
- •Основні тести для діагностики можливої затримки психічного розвитку:
- •Завдання і функції шкільної психодіагностики
- •19. Поняття інтелекту та його структури. Психометричні методи виміру інтелекту, їх діагностичне значення. Діагностика інтелекту в роботі шкільного психолога.
- •Методи діагностики емоційних станів:
- •Методи вивчення особистості:
- •23. Артефакти в психодіагностиці. Помилки при постановці психологічного діагнозу. Проблема об’єктивності психологічного діагнозу.
- •24. Діагностика сфери міжособистісної взаємодії особистості. Методи діагностики взаємин.
- •Систематика методик психодіагностичної оцінки міжособистісних відносин можлива на різних підставах:
- •25. Діагностика взаємин учнів з батьками. Методи діагностики психологічного клімату у сім”ї. Спеціфіка діагностики взаємин з батьками школярів різних вікових груп.
- •26. Показники оцінки якості психологічного обстеження. Врахування вимірної системи даних та проблема об’єктивності в психодіагностиці.
- •28. Особистісні опитувальники. Види особистісних опитувальників. Специфіка використання особистісних опитувальників з дітьми різного віку. Методи вивчення особистості
- •29. Специфіка діагностики педагогічної діяльності. Методи оцінки професійної діяльності педагогів. Діагностична робота психолога з педагогічним колективом.
- •30. Воля як об’єкт психодіагностики. Діагностика особливостей розвитку волі особистості.
- •Функції вольових процесів:
- •Методи діагностики волі:
- •Професійне самовизначення. Професійне самовизначення на різних стадіях становлення особистості. Кризи професійного самовизначення.
- •Класифікації професій. Типи професій за е.О.Клімовим.
- •Перший ярус класифікації. Типи професій.
- •Другий ярус класифікації. Класи професій.
- •Третій ярус класифікації. Відділи професій.
- •Четвертий ярус професій. Групи професій.
- •33.Професіографія. Професіограма.
- •34.Поняття профорієнтації та профвідбору. Методи дослідження у профорієнтації та профвідборі.
- •35. Основні напрямки психологічного профконсультування. Етичні проблеми профконсультування.
35. Основні напрямки психологічного профконсультування. Етичні проблеми профконсультування.
Профконсультацію слід розглядати як процес творчої взаємодії консультанта і клієнта, в результаті якого людина усвідомлено підходить до формування свого професійного плану і визначає шляхи його реалізації. Професійна консультація — це метод психологічної допомоги людям в професійному самовизначенні, плануванні професійної кар'єри, а також подоланні труднощів професійного життя. Професійна консультація проводиться з урахуванням фізичних і психологічних індивідуальних особливостей клієнта, його загальних і професійних інтересів, схильностей і здібностей, загальної і спеціальної освіти й підготовки. При проведенні консультації враховують також потреби ринку праці, можливості працевлаштування, професійного зростання, умови праці і т.п. Психологічне значення консультації полягає в тому, щоб допомогти людині самій вирішити проблеми, що виникли.
На підставі аналізу вітчизняної і зарубіжної літератури можна умовно виділити наступні напрями організації профконсультаційної допомоги:
1. Довідково-інформаційний напрямок передбачає надання клієнтам актуальних і достовірних відомостей, що містять характеристику професій, інформацію про професійні учбові заклади, стан ринку праці, вакантні робочі місця і т.п. Розповсюдження цієї інформації здійснюється шляхом видання доступних, естетично оформлених, барвисто ілюстрованих рекламно-довідкових матеріалів.
2. Організаційно-управлінський напрямок передбачає координацію профконсультаційної роботи між різними освітніми установами, службами зайнятості, відділами розвитку персоналу підприємств, суспільними організаціями.
В даний час профконсультаційна робота ведеться в школах, центрах профорієнтації, службах зайнятості, на підприємствах. Особливо слід виділити діяльність різного роду рекламно-посередницьких фірм, що обіцяють потенційним клієнтам за винагороду прекрасне професійне майбутнє, матеріальне благополуччя і успіх.
3. Адаптаційне профконсультування спрямоване на надання допомоги особам, які вступили до професійних учбових закладів або що влаштувалися на роботу. Входження в незнайомий колектив, засвоєння нової соціальної ролі і оволодіння новою діяльностю породжують психічну напругу і труднощі. Дієву допомогу в цих ситуаціях можуть надати психологічні служби в установах і організаціях.
