52. Торговельна діяльність: поняття, види, об’єкти та суб’єкти.

Відповідно до ст. 263 ГК України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їхню реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання в таких формах:

• матеріально-технічне постачання і збут;

• енергопостачання;

• заготівля;

• оптова торгівля;

• роздрібна торгівля та громадське харчування;

• продаж і передача в оренду засобів виробництва;

Об'єктами торговельної діяльності є товари, зокрема, продукція виробничо-технічного призначення, вироби народного споживання, цінні папери, енергія тощо, які у чинному законодавстві України кваліфікуються як речі, або до котрих у торговельному обороті застосовуються правила обігу речей.

Суб'єктами, господарсько-торговельної діяльності є юридичні особи - суб’єкти господарювання та фізичні особи - підприємці, які реалізують продукцію виробничо-технічного призначення, вироби народного споживання та інші товари, а також ведуть допоміжну діяльність, надаючи послуги, що є супутніми торгівлі і забезпечують її здійснення.

53. Правова характеристика товарної біржі.

Запровадження ринкових засад та форм господарювання в економіку України зумовило широке застосування конкурентних способів укладання господарських договорів на реалізацію майна шляхом проведення торгів і, відповідно, появу і розвиток спеціалізованих організацій, що здійснюють організаційно-правове проведення торгів та надання пов’язаних з цим послуг. Серед таких суб’єктів торговельно-господарських відносин особливе місце посідає біржа - одна з історично перших організаційних форм, що використовується для проведення торгів.

Уніфікованого визначення біржі законодавство України не містить, регулюючи правове становище бірж залежно від їх виду та спеціалізації. Однак шляхом аналізу відповідних нормативно-правових актів є можливість зафіксувати спільні істотні юридичні ознаки такого виду суб’єктів господарювання.

Біржа є юридичною особою - суб’єктом господарювання з виключною компетенцією, яка створена та діє в порядку і в організаційній формі, встановленій законодавством, що без мети одержання прибутку надає послуги з організації гуртової купівлі-продажу певних видів товарів згідно із затвердженими правилами.

54. Порівняльна характеристика договору купівлі-продажу та договору поставки.

У ст. 655 ЦК України зазначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Даний договір є оплатним, двостороннім і нонсенсуальним.

Слід звернути увагу на те. що згідно зі ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі- продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Виходячи з викладеного вище, відмінність договору поставки від договору купівлі-продажу полягає у наступному:

а) сторонами договору поставки можуть бути тільки суб’єкти господарювання.

б) предметом договору поставки є тільки товар, який призначається для господарської (підприємницької) діяльності, або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім і тому подібним споживанням.

в) зміст договору поставки містить специфічні для нього елементи, як-от асортимент, комплектність продукції тощо.

г) товару, який повинен бути поставленим, на момент укладення договору поставки у продавця може не бути у наявності;

г) укладення договору поставки може грунтуватися на вільному волевиявленні сторін, або ж на адміністративному акті (як-от на державному замовленні, або ж на акті прикріплення покупця до постачальника при поставках товарів між організаціями держав - учасниць СНД тощо).