4. Мирова угода.

Мирова угода (як судова процедура у справі про банкрут­ство) — це домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється як письмова угода сторін; набирає чинності у разі затвердження її арбіт­ражним судом, про що виноситься відповідна ухвала; може бути укладена на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство. Рішення про укладення мирової угоди приймається: від імені кредиторів — комітетом кредиторів більшістю голосів за умови наявності письмової згоди на це всіх кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою; від імені борж­ника — керівником боржника або арбітражним керуючим, які виконують повноваження органів управління боржника.

Мирова угода може бути укладена щодо вимог другої та наступних черг, визначених ст. 31 Закону.

Дуже важливим для процедури мирової угоди є положення ч. 2 ст. 36 Закону, згідно з яким органи податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за справлян­ням податків і зборів, зобов'язані при укладенні мирової уго­ди погодитись на:

— прощення (списання) всієї заборгованості по сплаті по­датків і зборів, яка виникла у строк, що передував двом пов­ним календарним рокам до дня подання заяви про порушен­ня справи про банкрутство;

— прощення (списання) частини заборгованості, що ви­никла протягом двох останніх років перед поданням заяви про порушення справи про банкрутство, або на розстрочку (відстрочку) цієї заборгованості до шести років.

Зміст мирової угоди:

— обов'язкові положення: про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; про відстрочку чи розст­рочку або прощення (списання) боргів чи їх частини;

— факультативні положення: про виконання зобов'язань боржника третіми особами; про обмін вимог кредиторів на акції боржника; про задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.

Мирова угода набирає чинності з дня її затвердження ар­бітражним судом і є обов'язковою для боржника (банкрута), кредиторів, вимоги яких забезпечені заставою, кредиторів другої та наступних черг. З дня затвердження мирової угоди боржник приступає до погашення вимог кредиторів відповід­но до умов мирової угоди. Винесення арбітражним судом ух­вали про затвердження мирової угоди є підставою для припи­нення провадження у справі про банкрутство і відповідно — припинення повноважень арбітражного керуючого (розпо­рядника майном, керуючого санацією, ліквідатора).

У разі незатвердження господарським судом мирової угоди (якщо було порушено порядок укладення мирової угоди або мирова угода містить умови, що суперечать закону), така уго­да вважається неукладеною.

Мирова угода може бути розірвана за рішенням господарського суду у разі:

• невиконання боржником умов мирової угоди щодо не менш як третини вимог кредиторів;

• провадження боржником дій, які порушують права та за­конні інтереси кредиторів.

У разі невиконання мирової угоди кредитори можуть пред'явити свої вимоги до боржника в обсязі, передбаченому мировою угодою.