- •Тема 6 Правове регулювання банкрутства Мета заняття:
- •Поняття та ознаки банкрутства. Суб’єкти банкрутства.
- •Ознаки банкрутства:
- •2. Стадії провадження у справі про банкрутство.
- •Судові процедури, що застосовуються до боржника в процесі провадження у справі про банкрутство.
- •3. Санація боржника.
- •4. Мирова угода.
- •Зміст мирової угоди:
- •4. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. Черговість задоволення вимог кредиторів.
- •Особливості банкрутства сільськогосподарстких товаровиробників згідно норм чинного законодавства
4. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. Черговість задоволення вимог кредиторів.
Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство — це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури — дванадцять місяців, цей термін може бути продовжено арбітражним судом ще на шість місяців.
Ліквідатор — фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимоги до кандидата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого санацією.
Ліквідаційна комісія (її склад) призначається арбітражним судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів.
Ліквідатор виконує такі повноваження:
— здійснює функції органів управління (керівника) банкрута;
— приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;
— здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;
— вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебіторську заборгованість);
— очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу (усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або праві повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури);
— звільняє працівників банкрута згідно з трудовим законодавством;
— заявляє про відмову від виконання договорів банкрута, щодо яких є заінтересованість з боку боржника, керуючого санацією чи кредиторів;
— реалізує майно банкрута в установленому порядку (оповіщення через засоби масової інформації про погоджений з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від продажу майна банкрута, на основному рахунку боржника).
Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банкрута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відповідно до такої черговості:
1) в першу чергу задовольняються:
а) вимоги, забезпечені заставою;
б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети;
в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії;
2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:
а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за винятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства);
б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповідних платежів у встановленому законом порядку;
в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих товариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);
3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків та інших обов'язкових платежів;
4) у четверту чергу задовольняються всі включені до реєстру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;
5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства;
6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.
Юридичне значення черговості задоволення вимог кредиторів: вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недостатності коштів банкрута для задоволення всіх вимог кредиторів однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.
Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки кредиторів затверджуються арбітражним судом. Наслідки затвердження ліквідаційного балансу:
а) якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута або майна, що залишилося, не вистачає для функціонування банкрута відповідно до вимог законодавства, — виноситься ухвала про ліквідацію юридичної особи—банкрута;
б) якщо після розрахунків по боргах у банкрута залишилося достатньо майна (згідно із законодавством) для його фінансування, він вважається таким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприємницьку діяльність.
Незатвердження звіту ліквідатора може мати місце у разі, якщо арбітражний суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для задоволення вимог кредиторів. В такому випадку виноситься ухвала про призначення нового ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію і забезпечує виконання покладених на нього функцій.
