Тема 5. Рахунки нагромадження методичні вказівки

Рахунки нагромадження призначені для опису всіх операцій та інших економічних потоків, які приводять до зміни обсягу, складу та вартості активів, зобов’язань та чистої вартості власного капіталу. Джерелом фінансування цих операцій є валове заощадження (вихідна стаття рахунку операцій із капіталом) та капітальні трансферти. Крім того, активи, зобов’язання та чиста вартість власного капіталу можуть змінюватися у зв’язку з неекономічними подіями або зміною цін.

До групи рахунків нагромадження в системі національних рахунків належать рахунок капіталу, фінансовий рахунок, рахунок інших змін в обсязі активів, рахунок переоцінки.

Рахунок капіталу слугує для відображення фінансування нагромадження основного капіталу та зміни запасів матеріальних оборотних коштів, включаючи перерозподіл капітальних активів між секторами економіки й «іншим світом» у вигляді капітальних трансфертів. Ресурсна частина цього рахунку називається «Зміни у зобов’язаннях і чистому багатстві», частина використання — «Зміни в активах», балансуюча стаття — «Чисте кредитування або чисте запозичення».

Капітальні трансферти — операція, за якої одна інституційна одиниця надає актив чи право на актив іншій одиниці, не одер­жуючи при цьому від неї відшкодування у вигляді активу чи права на актив (або анулювання зобов’язання кредиторам без отримання будь-якого відшкодування). Капітальні трансферти можуть здійснюватися в грошовій або натуральній формах.

Капітальні трансферти включають податки на капітал, інвестиційні субсидії та інші капітальні трансферти.

Валове нагромадження основного капіталу являє собою вкладення фінансовими одиницями коштів в об’єкти основного капіталу для створення нового доходу в майбутньому шляхом використання їх у виробництві.

Аналіз рахунку капіталу дає можливість визначити, які сектори та інституційні одиниці мають заощадження для подальшого інвестування своєї діяльності або діяльності інших секторів і галузей економіки. Слід зазначити, що по економіці в цілому, по її окремих галузях і секторах немає рівності між обсягом заощаджень та обсягом інвестицій. Тому балансуючою статтею в даному випадку є показник «здатність до фінансування» (якщо збереження переважають інвестиції) чи показник «потреба у фінансуванні» (якщо інвестиції переважають заощадження). Рівновагу між заощадженнями та інвестиціями може бути досягнуто за допомогою перерозподільчих процесів (тобто у вигляді капітальних трансфертів між секторами, галузями і країнами). Наразі, якщо уряд має дефіцит по поточних рахунках, тобто від’ємні заощадження, він може інвестувати, позичаючи кошти підприємств, домашніх господарств, за кордоном. Рахунки фіксують ці процеси та їхні результати.

Рахунок капіталу

Використання	Ресурси
4. Валове нагромадження основного капіталу	1. Чисте заощадження
5. Споживання основного капіталу	2. Капітальні трансферти, одержані
6. Зміна запасів матеріальних оборотних коштів	3. Капітальні трансферти, передані
7. Чисте придбання цінностей
8. Чисте придбання землі та інших нефінансових невироблених активів
9. Чисте кредитування (+), чисте запозичення (–) (9 = 1 + 2 – 3 – 4 + 5 – 6 – 7 – 8)
Разом	Разом (зміни чистого багатства за рахунок заощадження та капітальних трансфертів (1 + 2 – 3))

Рахунок капіталу містить інформацію про капіталовкладення та про те, які сектори мають заощадження і які залучають нові капіталовкладення. Ця інформація є вельми важливою для досліджень, пов’язаних із інвестиційною політикою.

Фінансовий рахунок з’ясовує, яким чином поповнюються фінансові активи за утвореного дефіциту, містить операції з фінансовими інструментами, нагромадження фінансових активів та джерела їхнього фінансування. Поки що цей рахунок Держкомстатом України не складається. Фінансовий рахунок не має балансуючої статті, яка переходила б до іншого рахунку.

До фінансових належать операції, пов’язані зі зміною прав власності на фінансові активи, включаючи виникнення та ліквідацію фінансових вимог. Частина операцій, які зафіксовано у фінансовому рахунку, передбачають наявність зустрічних нефінансових потоків, які фіксуються в інших рахунках СНР. Наприклад, продаж товару, послуги чи активу супроводжується зміною грошової готівки або депозитів у взаємодіючих інституційних одиниць, що відбивається у фінансовому рахунку та призводить до зміни співвідношення між активами та зобов’язаннями інституційних одиниць.

Водночас існують операції, що не мають кореспондуючих записів в інших рахунках. Вони приводять лише до зміни структури фінансових активів і зобов’язань, не порушуючи співвідношення між загальною сумою фінансових активів та зобов’язань. Такі операції мають кореспондуючі записи всередині фінансового рахунку. Наприклад, якщо одна інституційна одиниця продає облігацію іншій одиниці на вторинному ринку цінних паперів, то продавець зменшує свої активи в цінних паперах та збільшує, відповідно, активи в коштах платежу (грошах або депозитах).

У лівій та правій сторонах рахунку використовується одна й та сама класифікація фінансових активів і зобов’язань (знак плюс показує: щодо даної операції можливий запис).