5. Поняття та види іноземного елемента

Відповідно до ст..1 ЗУ «Про МПП»:

2) іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України,

іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави;

Особливістю приватноправових відносин, що розглядаються у МПрП, є ускладненість їх іноземним елементом. Ним можуть бути:

1) суб’єкти правовідносин (наприклад, договір купівлі продажу,укладений між українською та бельгійською фірмами;)

2) об’єкти правовідносин (скажімо, відносини з приводу іноземних інвестицій);

3) юридичні факти (наприклад. українські громадяни, перебуваючи у Туреччині, зареєстрували спільне підприємство, уклали з турецькою фірмою договір підряду на будівництво будинку).У конкретних приватних правовідносинах іноземні елементи можуть перебувати у будьяких поєднаннях: належати до однієї з цих груп, двох або до всіх трьох. Наприклад, громадянин України — представник російської компанії — уклав у Парижі з представником китайської фірми договір купівлі продажу товарів, розрахунки за які після надходження товарів до Росії повинні здійснюватися банком Німеччини.Як бачимо, виникають правовідносини купівлі продажу, що мають кілька іноземних елементів, які належать до всіх трьох груп. За своїм складом ці відносини охоплюють п’ять держав. Кількість іноземних елементів може бути і більшою. При цьому досить наявності у складі правових відносин одного іноземного елемента, причому з будь якої групи, щоб вони набули міжнародного характеру. Ці правовідносини, ускладнені іноземним елементом, охоплює міжнародне приватне право, що висту пає як галузь права, навчальна дисципліна і наука.

6. Методи міжнародного приватного права

Правовий метод регулювання — сукупність погоджених між собою способів впливу на певну групу відносин. У МПрП це питання найменш вивчено. Для нього характерним є цивільно'правовий метод, який відображає природу цієї галузі. Про те цей метод надто загальний. Конкретнішим є порівняльно право

вий метод. Крім того, для регулювання відносин з іноземним елементом застосовуються два юридично технічних методи — колізійний та матеріальноправовий

Для міжнародного приватного права характерним є:

1.Цивільно-правовий метод, що виражає правову природу цієї галузі. (Надто загальний)

2. Порівняльно-правовий метод. Для вирішення спірного питання в МПрП використовують зіставлення і вибір норм права. Тому порівняльне правознавство (компаративістика), що застосовує таке зіставлення і вибір норм, та міжнародне приватне право мають багато спільних рис, оскільки вони не обмежені однією національно-правовою системою, а використовують і право іноземних держав. Об’єкти порівняння у МПрП. Порівняльно правовий метод застосовується до певних об’єктів права. Ними можуть бути системи і “родини” права, його галузі, інститути, норми. Порівняльне право передбачає зіставлення об’єктів іноземних гетерогенних (різних за природою) правових систем. У разі зіставлення двох об’єктів однієї правової системи може йтися про порівняльне дослідження, а не про порівняльне право.

3. Колізійний метод регулювання. Є необхідним для регулювання цивільноправових відносин, регламентація яких не погоджена, а також у разі необхідності вибору між нормами права. Для МПрП значення мають не всі колізії, а тільки ті, що виникають між іноземними правовими системами (міжнародні колізії).

Колізійні норми. Передумовами виникнення колізійної норми є посилення процесів міграції населення за кордон, розширення господарських зв’язків між державами тощо. Сутність колізійної норми полягає у відсиланні до компетентного законодавства, визначенні умов і меж його застосування до певних правовідносин. У МПрП утвердилася позиція, згідно з якою кожна колізійна норма складається з двох частин — обсягу і прив’язки. У першій частині норми (в обсязі) вказуються правовідносини, які вимагають правового врегулювання (наприклад, здатність до укладення цивільноправових угод; визначення права власності на річ). У другій частині (прив’язці, колізійному принципі, формулі прикріплення) міститься

відсилання до законодавства держави, яке повинне регулювати певні правовідносини (згідно із законодавством держави, де створено підприємство; за законом країни, де перебуває майно). За змістом

прив’язки вони поділяються на односторонні та двосторонні.

4. Матеріально-правовий метод.Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної держави, самостійно не регулює правовідносини з іноземним елементом. Її існування має сенс за умови використання і матеріальноправової норми, тобто такої, яка, по суті, регулює правовідносини в МПрП. Наявність матеріальноправових норм свідчить про існування разом з

колізійним матеріально-правового методу регулювання зазначених відносин. Сутність цього методу полягає в тому, що правовідносини регулюються безпосередньо юридичними нормами, без відсилання до іноземної правової системи. Здебільшого матеріальноправовий метод застосовується при укладенні угод з питань авторського права, регулювання праці, відшкодування шкоди, зовнішньоекономічних відносин.

Обставини, що обумовлюють необхідність застос.цього методу:

- розходження, які мають місце у регулюванні одного і того ж  питання у національних законодавствах та особливості певних правових систем. (одні і тіж інститути відносяться до різних галузей);

- прогалини у національних законодавствах;

- збільшення торгового обороту та непідготовленість до цього національних законодавств.

Використання матеріальноправового методу має переваги перед колізійним. По-перше, цей метод створює значно більшу визначеність для учасників відносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими заздалегідь. По-друге,уніфіковані матеріальноправові норми дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні. Своєю чергою, колізійний метод регулювання сприяє усуненню прогалин, які утворюються при використанні виключно матеріальноправових норм. Поєднання цих методів дозволяє враховувати конкретні умови виникнення й реалізації прав та обов’язків суб’єктів відносин.