17. Діяльність міжнародних організацій з питань уніфікації міжнародного приватного права

Міжнародна уніфікація правових норм, що регулюють

правовідносини з участю іноземних елементів, а також роз

робка проектів відповідних міжнародних угод ведуться, зок

рема, під егідою ООН. Провідна роль у забезпеченні цього

процесу належить таким організаціям, як комісія ООН з

прав міжнародної торгівлі (United National Commission On

International Trade Law) — ЮНСІТРАЛ, що функціонує з

1968 року. Завданням цієї комісії є сприяння узгодженню і

уніфікації правил міжнародної торгівлі.

Серед основних типових законів, розроблених цією

організацією і схвалених Генеральною Асамблеєю ООН, за

кони «Про міжнародний комерційний арбітраж» (1983 р.),

«Про міжнародні кредитні перекази» (1992 р.), «Про елек

тронну торгівлю» (1996 р.). Зазначеною комісією підготов

лені Конвенція ООН про морське перевезення вантажів

(прийнята 1978 р.), Віденська конвенція про договори

міжнародної купівліпродажу товарів (1980 р.), Конвенція

про міжнародні переказні векселі й міжнародні прості век

селі (1988 р.) та ін.

Крім цієї комісії значну роль в уніфікації законодавства

різних країн відіграють такі організації, як Гаазька конфе

ренція з міжнародного приватного права. Постійний СтаГлава 2 38

тут конференції був прийнятий 1951 р. Відповідно до нього

завданням Конференції є прогресивна уніфікація правил

міжнародного приватного права. Серед документів, прий

нятих конференцією, Конвенція з питань цивільного про

цесу (1954 р.), Конвенція про збір за кордоном доказів по

цивільних і торговельних справах (1970 р.), Конвенція про

полегшення доступу до правосуддя за кордоном (1980 р.),

Конвенція про укладення шлюбу і визнання його недійсним

(1978 р).

Міжурядовою організацією, яка складає проекти уні

фікованих документів, є Міжнародний інститут з уніфі

кації приватного права, створений 1926 року. Цим інсти

тутом розроблені Європейська конвенція про зовнішньо

торговий арбітраж (1961 р.), Конвенції про лізинг і факторинг

(1988 р.), Принципи міжнародних комерційних договорів

(1994 р.) та ін.

Міжнародні конвенції з уніфікації норм міжнародного

приватного права в певній сфері правового регулювання

розробляються, зокрема, Всесвітньою організацією інтелек

туальної власності, Міжнародною морською організацією,

Міжнародною організацією цивільної авіації та ін.

Неофіційну кодификацію торгових звичаїв, чинних у

міжнародному приватному праві, здійснює Міжнародна тор

гова палата. Вона, згідно із Статутом ООН, має консульта

тивний статус, є міжнародною неурядовою організацією,

створеною з метою організаційного, технічного та правово

го забезпечення міжнародного бізнесу. Результатом її діяль

ності стало видання збірника торгових звичаїв («Trade

terms») та інших документів, зазначених вище (див. § 4).

Вони покликані забезпечити відносну однаковість проведен

ня платежів в міжнародних господарських відносинах.

18. Поняття та значення матеріальних та колізійних норм в міжнародному приватному праві.

колізійна норма — це норма, яка визначає, право якої держави повинно бути застосоване до даних правовідносин, «ускладнених» іноземним елементом.

Загалом, колізійна норма може санкціонувати дію норм іноземного права у сфері функціонування "свого" права. Це становить особливість колізійної норми.

Чинне колізійне право України надає можливість вибору права країни сторонами в основному у сфері зовнішньоекономічних угод. ЦКУ надає принципові автономії волі особливе значення, що повністю відповідає засадам приватного права з його свободою волі приватних осіб. Так, у проекті значно розширено сферу правовідносин, де допускається вибір права країни. Крім договірного права, автономія волі передбачена для всіх правочинів, деяких питань права власності, а в обмеженому вигляді — для деліктів, сімейного права (загальні юридичні наслідки шлюбу, майнові наслідки шлюбу) та спадкового права. Новим для вітчизняної правової системи є те, що в проекті вперше визначені основнім правила щодо самої автономії волі, зокрема: вибір права країни має бути явно виражений або прямо випливати з умов правочину чи обставин справи; вибір права країни зазвичай не обмежується колом правопорядків країн, з-поміж яких можливий вибір; вибір права країни або зміна раніше обраного права можуть бути здійснені сторонами у будь-який час; явно виражений вибір права країни може бути здійснений як щодо правочину в цілому, так і щодо його окремих частин.

Матеріально-правова норма.

Колізійна норма, відсилаючи до законодавства певної дер-жави, самостійно не врегульовує правовідносини з "іноземним елементом", її існування має сенс за умови використання й матеріально-правової норми, тобто такої, що по суті регулює правовідносини у міжнародному приватному праві.

До матеріально-правових норм у міжнародному приватному праві належать:

• уніфіковані норми міжнародних договорів;

• норми національного законодавства, які регулюють правовідносини з "іноземним елементом";

• міжнародні й торговельні звичаї;

• судова та арбітражна практика (в державах, де вона визнається джерелом права).

Використання матеріально-правового методу в регулюванні відносин у міжнародному приватному праві має переваги перед колізійним. Вони полягають у тому, що, по-перше, цей метод створює значно більшу визначеність для учасників правовідносин, оскільки для них ці норми можуть бути відомими заздалегідь. По-друге, уніфіковані матеріально-правові норми дозволяють уникнути односторонності у правовому регулюванні. Своєю чергою, колізійний метод регулювання сприяє усуненню прогалин, які утворюються з використанням виключно матеріально-правових норм. Поєднання вказаних методів дозволяє врахувати конкретні умови виникнення й реалізації прав та обов'язків суб'єктів правовідносин