
- •1. Охарактеризуйте предмет педагогіки вищої школи, її категорії і завдання та зв'язок з іншими науками.
- •2. Охарактеризуйте педагогіку вищої школи як науку і навчальний предмет.
- •3. Розкрийте методику (логіку) педагогічного дослідження.
- •4. Проаналізуйте основні методи педагогічних досліджень у вищій школі.
- •5. Охарактеризуйте науково-дослідну роботу студентів у внз, її види та структуру.
- •Проаналізуйте види самостійних письмових робіт студентів. Основні вимоги до магістерської роботи , її структура та критерії оцінювання.
- •Розкрийте поняття системи національної освіти та її структури. Вища освіта в Україні.
- •Охарактеризуйте головні напрямки реформування та перспективи розвитку вищої освіти в Україні.
- •Проаналізуйте основні методи науково-педагогічних досліджень у вищій школі.
- •Розкрийте сутність та специфіку педаг. Процесу у вищій школі.
- •Дайте характеристику поняття методу навчання. Класифікація методів навчання.
- •Проаналізуйте активні методи навчання. На прикладі однієї з тем предмету вашої спеціальності охарактеризуйте можливості їх застосування.
- •Дайте характеристику осн. Формам навчання у вищій школі.
- •Розкрийте специфіку лекційних занять з дисциплін вашої спеціальності.
- •Обгрунтуйте використання різних типів семінарських занять із вашої спеціальності та особливості їх проведення.
- •Проаналізуйте завдання та функції самостійної роботи студентів.
- •17.Дайте характеристику поняття «педагогічна технологія» та її складових.
- •Проаналізуйте специфіку модульного навчання.
- •Розкрийте специфіку проблемного навчання та особливості особистісно орієнтованого підходу до студентів у навчальному процесі.
- •Розкрийте специфіку організації ігрового навчання та його завдання.
- •Охарактеризуйте сутність дистанційного навчання у внз.
- •Проаналізуйте сутність різних видів контролю знань, умінь та навичок студентів.
- •Розкрийте особливості морального виховання студентської молоді на етнопедагогічних засадах. Складіть питання для індивідуальної бесіди (тема, контингент студентів – на вибір*.
- •Визначте зміст і значення правового виховання сучасної молоді. Запропонуйте перелік виховних заходів куратора академгрупи з цього напряму.
- •Розкрийте зміст поняття «національне виховання». Простежте потенціал навчальної дисципліни вашого фаху у досягненні його цілей та реалізації основних завдань.
- •Дайте визначення понять «метод», «прийом» та «засіб» виховання. Класифікуйте основні групи методів виховання та вкажіть основні вимоги до їх вибору.
- •28. Розкрийте методику формування екологічної культури людини, гармонії її відносин з природою. Покажіть роль вашої фахової дисципліни в екологічному вихованні.
- •29. З’ясуйте роль куратора академічної групи у вихованні студентської молоді. Охарактеризуйте основні напрями його роботи із студентами.
- •30. Предмет психології вищої школи, її завдання, основні категорії.
- •31. Роль психолого-педагогічної підготовки майбутнього викладача вищої школи.
- •32. Структура і міждисциплінарні зв’язки курсу «Психологія вищої школи».
- •33. Методологія науково-психологічних досліджень. Класифікація методів психології вищої школи та їх загальна характеристика.
- •34. Студентство як особливе соціально-психологічне явище. Своєрідність соціальної ситуації розвитку сучасного студента.
- •35. Характеристика студентського віку як особливого періоду розвитку людини.
- •36. Суперечності студентського віку та шляхи їх розв'язання.
- •37. Адаптація студента-першокурсника до навчання у вищій школі.
- •38. Динаміка розвитку студента протягом його навчання у вищому навчальному закладі (проблеми і завдання*.
- •39. Новоутворення студентського віку як передумова успішного розв'язання професійних завдань молодим фахівцем.
- •40. Вимоги до особистості фахівця з вищою освітою.
- •41. Фактори, що визначають соціально-психологічний портрет сучасного студента.