4. Стимулююче профконсультування передбачає надання допомоги особам, що переживають професійну стагнацію, депресію. Головним при цьому є формування у клієнта внутрішньої готовності до усвідомленої і самостійної побудови, коректування і реалізація перспектив свого професійного розвитку, підвищення кваліфікації, професійного зростання і кар'єри. Важливо збагатити уявлення особистості про свої професійні можливості, закласти упевненість у власних силах і мотивувати професійне самоудосконалення.
5. Коректувальне профконсультування спрямоване на надання допомоги особам, що переживають кризу професійного становлення, труднощі в професійному спілкуванні і співпраці, конфлікти. Проведення такого роду консультацій вимагає глибокого психологічного аналізу внутрішнього світу клієнта, використовування психотерапевтичних технологій, встановлення довірчих відносин між психологом і клієнтом.
6. Реабілітаційне консультування здійснюється для надання допомоги особам, що частково втратили працездатність, і інвалідам. Реалізація цього напряму, крім володіння психотехнологіями активізації потенціалу особистості і технікою психоаналізу, вимагає наявності певної правової компетентності. Надання морально-емоційної підтримки, формування активної позиції, оптимізму є важливими складовими цього виду консультування.
7. Маніпулятивне профконсультування спрямоване на нав'язування клієнту певної професіонально орієнтованої послуги.
Психологічна профконсультация будується на наступних положеннях:
1. Принцип активності суб'єкта професіональної діяльності. Це положення указує на активність суб'єкта, що реалізується при виконанні ним двох наступних вимог: по-перше, консультуємий повинен відчувати потребу в отриманні допомоги та інформації від психолога-профконсультанта; по-друге, він повинен самостійно приймати рішення про способи подолання проблем професійного становлення, консультант же тільки допомагає йому усвідомити свої інтереси і здібності і виробити сценарій професійного розвитку.
2. Принцип комплексного підходу до суб'єкта професіонального становлення. Згідно цього принципу, повинні досліджуватися різні по складності психічні властивості і їх взаємозв'язки. Психодіагностичне обстеження проводиться на трьох рівнях:
- особистісно-мотиваційному — рівні дослідження мотивів, схильностей і інтересів, а також деяких особистісних властивостей (екстраверсії-інтроверсії, емоційних особливостей, комунікативних здібностей);
- рівні пізнавальних здібностей, тобто дослідженні міри вираженості різних властивостей уваги, пам'яті, мислення, уяви;
- рівні нейро- і психодинамічних властивостей, тобто вивчення властивостей нервової системи особливостей темпераменту.
3. Принцип добровільності участі в консультуванні. Неприпустимо будь-яке примушення до тестування і анкетування в цілях з'ясування інтересів і професійних намірів без згоди людини. Таке обстеження, особливо якщо воно проводиться з великою кількістю людей, може привести до отримання явно помилкових результатів, оскільки в умовах примусового обстеження дані подібної діагностики значно розрізняються з даними, отриманими при добровільному обстеженні.
4. Принцип індивідуального підходу. Слід підходити до кожної особистості індивідуально і в процесі діагностики і консультування виходити з її інтересів і схильностей. Іншими словами, в першу чергу проводиться диагностика тих пізнавальних здібностей і властивостей особистості, які необхідні для професії, що цікавить цю особу. Тільки у разі значної невідповідності здібностей особи і вимог професії можливий пошук іншого варіанту на основі діагностики основних пізнавальних здібностей (мнемонічних, розумових, аттенційних, імажинативних і ін.). Психолог при цьому повинен виходити з інтересів консультованого, не нав'язуючи йому своїх думок і оцінок, а сприяючи усвідомленню ним власних інтересів і здібностей, адекватних вибору професії.
5. Принцип персональної відповідальності. Відповідно до нього психолог несе персональну відповідальність за правильність постановки психологічного діагнозу, адекватність діагностичних методів, що використовуються, і корекційних заходів.
Таким чином, професійне консультування спрямовано на рішення проблем, пов'язаних з професійним самовизначенням, вибором професії і місцем роботи, шляхів самореалізації особистості в професійній праці, з професійною адаптацією і професіоналізацією, прогнозуванням кар'єри, подоланням труднощів, криз і конфліктів, а також з професійною реабілітацією працівників, що частково втратили працездатність.