«Культура україни в іі-й пол. Хіх ст.»
Освіта
П
ромисловий
переворот збільшення попиту на
освічених людей засіб асиміляції
національна інтелігенція намагалася
протидіяти.
Початкова освіта:
1-на школа на 10 тис. людей;
1 учень на 150 осіб.
Після реформи 1861 р. – кількість шкіл зросла.
1 864, 1871 р. – положення про передачу шкіл земствам (+)
краще фінансувалися;
« не помічали» викладання укр. мовою.
А
ле
лише 13% вміли читати; із-за викладання
рос. мовою діти не хотіли вчитися
заганяли в школи за допомогою поліції.
Викладали Закон Божий замість хімії, фізики, природи і т.д.
С истема позашкільної освіти – освіта для дорослих:
недільні школи;
вечірні школи;
повторні ( для тих, хто не ходив в них з дитинства).
Н а Зах. Укр. землях: 1896 р. – шкільна реформа
О бов’язкове початкове навчання для дітей віком від 6 до 14 років.
З відання церкви – школи під державну опіку.
Закон від 1895 р:
н
ижчі
(сільські) школи
(1-3 роки);вищі (міські) школи (4-6 років)
брак шкіл, нестача коштів – 67% неписьменні;
некваліфіковані вчителі: І.Франко «Грицева шкільна наука»;
викладання укр. мовою.
«Просвіти»:
добивалися заснування укр. шкіл;
видавали власним коштом підручники.
1881 р. – шкільні справи від «Просвіт» перейшли до «Руського педагогічного товариства» - з активних учасників «Просвіт».
Середня освіта:
К ласичні гімназії
н авчання – 8 класів
г уманітарний напрямок:
латинська та грецькі мови;
лише після них вступали до університету;
навчання рос. мовою.
Реальні училища:
природничо-математичні предмети;
6
років навчання + додатковий 7-й якщо
хочеш вступити до ВУЗу.
1 887 р. – «Циркуляр про кухарчиних дітей»
Заборона приймати дітей бідноти.
1 870 р. – відкриті перші жіночі гімназії
8 років навчання, можна вступати до ВУЗу.
Жіночі
прогімназії
4 р. навчання.
Недоліки: гімназій не вистачало; висока оплата.
Заклади закритого типу:
інститути шляхетних дівчат;
кадетські корпуси;
п риватні пансіонати.
лише для дітей дворян .
На Зах. Укр.
польська мова викладання;
гімназії лише у Львові та Перемишлі.
Григорій Галаган на свої кошти відкрив:
гімназію в Прилуках;
колегію Павла Галагана в Києві;
народні школи.
Вища освіта:
Новоросійський університет – 1865 р. - Одеса
Жіночі курси – 1878 р. – Київ
Історико-філологічний інститут – 1875 – Ніжин
Технологічний інститут – 1885 р. – Харків
Політехнічний інститут – 1898 р. – Київ
Вище гірниче училище – 1899 р. – Катеринослав
Ветеринарний інститут – 1873 – Харків
На Зах. Укр. землях:
Кафедра історії України – 1894 р. – Львівський університет
Чернівецький університет – 1877 р.
Політехнічний інститут – 1877 р. – Львів
Академія ветеринарної медицини – 1897 р. – Львів.
Недоліки: щоб сформувати міцну опору своєї влади навчання велося «мовою господарів».
Наука
Олександр Ляпунов – фізика
Ілля
Мечников – біолог, анатом, зоолог
Микола Гамалія – І-а бактеріологічна станція
Юрій Шимановський – хірург, праця «Операції на поверхні тіла».
І ван Пулюй - фізик рентген апарат
переклав з староєврейської «Псалтир», з грецької «Євангеліє»;
знав 25 мов.
Історія:
М. Костомаров – «Богдан Хмельницький», «Руїна».
В. Антонович – «Про походження козацтва»
«Бесіда про часи козацькі на Україні»
М. Грушевський – «Історія України – Русі»
О. Яворницький – «Історія запорозьких козаків»
Філологія – Олександр Потебня.
Література
Пантелеймон Куліш – «Чорна Рада».
Марко Вовчок (Марія Вілінська) – «Інститутка»
«Народні оповідання».