- •42. Аналіз особистості студентської молоді залежно від мотивів вибору нею професії (спеціальності* і здобуття вищої освіти.
- •43. Типологія сучасних студентів.
- •44. Психолого-педагогічна модель особистості викладача вищої школи.
- •45. Психологічні типи викладачів і оцінка ефективності їх педагогічної діяльності.
- •46. Типи викладачів «очима» студентів.
- •47. Механізми та джерела соціалізації особистості студента в умовах вищої школи.
- •48. Формування «я-концепції» студента як показника особистісного його зростання протягом навчання у внз.
- •49. Формування професійної спрямованості особистості студента. Розвиток професійної ідентичності.
- •50. Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.
- •51. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.
- •52. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.
- •53. Формування психологічної готовності студентів до самостійного виконання професійних функцій після закінчення вищого навчального закладу.
- •54. Психологічні засади педагогічного управління навчальним процесом у вищій школі.
- •55. Психологічні основи педагогічного контролю та оцінки якості навчання.
- •56. Навчально-професійна діяльність як провідна діяльність студентів, її психологічні особливості, структура і функції.
- •57. Мотивація учіння студентів, її розвиток у процесі навчання.
- •58. Пізнавальні психічні процеси в навчальній діяльності студента.
- •59. Емоційно-вольові процеси і психічні стани в навчально-професійній діяльності студента.
- •60. Психологічні особливості засвоєння знань студентами.
- •61. Психолого-педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів.
- •62. Розвиток самостійного творчого мислення студентів у процесі навчання.
- •63. Академічна успішність студентів, критерії та умови її ефективності. Причини неуспішності та їх подолання.
- •64. Індивідуальний стиль навчально-пізнавальної діяльності студента, його формування та врахування в процесі навчання.
- •65. Особливості змісту і структури науково-педагогічної діяльності викладача.
- •66. Психологічні передумови ефективності діяльності викладача. Роль його настанов і особливостей «я-концепції».
- •67. Шляхи формування педагогічної майстерності й підвищення рівня професіоналізму викладача вищої школи.
- •69. Соціально-психологічні явища в студентській академічній групі та їх вплив на особистість студента.
- •70. Рівні розвитку студентської академічної групи та шляхи формування студентського колективу.
- •71. Проблема керівництва і лідерства в студентській академічній групі. Психологічні засади студентського самоврядування.
- •72. Професійно-педагогічне спілкування та його особливості в умовах вищого навчального закладу.
- •73. Стилі професійно-педагогічного спілкування та оцінка їх ефективності.
- •74. Психологічні умови ефективності професійного діалогу.
- •75. Бар’єри професійно-педагогічного спілкування, їх причини та шляхи подолання.
- •76. Взаємини «викладач – студент» як чинник становлення і розвитку особистості майбутнього фахівця та їх оптимізація.
- •77. Позиція викладача в навчально-професійній взаємодії зі студентами (розуміння, визнання і прийняття студента).
- •78. Конфлікти у взаєминах «студент – викладач», «викладач-студентська академічна група», їх причини та шляхи конструктивного розв’язання.
- •79. Основні напрями реалізації виховних функцій у вищій школі.
Охарактеризуйте головні напрямки реформування та перспективи розвитку вищої освіти в Україні.
