6. Розкрийте специфіку проблемного навчання та особливості особистісно орієнтованого підходу до студентів у навчальному процесі.

Проблемне навчання — це така організація процесу навчання, сутність якої полягає в утворенні в навчальному процесі проблемних ситуацій, вирізненні та вирішенні студентами проблем.

Проблемна ситуація в навчанні — це пізнавальна трудність, для подолання якої студенти мають здобути нові знання або докласти інтелектуальних зусиль. Проблемна ситуація, що усвідомлюється та приймається студентами до розв'язання, перетворюється у проблему.

Проблема, в якій зазначено параметри та умови розв'язання, переходить у проблемну задачу чи проблемне завдання.

Проблемні завдання принципово відрізняються від тренувальних. Мета останніх — не пошук нового способу розв'язання, а закріплення відомого студентам методу. Тому проблемним можна назвати навчання розв'язання нестандартних завдань, у ході якого студенти засвоюють нові знання, здобувають нові уміння та навички.

Проблемне навчання вимагає широкого застосування проблемних методів навчання.

Особливістю проблемного навчання є те, що воно змінює мотивацію пізнавальної діяльності: провідними стають пізнавально-спонукальні (інтелектуальні) мотиви. Інтерес до навчання виникає у зв'язку з проблемою і розгортається у процесі розумової праці, пов'язаної з пошуками та знаходженням рішення проблемного завдання або сукупності завдань. На цих засадах виникає внутрішня зацікавленість, що перетворюється у чинник активізації навчального процесу та ефективності навчання. Пізнавальна мотивація спонукає людину розвивати свої схильності та можливості.

Натомість формування мотивів — лише одне із завдань проблемного навчання, успішність якого визначається логікою та змістом діяльності студентів.

Проблемне завдання, що ставиться перед студентами, має відповідати їх інтелектуальним можливостям: бути досить складним, але водночас можливим до розв'язання завдяки тим навичкам мислення, які сформовано у студентів, володінню ними узагальненим способом дій та достатнім рівнем знань.

Частково-пошукова діяльність у процесі виконання експерименту, лабораторних робіт, під час проблемних семінарів, евристичних бесід. Викладач заздалегідь визначає проблему, вирішення якої спирається на ту базу знань, яку повинні мати студенти, тобто питання повинні викликати інтелектуальні утруднення у студентів і потребують цілеспрямованого мисленнєвого пошуку.

Самостійна дослідна діяльність, коли студенти самостійно формулюють проблему та розв'язують її (в курсовій чи дипломній роботі) з подальшим контролем викладача.

6. Розкрийте специфіку організації ігрового навчання та його завдання.

Ігрові форми й методи в підготовці майбутніх педагогів дозволяють оптимально врахувати вимоги обраної студентами спеціальності.

Навчання з використаних ігрових методів забезпечує Переваги сміслового компонента логічної пам'яті над короткочасною й механічною пам'яттю, слухової пам'яті над Зоровою.

Гра - найважливіший засіб професійного становлення студентів. Вона створює необхідні умови для Формування професіоналізму майбутніх педагогів. Ще К. Д. Ушинський писав: «У грі формують ВСІ Сторони дитячої душі, розум дитини, Його серце й воля, і ЯКЩО говорять, Що дитячі ігри підказують майбутній характер и частку дитини, то Це вірно: гра має великий Вплив на Розвиток дитячих здібностей». Гра Корисна НЕ Тільки в розвитку дитини, школяра, але ї в становленні студента Як професіонала.

Д. Б. Ельконін, визнаючи за грою Великі віховні и розвиваючі возможности, вважаєтся, Що в грі НЕ Тільки формують Інтелектуальні Операції, але ї «формується самий механізм можлівої Зміни позіції ї коордінації своєї точки зору з іншімі можливости точками зору» (77, С . 141). «Гра Як відбіта модель поводження, проявити ї розвітку складаний систем, Що самоорганізуються, містіть у собі АЛЬТЕРНАТИВНІ сценарії різніх процесів життя. Альо в будь-якій грі закладені «Вільні» основи самовіраження, імпульсі творчих ходів, віборів, Переваги »(77, С. 282).

Останнім годиною гра все частіше прівертає Увага педагогів и методістів Як засіб професійного розвітку особістості. Ще Б. Г. Ананьєв стверджував, Що гра-особлива форма діяльності. Вона «охоплює ВСІ періоді людського життя». Л. І.. Новікова відзначала, Що призначення грі полягає в тому, щоб при її організації через Різні види діяльності підвіщіті виховний Потенціал, вікорістовуваної технології навчально-виховного процесу. Виховний мета лежить поза грою: у сфері Рішення пізнавальних Завдання, у сфері навчання й професійно-морального становлення. Досягається вон через включення студентів у гру, пов'язану Із процесом Досягнення цієї мети (20, С. 14 - 16).

Л. А. Байкова підкреслює двоплановий характер гри. Учасники гри виконують реальні діяльність, за допомог реальних Дій вірішують поставлені нестандартні Задачі. Альо з іншої Сторони ці дії умовні, ТОМУ ЩО смороду відбуваються в штучно моделюючіх сітуаціях професійної спрямованості. Сполучення реальності Дій з умовністю СИТУАЦІЙ, Що програють, забезпечує розвіваючій ефект, допомагає зняті псіхологічну напругу. Гра спріяє оптімізації настрою, позитивних емоцій, тім самим стімулює Розвиток псіхічніх властівостей ї якости особістості майбутнього спеціаліста, збагачує життєвим досвідом, готувати грунт для успішної адаптації до професійно-педагогічної діяльності й виконан функцій учітельської праці.

Гра у вузі НЕ Тільки збагачує знання майбутніх педагогів, альо ї озброює їх необхіднімі професійно-педагогічнімі вміннямі, розвіває Професійні Властивості и ЯКОСТІ їх особістості.