48. Поняття захисту прав та інтересів суб’єктів господарювання.

Забезпечення господарського правопорядку передбачає не тільки визнання за суб'єктами господарювання певних прав, а й супроводжується встановленням їхнього надійного правового захисту, який в умовах побудови правової держави є однією з гарантій реалізації прав і свобод учасників господарських відносин.

Захист права являє собою сукупність заходів, спрямованих на припинення порушення права, а також на відновлення та/чи визнання права, які застосовуються або самостійно управомоченою особою, або компетентним органом - чи самостійно, чи за зверненням управомоченої особи.

Слід зауважити, що охорона не припиняє свою дію в момент порушення права, а продовжує діяти на всіх стадіях його реалізації, в тому числі під час захисту. Зміст охорони чітко окреслюється колом її функцій, основні з яких - забезпечувальна та захисна. Немає підстав визначати охорону лише через забезпечення нормальної реалізації прав, адже неможливо щось забезпечувати абстрактно, без застосування заходів, спрямованих на примусову реалізацію прав, без активного реагування на їхнє порушення. Відповідно, «охорона» і «захист» співвідносяться як ціле і частина, тобто захист є складовою частиною охорони. Таким чином, охорона права - це сукупність юридичних та фактичних заходів, спрямованих на забезпечення нормальної реалізації права, а також на захист права у разі його порушення або оспорювання.

Підсумовуючи викладене вище, можна стверджувати, що захист господарських прав та інтересів - це система юридичних і фактичних заходів, що здійснюються з метою припинення порушення суб'єктивного права чи законного інтересу учасника господарських відносин, спрямовуються на відновлення вилученого права та/чи визнання права у випадку його оспорювання, а також провадяться для отримання компенсації збитків, завданих правопорушенням.

49. Особливості юрисдикційного захисту прав та законних інтересів суб’єктів господарювання.

Захист суб'єктивних цивільних прав та охоронюваних законом інтересів здійснюється у передбаченому законом порядку із застосуванням певних форм, засобів та способів захисту.

Юрисдикційні форми захисту суб'єктивних цивільних прав полягають у здійсненні відповідних дій у межах визначеної законодавством компетенції судом, органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, а також нотаріусом. У межах юрисдикційної форми захисту виділяють загальний і спеціальний порядок захисту порушених прав. За загальним правилом захист цивільних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюється в судовому порядку. Судами загальної юрисдикції є місцеві, апеляційні, Вищі спеціалізовані суди і Верховний Суд України. Поряд з ними правосуддя здійснюють господарські суди, що розглядають спори, які виникають у процесі підприємницької діяльності. За згодою учасників цивільного правовідношення спір між ними може бути переданий на розгляд третейського суду. Якщо ж конституційні права та свободи громадян порушуються чи можуть бути порушені законом, який застосований чи підлягає застосуванню в конкретній справі, розгляд якої завершено чи розпочато в суді або іншому органі, громадяни мають право на звернення до Конституційного Суду України.

Захист цивільних прав та інтересів Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування (ст. 17 ЦК України). Президент України здійснює захист у межах повноважень, визначених Конституцією України.

Захист прав нотаріусами - це нова форма способу захисту, введена до ЦК України, значення якої важко переоцінити в сучасних умовах. Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі.