58. Правове становище банку. Банківські операції.

У ст. 334 ГК України закріплено, що банк - це фінансова установа, функцією якої є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.

Суттєвим для розуміння того, що собою являє банк з погляду законодавства України, є наступне:

1. банки є суб’єктами банківської діяльності, тобто у сукупності здійснюють залучення грошей, кредитування та інше розміщення власних та залучених грошей, ведення рахунків та здійснення розрахунків;

2. фінансова установа набуває статусу банку тоді, коли вона включена до банківської системи України шляхом реєстрації у Державному реєстрі банків. За цієї умови її діяльність регулюється і контролюється НБУ.

Банківські операції:

1. приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;

2. відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів;

3. розміщення залучених коштів від свого імені;

4. операції з валютними цінностями;

5. емісію власних цінних паперів;

6. організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;

7. здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені;

8. надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб;

9. факторинг;

10. лізинг;

11. послуги з надання сейфів для зберігання цінностей та документів;

12. випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;

13. випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;

14. надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

59. Кредитний договір: визначення, зміст, форма.

60. Поняття лізингу. Види лізингу.

Згідно з ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (в редакції Закону від 11 грудня 2003 р.) за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Договорами лізингу можуть опосередковуватися різноманітні види лізингу. Зокрема, це може бути пайовий лізинг, яким передбачається, що лізингодавець залучає Інших осіб до лізингової операції, зокрема, до придбання об’єкта лізингу на пайових началах. Також укладаються договори про:

зворотний лізинг, за яким лізингодавець набуває майно у власника і знову здає його власнику в оренду:

міжнародний лізинг - лізинг, що здійснюється суб'єктами лізингу, які знаходяться під юрисдикцією різних держав або відбувається перетинання державних кордонів майном, платежами. Різновидами міжнародного лізингу є міжнародний експортний лізинг, а також міжнародний імпортний лізинг.

61. Торговець цінними паперами: поняття, особливості компетенції, операції.

Розгляд процесу виконання фондової операції (угоди, укладання договору) доцільно почати з характеристики біржових посередників, передовсім — з брокерів і дилерів. Хоч ми вже неодноразово говорили про них, варто ще раз нагадати основні характеристики цих найважливіших для інвестора членів фондової біржі.

Брокер — це посередник, який сприяє здійсненню угод між заінтересованими сторонами — клієнтами фондової біржі. Брокери укладають угоди з доручення клієнта і його коштом, одержуючи за ці послуги від нього комісійну винагороду. Брокерами можуть бути як приватні особи, так і цілі організації (компанії, фірми). І ті, і ті, як правило, є членами фондової біржі. Брокер діє на підставі укладеної з клієнтом угоди (договору), в якій визначаються умови купівлі-продажу цінних паперів, можливі додаткові послуги брокера і розмір брокерської винагороди (у відсотках до суми угоди). В угоді обумовлюється характер роботи брокера, котрий може бути як повіреним, так і простим комісіонером. В обох випадках брокер — це професіональний учасник ринку цінних паперів. Брокер діє в межах визначеної його клієнтом суми. Він має право вибору цінних паперів (або вибору покупця, коли брокер бере участь у продажу) згідно з одержаним від клієнта наказом. Зі свого боку, клієнт має право будь-коли дати брокеру наказ про припинення виконання операції.

Іншим популярним біржовим посередником є дилер. На відміну від брокера він вкладає власний капітал під час укладення угоди і діє від свого імені. Дилерів характеризують також як принципалів, котрі виражають власну волю і власні інтереси. Їх основна діяльність — це перепродаж цінних паперів, а джерелом доходу є різниця між ціною продажу і ціною купівлі. Виступаючи як оператор біржового ринку, дилер оголошує ціну продажу і купівлі, максимальну й мінімальну кількість цінних паперів, що купуються і продаються, а також термін, протягом якого буде чинною оголошена ціна. Порівняно з брокером дилер ризикує більше, але більше може й виграти.

Андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.