Іван Нечуй-Левицький – «Микола Джеря»
«Кайдашева сім’я»
Панас Мирний – «Хіба ревуть воли, як ясла повні»
«Повія»
«Голодна воля»
Леся Українка – поезії.
І
ван
Франко – «Каменярі», «Вічний революціонер»
поеми.
Драматургія
Михайло Старицький – «За двома зайцями»
25 п’єс
Марко Кропивницький – «Глитай або ж павук»
«Дай серцю волю, заведе в неволю».
Іван Карпенко-Карий – «Безталанна», «Наймичка» «Сто тисяч», «Хазяїн».
Панас Мирний – «Лимерівна».
Борис Грінченко – «Степовий гість», «Ясні зорі» - історичні.
Театр
Актори: М. Кропивницький + 3 брати Тобілевичі (І. Карпенко-Карий, Микола Садовський, Панас Саксаганський – псевдонім) + Марія Заньковецька + Марія Садовська-Барілотті.
Т рупа на чолі з Григорієм Деркачем давала виставу в Парижі.
Проблема: Емський указ.
Галичина: 1864 р. відкрився у Львові І-й професійний театр.
Музика
Композитори:
Семен Гулак-Артемовський – опера «Запорожець за Дунаєм».
Петро Сокольський - опери «Мазепа», «Майська ніч», «Богдан Хмельницький».
Микола Лисенко – опери «Різдвяна ніч»
«Утоплена»
«Тарас Бульба»
дитячі опери: «Коза-дереза»
«Пан Коцький».
1
862
р. –
Павло Чубинський написав вірш «Ще
не вмерла Україна» музику
написав М. Вербицький.
з 2001 р. – Державний Гімн України.
Архітектура
З і зростанням населення розвиток побутової архітектури.
Будинок міської думи в стилі бароко – Київ;
Готель «Континенталь»;
Оперний театр.
Архітектори:
Олександр Беретті – «Володимирський собор»
Олександр Ковальов
Олександр Вербицький
Олексій Бекетов - Сімферополь
Юліан Захаревич - Львів
Скульптура
Леонід Позен – композиції «Шинка», «Кобзар», «Скіф», «Запорожець у розвідці»
1853 р. – пам’ятник князю Володимиру у Києві.
Михайло Микешин – пам’ятник Богдану Хмельницькому.
Філіппі – краківський скульптор, у 1860 р. переїхав до Львова.
Вплив віденської, мюнхенської та римської художніх шкіл.
Живопис
Послідовники Т.Шевченка: Лев Жемчужников
Іван Соколов
Костянтин Трутовський
Микола Пимоненко – теми сільського життя.
Киріяк Костанді - побутовий жанр.
Микола Ярошенко – пейзажі.
Архип Куїнджі – пейзажі.
Сергій Василівський – пейзажі.
Корнил Устиянович - зах. укр. землі.
Портрети: Теофіл Копистинський
Тит Романчук
Іван Труша
Українські меценати
Артем Терещенко
Платон і Василь Симиренки
Іван Харитоненко
«Україна НА ПОЧАТКУ ХХ ст.
НАДДНІПРЯНЩИНА»
Особливості розвитку промисловості
Риси:
завершення промислового перевороту;
перехід до індустріалізації;
орієнтація на важку промисловості.
1900 – 1903 рр. – економічна криза.
1904 – 1908 рр. – депресія.
1909 – 1913 рр. – піднесення.
К риза змінилася депресією внаслідок рос. – японської війни 1904 – 1905 рр. підвищення попиту на метал.
1902 р. – в деяких районах України із-за неврожаю був голод.
Промисловість формувалася як частина імперського комплексу;
В исокий рівень концентрації виробництва.
Металургійні заводи: Юзівський
Дніпровський
Олександрівський
Петровський
Донецько-Юріївський
Цукрові заводи: Бродські
Терещенко
Харитоненко
Процес монополізації:
Синдикати: «Продвагон» (1901)
« Продамет» (1902)
« Трубопродаж» (1902)
« Гвоздь» (1903)
«Продвугілля»
(1904)
Приносили буржуазії надприбутки;
Гальмували розвиток економіки.
