовах ринку

При започаткуванні та впровадженні будь-якого бізнесу важливим документом є генеральний план підприємства, під яким розуміють проект розташування на території підприємства будівель, споруд, інженерних комунікацій, санітарно-захисних зон, майданчиків для відпочинку та занять спортом, пішохідних доріжок, автомобільних шляхів та залізничних доріг [11, с.15]. Основою для розробки генерального плану підприємства є передбачені до впровадження технологічні процеси, устаткування та функціональні зв’язки між об’єктами. Проектування генплану підприємства, його будівель і приміщень проводиться відповідно до Закону України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, нормативів, державних стандартів, СніП, пожежної безпеки та інших нормативних актів.

У вищому навчальному закладі фахівці в галузі економіки, підприємництва, комерційної діяльності повинні узагальнити всі набуті економічні, технічні знання, уміння й навички та застосувати їх на практичних заняттях з курсу “Основи охорони праці” для складання практико-орієнтованого проекту генерального плану підприємства з метою підвищення фахового рівня за напрямом 0501 “Економіка і підприємництво”. У роботі пропонується орієнтовна структура проекту генерального плану підприємства, яка представлена на рис.3.

Р ис.3. Орієнтовна структура практико-орієнтованого проекту генерального плану підприємства

Основними положеннями щодо розробки генерального плану промислового підприємства є [11, с.18]: 1) генплан підприємства має розроблятися на основі найбільш раціональної організації виробничого процесу та з урахуванням “троянди вітрів” і рельєфу місцевості; 2) планування та забудову території підприємства необхідно узгоджувати з проектами планування житлових масивів, що знаходяться поруч, і сусідніх підприємств, а також найближчими магістралями, залізничними, автомобільними та водними шляхами; 3) будівлі та споруди виробничих цехів і складських приміщень повинні розміщуватись за ходом технологічного процесу, що дозволяє одержати постійний загальний напрямок вантажоперевезень; 4) будівлі з адміністративними та допоміжними приміщеннями необхідно розміщувати якомога ближче до виробничих корпусів (цехів); 5) будівлі, що є однорідними за виробничим характером і санітарно-гігієнічними та протипожежними умовами, необхідно зосереджувати окремими групами, розділивши територію підприємства на зони, проте не порушуючи при цьому технологічної схеми їх розміщення; 6) необхідно, щоб взаємне розташування будівель і розриви між ними не порушували діючих вимог; при цьому розриви між будівлями мають бути мінімальними, враховуючи також умови розташування інженерних мереж, транспортних шляхів і тротуарів; 7) будівлі, споруди розташовувати відносно до сторін світу та напряму пануючих вітрів таким чином, щоб були забезпечені найсприятливіші умови для їх природного освітлення та провітрювання; 8) будівлі та виробничі корпуси, що виділяють шкідливі речовини, розташовують з підвітряної сторони відносно інших будівель і жилих районів; 9) якнайкраще використовувати місцеві шляхи сполучення – залізничні, автомобільні, водні; 10) необхідно забезпечити найменший шлях руху сировини, матеріалів, напівфабрикатів і товарів територією підприємства, що гарантує найменші витрати на внутрішньозаводський транспорт; 11) на території підприємства улаштовувати автомобільні дороги та тротуари з рівним і безпиловим покриттям; 12) необхідно керуватись основним принципом: найкоротший прямолінійний шлях руху матеріалів та напівфабрикатів без зворотних і зустрічних потоків; правильність і простота контурів будівель та споруд; послідовність технологічної схеми виробничого процесу.

Упровадження до навчального процесу (за кредитно-модульною системою) виконання індивідуальних практико-орієнтованих проектів із дисципліни “Основи охорони праці” підвищує його ефективність: студенти працюють самостійно, ініціативно, творчо; викладач на заняттях повинен використовувати результати останніх наукових досягнень даної галузі та має змогу працювати на практичному занятті з кожним студентом; результати проектування генерального плану підприємства належать не тільки до окремого “модуля”, але є одним із компонентів залікового модуля.

Отже, використання проектної технології на практичних заняттях з курсу “Основи охорони праці” розвиває в студентів творче мислення, уяву, підвищує їх активність і зацікавленість; формує в майбутніх фахівців техніко-економічні вміння, навички й здатності приймати самостійні рішення щодо питань охорони праці в ситуаціях економічної доцільності випуску нової продукції та формулювати аргументовані докази щодо захисту прийнятих об’єктивних рішень і їх реалізації майбутніми підприємцями та особами, які займаються комерційною діяльністю в умовах ринкових відносин. Запропонована методика проведення практичних занять сприяє не тільки формуванню в студентів техніко-економічних понять, умінь і навичок. Раціонально організований навчальний процес їх засвоєння відповідає низці дидактичних, психолого-методичних і навчально-організаційних вимог.

З позицій Болонської конвенції та з метою вдосконалення навчально-виховного процесу підготовки фахівців виникає потреба в подальшому дослідженні застосування інтерактивних форм і методів у вищій школі.