51. Самовиховання і саморозвиток майбутніх фахівців із вищою освітою.

Якщо навчально-професійна діяльність набуває особистісну значущість, життєвий сенс, то відбувається самовиховання.

Засоби самовиховання: самонавіювання, самопереконання, самонаказ, самозаохочення, самомобілізація, самозаспокоєння, самокритика тощо.

Лише критична самооцінка сприяє самовихованнюшляхом постановки конкретної мети, завдань, розв'язання яких підносить суб'єкта на новий рівень активності, самореалізації.

Основними напрямами самовиховання студентів є:

– постійна робота над своїм культурним розвитком і удосконаленням культури своєї праці;

– виховання стійкої громадянської позиції;

– культивування громадянських чеснот і відповідальності;

– посилення моральних засад встановлення міжособистісних взаємин і відносин особи та суспільства;

– розумне співвідношення індивідуального й колективного;

– формування суспільного ідеалу служіння народу як символу державності в демократичному суспільстві.

Професійне самовиховання майбутніх викладачів – активний професійний саморозвиток, засвоєння і присвоєння педагогічних цінностей, норм педагогічної взаємодії (вчитель – учень, викладач –студент*, рефлексивний професіоналізм (усвідомлення себе, критична оцінка процесу професіоналізації, саморегуляція своєї поведінки тощо*.

52. Соціально-психологічні чинники та психологічні механізми формування моральних якостей студентів.

У статті наведено психологічну характеристику морально–етичнихякостей особистості, а саме, гуманності, відповідальності, сумлінності,порядності, справедливості, поваги до себе та інших людей, тактовності,культури поведінки та мовлення. Обґрунтовано діагностуючі методики длявивчення сформованості морально–етичних якостей студентів як майбутніхпрофесіоналів. Розроблено навчально–розвивальний блок–модуль морально–етичної спрямованості. Наведено результати його експериментальноїреалізації на заняттях з етики та естетики.

Відповідальність як морально–етична якість характеризуєтьсяздатністю суб'єкта до контролю над діяльністю й самоконтролю згідно ізсуспільно припустимими нормами та правилами.Успішність формування морально–етичних якостей студентівзалежить від своєчасного діагностування результатів педагогічної роботи.

Ґрунтуючись на наукових роботах М. Боришевського, Г. Нікіфорова,В. Оржеховської та інших дослідників, нами виділено три основні групикритеріїв для оцінювання сформованості морально-етичних якостейстудентів. Це критерії обізнаності, моральної свідомості та дієвості.Перша група критеріїв відображає рівень володіння юнаками та дівчатамизнаннями та судженнями про суспільно-моральні норми поведінки. Рівеньусвідомлення студентами значущості моральних принципів, норм іправил, а також особистісну готовність діяти у відповідності із цимивимогами характеризують критерії моральної свідомості. Третя група,представлена критеріями дієвості, розкриває прояви морально-етичнихякостей у реальній поведінці майбутніх фахівців. Відповідно до означенихкритеріїв проаналізовано й відібрано методики для діагностуванняморально-етичних якостей студентів