Іноземний капітал:
25% іноземних інвестицій
Приваблювало:
величезні простори та природні багатства;
дешева робочі сила;
висока норма прибутку.
«Продвуголь» - практично повністю контролювання франц. Інвесторами.
Недоліки: прибутки за кордон.
Нерівномірний розвиток регіонів:
Південь – капіталізм (найкраще)
Лівобережжя – залишки кріпацтва (найгірше)
Спеціалізація промислових районів:
Донбас – вугіль
Нікополь – марганець
Кривий Ріг – залізо
Лівобережжя і Правобережжя – цукрові буряки.
На Україні вироблялося: 69% - чавуну
57% - сталі
58% - прокату
Характерна риса:
підпорядкованість центру;
Україна – сировинна база;
70% - видобутку сировини;
деформована структура економіки;
Україна залишалася с/г районом імперії (80% селян)
Особливості розвитку с/г
32 тис. поміщицьких господарств;
на поч. ХХ ст. залишалося відсталою галуззю економіки;
його розвиток гальмувався поміщицьким землеволодінням і селянським малоземеллям (поміщики володіли великими площами, їм вистачало відробіткової платні й вони не були зацікавлені в прогресі).
Спеціалізація окремих районів:
Степ – зернові (75% імперії).
Правобережжя – цукрові буряки.
Д еякі поміщики будують на своїх землях дрібні підприємства цукроварні, спирт. заводи.
Недоліки:
мало сучасних знарядь праці;
низькі врожаї;
вузька спеціалізація.
Міграція: із-за демографічного вибуху на селі спостерігається аграрне перенаселення. Основна маса селян вирушила на заробітки на Південь ( Дон, Кубань) та до Сибіру.
Створення с/г кооперативів
Щоб отримати прибутки селянин повинен не тільки щось виростити, а й вміти це продати або обміняти. Перекупники та торговці часто дурили селян.
Для того щоб полегшити збут продукції селянами Микола Левитський у 1887 р. в Донецькій області відкрив мережу кооперативів.
На 1914 р. їх діяло аж 3 тисячі, але подальшому їх розвитку заважав російський уряд.
Становище населення
К риза 1905 – 1903 рр. скорочення виробництва поява безробіття (100 тис) страйковий рух (1900 р. – Харків, 1902 – Південь, керівники – РСДРП).
З аворушення на селі стихійний характер вимагали збільшення наділів, зменшення податків.
Політика Росії в господарській сфері
Викачування коштів (ринок збут продукції та джерело сировини);
розвиваються лише видобувні галузі господарства (вугільна, гірничодобувна, виплавка чавуну та сталі);
надлишок цукру та зерна, але решту продукції с/г купують.
Особливості розвитку суспільно-політичного руху
Російський рух
Ліберали – перетворення імперії на конституційну монархію, 1905 р. – утворили партію.
Соціал-демократи – у 1898 р. створили власну партію РСДРП (російська соціал-демократична робітнича партія).
1903 р. – розкол
Більшовики Меншовики
Л іворадикальна течія революція Поміркована течія, парламентські реформи
Е сери – (партія російських соціалістів-революціонерів) націоналізм, революційний терор з колишньої Народної волі (народники)
1901 – 1902 рр. – заснування.
Отже, всі прагнули знайти прихильників на Укр., але ніхто їй нічого не обіцяв.
Європейський рух:
У 1897 р. в м. Вільно було створено Бунд (Загальний єврейський робітничий союз) хотіли злитися з рос. соціал-демократами, але їх не прийняли.
Польський рух: втрачає своє значення.
Український рух: на поч. ХХ ст. міцніє, зростання кількості учасників, змінюється мета.
Мета: не лише захист мови, а й захист власних соціальних та культурних прав, автономія України.
У вересні 1897 р. громади об’єдналися в «Загальну Українська Організацію» (ЗЦО).
Висновок: таким чином на поч. ХХ ст. український нац. рух перейшов від освітньої фази до політичної.
1900 р. – брошура М. Міхновського «Самостійна Україна»
вперше відкрито проголосила завдання – боротьба за власну державу;
М. Міхновський започаткував політичну течію – самостійники.