16. Правове становище відокремлених підрозділів підприємства.

Відповідно до ч.5 ст. 55 ГК України суб’єкти господарювання - господарські організації мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Філією, згідно зі ст. 95 ЦК України, є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза й місцезнаходженням та здійснює представництво та захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Це специфічні автономні підрозділи, які, діючи у складі юридичної особи, наділені її правосуб’єктністю. Наявність у цих відокремлених підрозділів ряду атрибутів, характерних для юридичних осіб (наприклад, власного коду ЄДРПОУ, рахунка в банку, печатки, окремого балансу, правового статусу платника податків) не перетворює філії та представництва на юридичні особи.

Створити філію або інший відокремлений структурний підрозділ можуть суб’єкти господарювання - юридичні особи всіх форм власності. Однак зазначимо, що рішення про створення відокремленого підрозділу повинне бути прийняте відповідно до чинного законодавства та статуту юридичної особи - засновника. Часто закон чи установчий документ передбачають ускладнені вимоги до прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу, що пов’язане із тим, що створення філії супроводжується значними майновими витратами та збільшенням ризиків у частині покладення на юридичну особу і засновника відповідальності за зобов’язаннями, в які вступила філія чи представництво.

17. Сутність та види реорганізації господарської організації.

Згідно зі ст. 59 ГК України «припинення діяльності суб’єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб’єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду». Принциповою різницею між ліквідацією та реорганізацією є те, що при ліквідації юридична особа зникає без правонаступника, а при реорганізації частина або всі майнові активи і зобов’язання юридичної особи переходять до її правонаступників.

Відповідно до ст. 106 ЦК України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Згідно з ч. 2 цієї ж статті 59 ГК України у разі злиття суб’єктів господарювання усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання.

У разі поділу суб’єкта господарювання усі його майнові права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання, що утворені внаслідок поділу (ч. 4 ст. 59 ГК України).

У разі перетворення одного суб’єкта господарювання на інший до новоутвореного суб’єкта господарювання переходять усі майнові права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання. Згідно з ч. 1 ст. 108 ЦК України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

Видом реорганізації суб'єкта господарювання, який не супроводжується припиненням юридичної особи, є виділення. Згідно з ч. 4 ст. 59 ГК України у разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб’єкта.