Стратегія трансформації вищої освіти, в тому числі і педагогічної, у зв’язку з прийняттям 19 червня 1999 року Болонської декларації, стала займати центральне та провіднемісце в освітньому просторі України. Ураховуючи положення Болонської декларації, Україна також взяла курс на вдосконалення системи вищої освіти. В першу чергу Міністерством освіти і науки України було визначено пріоритети освітньої політики. Серед них: • європейська якість і доступність освіти, що пов’язано із спрямованістю нашої країни на європейську інтеграцію; • реформування заробітної плати педагогів і науковців, розв’язання соціальних проблем, працівників галузі, зокрема впровадження житлових кредитів для вчителів та реалізація формули «Щасливий учитель – щасливий учень»; • демократизація освіти, тобто державно-громадське управління; • духовна зорієнтованість освіти; • поєднання освіти, науки та виробництва (це і підтримка досліджень, комерціалізація наукових розробок та патентів, і підтримка винахідництва, і стимулювання сфер бізнесу та підприємств до впровадження винаходів, а також реорганізація фінансування науковоїдіяльності – від утримання до фінансування самих досліджень). З метою розвитку національної вищої школи, адаптації її до ринкових умов та інтеграції в європейський простір 17 лютого 2004 року Верховною Радою України було прийнято Закон «Про внесення змін до державних законодавчих актів України (у сфері вищої освіти)», який спрямований на забезпечення автономізації та економічної самостійності ВНЗ. Тобто даний закон дає можливість поліпшити фінансово-економічне становище вищої освіти, соціальне становище викладачів та студентів, ефективніше використовувати фінансові ресурси, додатково залучати для підготовки фахівців кошти підприємств і установ, зробити освіту доступнішою для молоді. Система прогресивних стратегій реформування вищої освіти сприяла тому, що 19 травня 2005 року конференція міністрів освіти європейських країн, що зібралися в норвезькому місті Берген, прийняла рішення про приєднання України до європейського простору, до Болонської декларації. А вже 23 січня 2005 року Міністерством освіти і науки України було розроблено „Програму дій щодо реалізації положень Болонської декларації в системі вищої освіти і науки України”. Отже, в даному випадку освіта виступила послом щодо інтеграції України в Європу. Інтеграційний процес полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці й техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС. Реформування вищої освіти і науки в Україні передбачає: • перехід до динамічної ступеневої системи підготовки фахівців, що дасть змогу задовольняти потреби особистості у здобутті певного освітнього та кваліфікаційного рівня за бажаним напрямом відповідно до її здібностей та забезпечити її мобільність на ринку праці; • формування мережі вищих навчальних закладів, яка за формами, програми, термінами навчання і джерелами фінансування задовольняла би потреби кожної людини і держави в цілому.
Враховуючи прогалини вітчизняної освіти, можна зробити висновок про те, що ми потребуємо довготривалої програми реформування і розвитку вищої школи, яка базується на послідовній ліквідації зазначених недоліків. Потрібна комплексна системна політика, діяльність якої буде спрямована на відновлення у ВНЗ демократичної, творчої атмосфери, перевірених досвідом академічних традицій. Ціль – створити самокеруючу, саморозвиваючу, живу систему, яка чутливо реагувала б на потреби розвитку в умовах формування інформаційного суспільства. Отже, приєднання України до Болонської декларації ставить перед молодою державою як нові перспективи у сфері вищої освіти, так і певні перешкоди. Тому реалізація запланованого можлива лише за умови планомірного, систематичного запровадження новацій, які, в свою чергу, узгоджуються з ментальністю, національною ідентичністю, культурною спрямованістю українського етносу. Процес реформування освіти має гармонійно інтегрувати все «чуже» та «своє» в єдину систему та практично віддзеркалитися у діяльності сучасної вищої школи.
Варто згадати про проект«ЗАКОН УКРАЇНИПро вищу освіту» (станом на 30.11.2012). Цей Закон встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою з метою зростання людського капіталу задля високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці й держави у кваліфікованих фахівцях.
В проекті розглянуто положення про право громадян на здобуття вищої освіти, рівні та ступені вищої освіти, кваліфікації, атестація здобувачів вищої освіти, Єдина державна електронна база з питань освіти, система забезпечення якості вищої освіти та ін.
Згуровський підкреслив, що"У результаті роботи, яку наша група провела, ми отримали принципово новий документ, тому що ми спочатку хотіли зробити доповнення і зміни до діючого закону, але, коли наклали іншу ідеологію, то довелося дійти до кінця з тією ідеологією, яку ми запропонували. І тому із 71-ї статті урядового законопроекту ми змінили 6 статей. Документ увібрав в себе кращі норми від трьох законопроектів, пропозиції широких кіл громадськості".