
- •Модуль 2
- •Лекція: поняття, функції, види, принципи
- •I) лекція не відповідає новітнім тенденціям підготовки фахівця, адже на практиці очікують спеціалістів, які мають не тільки певні знання, але й більшою мірою - вміння та навички роботи;
- •Методика підготовки та проведення практичних і семінарських занять у вищій школі
- •1. Методика підготовки та проведення практичних занять у вш
- •2. Функції контролю знань (навчальних досягнень) студентів
- •3. Дидактичні принципи контролю знань студентів
- •4. Види і форми контролю знань студентів
- •5. Прогресивні технології діагностики знань (тести)
4. Види і форми контролю знань студентів
В практиці роботи педагогічного колективу контроль проявляється в різних видах і формах. Розглянемо класифікацію та особливості контролю за метою, яка ставиться.
Попередній контроль застосовується як передумова для успішного планування і керівництва навчальним процесом. Його мета — ознайомлення із загальним рівнем підготовки студентів з предмета, щоб намітити подальшу організацію навчально-пізнавальної діяльності студентів. Попередній контроль (перевірка та оцінка залишкових знань) проводиться також через деякий час після підсумкового іспиту з певної дисципліни як з метою оцінки міцності знань, так і визначення їхнього рівня.
Поточний контроль знань є органічною частиною всього педагогічного процесу і слугує засобом виявлення ступеня сприйняття (засвоєння) навчального матеріалу. Він здійснюється у повсякденній навчальній роботі й виражається у систематичних спостереженнях викладача за навчальною діяльністю студентів на кожному занятті. Мета — оперативне одержання об’єктивних даних про рівень знань студентів і якості навчальної роботи на занятті, вирішення завдань керівництва навчальним процесом, що можливі тільки на підставі даних поточного контролю.
Рубіжний (тематичний, модульний, блоковий) контроль знань є показником якості вивчення окремих розділів, тем і пов’язаних з цим пізнавальних, методичних, психологічних та організаційних якостей студентів. Рубіжний контроль дає можливість перевірити засвоєння отриманих знань через триваліший період і охоплює значний за обсягом розділи курсу, проводиться усно й письмово, як контрольна робота, індивідуально або у групі.
Підсумковий контроль — це перевірка рівня засвоєння знань, умінь студентів за семестр, курс, весь період навчання у ВНЗ. У його ході встановлюється система і структура знань студентів. Він здійснюється за допомогою таких форм контролю, як заліки, семестрові, курсові та державні іспити. Основна мета іспитів — визначення дійсного змісту знань студентів за обсягом, якістю і вмінням застосовувати їх у практичній діяльності. Не зважаючи на результати контрольних заходів у перебігу семестра, іспит як підсумкова форма контролю має бути обов’язковим для всіх студентів.
Контроль здійснюється у різних формах: індивідуальній, груповій і фронтальній.
Окрім внутрішнього контролю навчальних досягнень студентів, викладачами здійснюється зовнішня діагностика рівня підготовки студентів як з окремих дисциплін, так і в цілому за фахом шляхом проведення інспекторського та ректорського контролю.
Інспекторський контроль рівня підготовки фахівців здійснюється при інспектуванні вищого навчального закладу під час акредитації відповідно до стандарту освіти і чинного законодавства, за заздалегідь розробленими комплексними контрольними роботами (ККР) та комплексними контрольними кваліфікаційними завданнями (КККЗ) згідно з вимогами освітньо-кваліфікаційної характеристики фахівця та чинного законодавства.
Ректорський контроль якості навчання здійснюється за розпорядженням ректора, з метою визначення глибини і міцності засвоєння студентами навчального матеріалу та об'єктивності оцінки викладачами їх знань під час заліків та іспитів.
Контрольна робота здійснюється в письмовій формі. Завдання з конкретної дисципліни розробляє відповідна кафедра на підставі навчальної програми до початку семестру. Обсяг завдання розрахований на дві навчальні години (90 хвилин).
Перераховані традиційні форми контролю успішності та оцінювання знань і умінь студентів мають певні недоліки, перш за все, це обмеженість індивідуального підходу під час навчання, недостатня мотивація і відповідальність студента за наслідки навчання, наявність суб'єктивного підходу при оцінці знань викладачем.