50. Психологічні особливості виховання студентів у процесі навчання.

Виховання вважають основною категорією педагогіки. Однак цим терміном у педагогічній літературі визначається п'ять різних понять:

• вплив на людину соціального ладу та навколишнього середовища;

• передача новим поколінням накопиченого суспільне історичного досвіду;

• увесь навчально-виховний процес в освітньому закладі;

• спеціальна виховна робота для формування системи певних переконань та поглядів;

• формування окремих якостей.

Саме четверте значення з додаванням обмеження в освітньому закладі відповідає тому, що вкладається в поняття "виховання студента" як у специфічну діяльність професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу, спрямовану на становлення у виховуючого бажаних моральних якостей. Найчастіше за все в педагогічній літературі не вказується про яке із значень терміна "виховання" йде мова: вважають, що це значення легко визначається із контексту. Це, звичайно, припускається, але не тоді, коли йдеться про предмет наукового спрямування.

Зміна умов функціонування вищої школи нашої держави, критичний перегляд ідеологічної орієнтації майбутніх спеціалістів вимагають диференціації форм і методів виховної роботи педагогічних колективів вищих навчальних закладів. Сучасний етап розвитку країни вимагає більш поглибленого підходу до підготовки спеціалістів. Навчання і виховання студентів - справа творча, що потребує великої віддачі і великої відповідальності як від викладачів кафедр, усього педагогічного колективу вузу, так і від студентів. Ефективність навчально-виховної роботи значною мірою залежить від сумлінної роботи кожного на своїй ділянці - щоб кожний викладач навчав на совість, а кожний студент навчався на совість. Тільки у цьому разі, лише за такої умови успіх буде гарантований. Отже, професорсько-викладацький склад повинен наполегливо і постійно удосконалювати цей складний і багатогранний процес, щоб стати справжніми навчально-виховними, методичними й науковими центрами вищої школи

Під вихованням у широкому смислі ми розуміємо цілеспрямований процес формування духовності, культури та фізичних сил особистості студента, підготовку його до життя, активної участі у трудовій діяльності як фахівця. На процес виховання студентської молоді впливають ректорат, деканати, кафедри, академічна група, а також їхні наставники та родина. Під вихованням у вузькому значенні слова ми розуміємо систематичний і цілеспрямований вплив на студентів вихователів-викладачів кафедр і перелічених структур університету. Національне виховання носить суспільний характер. Процес виховання органічно поєднаний з процесом навчання студентів, опанування ними основами наук, багатством національної та світової культури. Виховання має за мету формування рис і якостей студента згідно з його здібностями й інтересами у рамках державної політики виховання [11,14с].

Сутність виховання полягає в тому, що в процесі його формується світогляд, мораль, високі естетичні смаки та ставлення студента як особистості до навколишнього світу.

Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням і студентами, зокрема, соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді, незважаючи на національну належність, рис громадянина Української держави, розвинення духовності, прищеплення моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Виховання студента, формування та розвиток його особистісних якостей відносяться до основних завдань вищого навчального закладу. Багато вузів планують свою роботу, спираючись на ідеї гуманізації, і спрямовують свої зусилля на формування нової гуманітарної культури та гуманітарного середовища у вузі. Саме формування такого середовища через навчальний процес та позанавчальну роботу забезпечує якісну підготовку спеціаліста.

Як наголошено в Національній доктрині розвитку освіти України, пріоритетним напрямком в її реалізації є формування особистості, яка усвідомлює свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації; виховання людини демократичного світогляду, яка поважає громадські права і свободи, традиції народів і культур світу, національний, релігійний, мовний вибір кожної людини.

Основними принципами організації виховної роботи вважають:

• демократизацію і гуманізацію виховного процесу, дотримання педагогічної етики, поваги до гідності людини;

• підготовку педагогічних кадрів високого професійного та духовного рівня, виховання студентів на основі визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей як головної методологічної передумови, органічного поєднання виховного процесу з освоєнням світових та національних цінностей історії;

• визнання свободи мислення, права студентів на власну думку, політичні та життєві позиції;

• визнання пріоритету самовиховання студентів, організацію їх індивідуальної діяльності, спрямованої на розвиток власного потенціалу;

• організацію студентського самоврядування, роботи студентських громадських об'єднань згідно з положенням про роботу відповідних організацій, що передбачає гнучкі форми взаємодії між деканатом, кафедрою, куратором і студентськими групами;

• спрямованість виховної роботи на професійно орієнтовану діяльність студента;

• системність в організації виховної роботи із студентами