4. Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство. Черговість задоволення вимог кредиторів.

Ліквідаційна процедура у справі про банкрутство — це така судова процедура, основним призначенням якої є ліквідація визнаної судом заборгованості банкрута шляхом продажу майна банкрута та проведення розрахунків по його боргах. Тривалість ліквідаційної процедури — дванадцять місяців, цей термін може бути продовжено арбітражним судом ще на шість місяців.

Ліквідатор — фізична особа, яка організовує здійснення ліквідаційної процедури та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів. Порядок його призначення та вимо­ги до кандидата ті ж самі, що передбачені щодо керуючого са­нацією.

Ліквідаційна комісія (її склад) призначається арбітражним судом за клопотанням ліквідатора, погодженим з комітетом кредиторів.

Ліквідатор виконує такі повноваження:

— здійснює функції органів управління (керівника) банк­рута;

— приймає до свого відання майно банкрута, управляє та розпоряджається ним;

— здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута;

— вживає заходів щодо виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (включаючи дебітор­ську заборгованість);

— очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну ма­су (усі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або праві повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході лік­відаційної процедури);

— звільняє працівників банкрута згідно з трудовим зако­нодавством;

— заявляє про відмову від виконання договорів банкрута, щодо яких є заінтересованість з боку боржника, керуючого санацією чи кредиторів;

— реалізує майно банкрута в установленому порядку (опо­віщення через засоби масової інформації про погоджений з комітетом кредиторів порядок продажу майна банкрута, склад, умови та строки придбання майна; застосування, як правило, конкурентних способів продажу майна; акумуляція коштів, отриманих від продажу майна банкрута, на основно­му рахунку боржника).

Наявні та отримані від продажу майна та інші кошти банк­рута спрямовуються на задоволення вимог кредиторів відпо­відно до такої черговості:

1) в першу чергу задовольняються:

а) вимоги, забезпечені заставою;

б) виплата вихідної допомоги звільненим працівникам банкрута, у тому числі відшкодування кредиту, отриманого для цієї мети;

в) витрати, пов'язані з провадженням у справі про бан­крутство в господарському суді та роботою ліквідаційної ко­місії;

2) у другу чергу задовольняються вимоги, що виникли із:

а) зобов'язань банкрута перед своїми працівниками (за ви­нятком повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства);

б) зобов'язань, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації відповід­них платежів у встановленому законом порядку;

в) вимоги громадян-довірителів (вкладників) довірчих то­вариств або інших суб'єктів підприємницької діяльності, які залучали майно (кошти) довірителів (вкладників);

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо сплати по­датків та інших обов'язкових платежів;

4) у четверту чергу задовольняються всі включені до реєст­ру вимоги кредиторів, не забезпечені заставою;

5) у п'яту чергу задовольняються вимоги щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду під­приємства;

6) у шосту чергу задовольняються інші вимоги.

Юридичне значення черговості задоволення вимог креди­торів: вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої черги; у разі недос­татності коштів банкрута для задоволення всіх вимог креди­торів однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредиторові однієї черги. Вимо­ги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквіда­тор складає звіт та ліквідаційний баланс, які з врахуванням думки кредиторів затверджуються арбітражним судом. На­слідки затвердження ліквідаційного балансу:

а) якщо за ре­зультатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута або майна, що за­лишилося, не вистачає для функціонування банкрута відпо­відно до вимог законодавства, — виноситься ухвала про лік­відацію юридичної особи—банкрута;

б) якщо після розрахун­ків по боргах у банкрута залишилося достатньо майна (згідно із законодавством) для його фінансування, він вважається та­ким, що не має боргів, і може продовжувати свою підприєм­ницьку діяльність.

Незатвердження звіту ліквідатора може мати місце у разі, якщо арбітражний суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквіда­ційної маси, необхідні для задоволення вимог кредиторів. В такому випадку виноситься ухвала про призначення нового ліквідатора, який очолює ліквідаційну комісію і забезпечує виконання покладених на нього функцій.